Дані про географічну структуру зовнішньої торгівлі товарами у січні-квітнi 2017 р. показали – попри конфлікт із Росією, РФ залишається ключовим торговельним партнером України.
Більше того, експорт-імпорт між обома країнами, замість скорочуватися — така тенденція спостерігалася в останні роки — сьогодні має вже чітку тенденцію до зростання. Так, з України до Росії за чотири перші місяці цього року було експортовано товарів на суму $1,276 млрд. Це на 38,5% більше, в порівнянні з аналогічним періодом 2016 р.
Імпорт, якщо, знову ж таки, порівнювати із аналогічним періодом минулого року, зріс іще більше — на 45,8%. Загалом, за січень-квітень поточного року в Україну було ввезено товарів із Росії на суму $1,955 млрд. Негативне сальдо торгівлі склало $679 млн.
Виправити ситуацію — не в плані того, щоб зменшити кількість імпорту з Росії до України, а, навпаки, наростити експорт своїх товарів у напрямку північно-східного сусіда — Україна намагається через посередництво СОТ.
Зокрема, на засіданні групи експертів СОТ 11-12 липня українська сторона на чолі із заступником міністра економічного розвитку і торгівлі, торговим представником України Наталією Микольською відстоювала право імпортувати з України до Росії залізничний рухомий склад, стрілочні переводи та інше залізничне обладнання.
Про це на своїй сторінці в Facebook написала сама замміністра Мінекономрозвитку. «Важливо було довести системність дій РФ щодо обмеження імпорту, і те, що це є частиною торговельної агресії РФ. А також, раз і назавжди поставити крапку, що твердження РФ про неякісність нашого залізничного обладнання є неправдивими і безпідставними», — зазначила вона.
За ї словами, РФ незаконно, порушуючи положення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. та Угоди про технічні бар’єри у торгівлі, відкликає та не визнає сертифікати, видані українським виробникам.
Економічні інтереси України тут зрозумілі. «У 2013 р. експорт залізничних товарів (група 86) до РФ становив $1,7 млрд., у результаті застосування обмежень експорт скоротився до $600 млн у 2014 р., до $110 млн. за підсумками 2015 р. і до $ 27 млн. за чотири місяці 2016 р.», — інформує Наталія Микольська.
Замміністра Мінекономрозвитку також відмічає, що із 70 підприємств, які раніше експортували залізничні товари в напрямку північно-східного сусіда, зараз свою продукцію до Росії відправляють тільки 10.
Попри це, поїхати до Росії залізничний рухомий склад, стрілочні переводи та інше залізничне обладнання зможуть (якщо зможуть) не раніше наступного року. Фінальний звіт Групи експертів по цій справі (рішення по суті справи) очікується в квітні 2018 р.
Те, що Україна так міцно тримається за торговельні зв’язки з Росією і всіляко їх відстоює, а також намагається відновити раніше втрачені ринки збуту у сусідній країні, яку називає агресором, можна розцінювати не інакше як те, шо економічні інтереси нашої держави для української влади значно важливіші за політичні.
Економічні експерти також вважають, що російський ринок збуту є надзвичайно важливим для України і його відстоювання сьогоднішньою українською владою є її правильною позицією.
Так, колишній міністр економіки Віктор Суслов у коментарі «і» каже: «Те, що українська влада проводить курс на розгортання торговельних стосунків із Росією, на збільшення об’ємів торгівлі, те, що наша влада добивається у СОТ, щоб ця міжнародна організація заставила Росію купляти більше українських товарів і відмінила всі ті обмеження, які наклала на українську продукцію, щоб ми могли повернутися на всі ті ринки, на яких раніше знаходилась, — це абсолютно правильні дії».
Надзвичайно важливою торгівлю України із Росією, економічні експерти вбачають у взаємозалежності обох ринків один від одного. Така взаємозалежність закладалася впродовж десятиліть і розірвати її за кілька років, на їхню думку, — нереально, адже підприємства із виготовлення складових певних видів продукції знаходяться по різні сторони кордону. Функціонувати окремо вони не можуть, тільки простоювати.
І якщо до простоювання російських підприємств, Україні, грубо кажучи, може бути байдуже, то простоювання вітчизняних, особливо, великих підприємств не може не хвилювати. «Це питання робочих місць в Україні, це питання загруженості наших заводів, це питання поповнення державного і місцевих бюджетів, це валютні надходження… Україні економічно вигідно торгувати з Росією, тому і торгує. Українська влада не настільки дурна, щоб розривати ці торгівельні зв’язки», — каже Віктор Суслов.
В свою чергу, економічний експерт Всеволод Степанюк вважає, що саме розірвання певних торговельних зв’язків із Росією, і спричинило економічну кризу в нашій державі — Україні немає куди збувати ту продукцію, яку раніше імпортувала до Росії. «Україна не має інших ринків збуту своєї продукції, аніж Росія і країни СНД. Договір із Євросоюзом про ЗВТ односторонній — Європа може вільно торгувати з Україною, а Україна, натомість, має квотні перепони та інші обмеження. Тому, в принципі, і криза в Україні через те, що вона розірвала торговельні зв’язки з Росією», — каже він.
Про те, що багато вітчизняних виробників так і не змогли з російського ринку збуту переорієнтуватися на європейський ринок і віднайти там для себе певну нішу, говорять і в Мінекономрозвитку. «Вагоме число наших підприємств не змогло переорієнтуватися на ринок Євросоюзу. Причинами цього стали, як сертифікаційні операції, так і проблеми допуску, і споживчі преференції», — розповідає Наталія Микольська.
В профільному міністерстві також вважають, що не можна втручатися в торговельну політику бізнес-підприємств. «Якщо ви запитаєте український бізнес, чому вони досі торгують із Російською Федерацією, то вони скажуть, що торгують, бо там є попит на їхні товари. Заборонити їм співпрацю із РФ, коли в них там є покупці, партнери — це було б неправильно», — каже Микольська.
В самому експорті до Росії заступниця міністра економрозвитку, не бачить нічого неприроднього. «Торгівля з сусідами — це природно для будь-яких економік. При дотриманні РФ правил торгівлі, український експортер буде займати значну частку на російському ринку, тому що у нас є конкурентний товар, достатньо конкурентна ціна і достатньо хороше логістичне плече, якщо РФ не буде у різні способи ці логістичні плечі перекривати», — розповідає вона.
Тим часом, голова Комітету економістів України Андрій Новак називає позиції по імпорту і експорту без яких Україна-Росія не можуть обійтись. «Для України — це певний об’єм російських енергоносіїв. Для Росії – критичними є машинобудування, продукти харчування. Загалом, все те, чим країни не можуть замінити продукцію одна одної», — каже він.
Попри те, найбільш спірним можна вважати імпорт кам’яного вугілля та антрациту із Росії до України.
Так, згідно з інформацією Державної фіскальної служби, в першому півріччі 2017 р. Україна збільшила імпорт кам’яного вугілля та антрациту із Росії, якщо порівнювати з аналогічним періодом 2016 р., в грошовому еквіваленті з $446,3 млн. до $631,1 млн. Це 50,2% від загальної суми ($1,257 млрд.), витраченої нашою державою на покупку кам’яного вугілля та антрациту у січні-червні.
Тут цілком ймовірним виглядає те, що Україна віддає сусідній державі-агресору гроші за те вугілля і антрацит, які добуваються на території, власне, самої України — в Донецькій і Луганській областях. Російські митники нещодавно, можна сказати, офіційно підтвердили факт того, що на територію РФ завозиться антрацит із захоплених шахт Донбасу.
Згідно з даними, які оприлюднило Південне митне управління Федеральної митної служби РФ, протягом травня 2017 р. до Ростовської області Росії з України надійшло 58,652 тис. тонн. антрациту вартістю $3,14 млн. Загалом, за п’ять місяців поточного року (січень-травень) із України до Росії тільки офіційно (!) було відправлено 236,568 тис. тонн. антрациту вартістю $13,044 млн.
Зазначимо, на даний період всі українські шахти, які видобувають антрацит, знаходяться на непідконтрольних Україні районах Донбасу. В прес-службі Міненерговугілля повідомляють: «За узгодженням ліцензій на експорт антрациту в 2017 р. до відомства ніхто не звертався».
Тим часом, згідно з інформацією, наданою російськими митниками, вказується, що у травні 2017 р. через Ростовську область Росії до України експортували 24,408 тис. тонн. антрациту вартістю $2,146 млн. Загалом — за січень-травень — 236,296 тис. тонн. антрациту на суму, що складає $16,293.
«Ми офіційно не визнаємо факту, що купляємо українське вугілля у Росії», — каже Віктор Суслов і вказує на те, що зараз у цьому доволі «слизькому» питанні промічається певний прогрес. «Порошенко особисто договорився з Трампом, що Україна буде купляти вугілля в США».
За перше півріччя 2017 р., згідно даних Державної фіскальної служби України, обсяги постачання вугілля із США до України зросли в 3,5 рази — з $95,9 млн до $340,5 млн.
Тим часом, у Мінекономрозвитку заявляють, що бачать своїм завдання не забороняти українському бізнесу ведення торгівлі з Росією, а відкривати і показувати йому нові можливості та всі ті ринки, де працюють за передбачуваними чіткими правилами.
«Всі, в тому числі, ті, хто сьогодні торгує з Росією, добре розуміють, що російський ринок — це ринок без правил. Сьогодні ти туди експортуєш, а завтра — впродовж дня — може бути введена заборона на твій товар, і все — ти вже не зможеш збувати тут свою продукцію. Тому, для бізнесу краще переорієнтовуватися на інші ринки поступово, аніж потім робити це в авральному порядку — за умов вимушеного зупинення роботи свого підприємства, втрати робочої сили і т.п.», — каже Наталія Микольська.
