Здається, українська легка промисловість починає поволі відроджуватися. Принаймні за січень-липень 2017 р. обсяги виробництва товарів легкої індустрії зросли на 7,4% порівняно з аналогічним періодом минулого року.
«Наші підприємства стали активніше реагувати на всі виклики часу. Так, уже п’ята частина нашої виробленої продукції йде на замовлення силовим структурам. Наші фабрики та фірми мають усі можливості для виробництва будь-якої продукції легкої промисловості. У містах дедалі частіше останнім часом відкриваються фірмові магазини наших компаній-виробників», – заявила в коментарі «i» президент асоціації «Укрлегпром» Тетяна Ізовіт.
Левова частка продукції виробляється з давальницької сировини. За словами Ізовіт, цю частку точно оцінити складно, однак можна стверджувати, що вона становить не менше 80% від усієї виробленої продукції легпрому країни. До того ж за останній рік давальницькі схеми стали ще популярнішими, ніж раніше.
За словами начальника відділу інвестиційного аналізу аналітичного департаменту компанії Pro-Consulting Олександра Ткачова, зростання можна пояснити стабілізацією економічної ситуації в країні, що позитивно позначилася на збільшенні замовлень у текстильній промисловості: «Так, у січні-травні 2017 р. вони збільшилися на 15,4%, до 2,22 млрд гривень (у січні-травні 2016 р. ця цифра становила 1,93 млрд гривень). Справді важливим чинником такого збільшення обсягів виробництва стало зростання кількості замовлень від іноземних замовників і від нашої оборонної промисловості».
Олександр Ткачов наводить не менш цікаву статистику щодо давальницької сировини та замовлень іноземних партнерів наших виробництв. Так, у січні-травні 2017 р. кількість іноземних замовлень для наших фабрик і фірм зросла на 8,6%, до 727 млн грн (у січні-травні 2016 р. таких замовлень було на 669 млн грн.
Експерти також зазначають, що сьогодні спостерігається активізація в співпраці українських підприємств із китайськими виробниками для створення в Україні спільних виробництв. Адже сьогодні виробництво товарів за давальницькою схемою на замовлення з Європи з його відправленням туди є дешевшою справою, ніж везти готові вироби з Китаю. Та й такі спільні підприємства можуть випускати цілком конкурентні і за ціною, і за якістю одяг і взуття як усередині країни, так і тим паче за її межами.
Однак щодо зростання обсягів виробництва товарів легкої промисловості не всі керівники підприємств, тобто безпосередньо практики, мають однакову думку. Як заявив «і» директор компанії Flyingbro (Летючий брат) Максим Ситайло (компанія виробляє спортивне взуття та одяг), він не відзначає зростання виробництва.
«Офіційна статистика не враховує одного важливого чинника – тіньової економіки. Так от, просто частка в тіньовому бізнесі підприємств легкої промисловості знизилася, за моїми підрахунками, з 50 до 34%. Щодо зростання попиту українців на вітчизняні одяг і взуття, то скажу так – усе, що коштує менше 1000 грн, продається. Відповідно, що коштує дорожче, не продається. Ті, хто раніше пропонував дорогі кросівки та футболки, змушені перейти на виробництво та збут дешевих. Щодо переробки давальницької сировини, то за обсягами ці цифри не впали та, можливо, зросли, а в грошовому еквіваленті – упали точно».
Максим Ситайло скептично ставиться до відродження виробництв легкої промисловості (що працюють на експорт і за всіма формами співробітництва) та зазначає, що нині дедалі більше підприємців і виробників хочуть піти в «тінь». На його думку, змушує йти на це жорсткий валютний контроль і великі податки.
Він зазначає, що набагато простіше відкрити фірми на території країн ЄС, наприклад, у тій-таки Латвії та Польщі, заплативши за це $500. «На цю компанію нелегально (частіше шляхом контрабанди) українські виробники постачають свій товар. І всі проблеми з обов’язковим продажем валюти в Україні йдуть на задній план. Вона залишається в чужій країні. Охочих серед підприємців робити саме так дуже багато. Адже ніхто не хоче продавати 50% валюти, а на решту, що йде на певний рахунок, під час зняття сплачувати високі податки і, отже, залишати собі фактично копійки. Краще за вільний контрабандний доступ заплатити хабар відповідним органам і користуватися такою чудовою нагодою далі», – говорить Ситайло.
Тим більше, на думку експертів, розвивати в Україні своє виробництво одягу та взуття дуже складно. Це можна пояснити тим, що в нашій країні майже не залишилося виробників тканин і ниток. Щодо перших, правда, Тетяна Ізовіт зазначає, що вони є, проте випускають далеко не все, і це доводиться заповнювати імпортом.
В Україні також неможливо належним чином знизити собівартість виробництва одиниці продукції. «Кажуть, у нас дешева робоча сила, і ми можемо скласти гідну цінову конкуренцію всім. Це не так. У собівартості виробництва товарів легкої промисловості вартість робочої сили становить лише 20-30%. Решта – інші істотні витрати на тканини, нитки, енергоносії тощо», – зазначає Максим Ситайло.
Зі свого боку, Олександр Ткачов упевнений, що високу собівартість українського одягу та взуття можна пояснити тим, що їх виробляють невеликими партіями: «Отже, зниження собівартості можливе завдяки збільшенню обсягів виробництва (і завдяки економії на масштабах виробництва). Однак знову-таки чинник недостатнього обсягу вітчизняних недорогих і якісних тканин та іншої сировини не дозволяє цього зробити».
Тетяна Ізовіт називає одним із чинників, що гальмують активізацію вітчизняної легкої промисловості, завезення секонд-хенду, що часто працює в тіні. Однак навіть наші виробники розуміють, що досить збіднілі українці в разі закриття «шляхів» секонд-хенду в Україну взагалі втратять змогу купувати недорогі та відносно якісні речі (нехай і ношені).
Ще голова правління і президент «Укрлегпрому» впевнена, що наша легка промисловість може істотно збільшити обсяги виробництва, якщо її підприємствам дадуть повноцінну можливість брати участь у всіх тендерах, що проводяться в нашій країні.
А в принципі більшість експертів упевнені, що Україна може різко збільшити виробництво недорогого одягу, а також сировини – тканин і ниток. Однак для цього потрібно спростити валютний контроль, побороти корупцію на митниці, а також знизити мита на комплектуючі для обладнання. Адже їх, як і устаткування для легкої промисловості, в Україні не виробляють.
Автор: Антон Горохов
