Те, що система субсидій на сьогодні вже більш, ніж перевантажена, зрозуміло як із кількості отримувачів субсидії — 7,5 млн родин, так і з суми, яка закладена у державному бюджеті під цей вид соціальної допомоги – 51 млрд грн, так із тієї величезної кількості працівників — більше 3000 осіб — яку державі довелось найняти для забезпечення процесу супроводження.
«Попри те, що система субсидій існує у більшості країн, допомагає малозабезпеченим людям справлятися зі своїми життєвими проблемами і не може бути поганою в принципі, в Україні ми створили якийсь «театр абсурду». Немає в світі таких прикладів, щоб 50-60% людей у державі отримували субсидії. В Польщі менше 2% отримувачів субсидії, в Естонії та Латвії до 5%», — каже в коментарі «і» екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко.
Головну проблему колишній високопосадовець тут вбачає в тому, що не було створено і запущено якогось комплексного фінансового механізму. «Субсидії не можна розглядати окремо від тарифів, рівня доходів населення і можливостей бюджету», — каже він.
Ще одну дуже серйозну проблему Олексій Кучеренко вбачає в тому, що вона консервує ситуацію в енергозбереженні. «Люди, які попадають під субсидії, задають собі резонні питання: а навіщо нам утеплення? Навіщо нам лічильники? Їх все влаштовує. За них держава платить», — каже колишній міністр.
Наприклад, діюча система субсидій облаштована таким чином, що допомога нараховується не за показниками лічильників, а за певними нормами, які при використанні енергозберігаючих технологій, можуть бути вищими за реальне споживання.
«Зимою система змушували «субсидіантів» відкривати вікна і випускати тепле повітря на вулицю, щоб можна було підігнати показники лічильників під потрібні норми. Інколи обсяги споживання енергоносіїв, щоб не залишитись без субсидій, просто дописували», — каже Марія Яковлєва, член колегії Державного агентства з енергозбереження та енергоефективності.
Як приклад, експерт наводить сім’ю із 4-х осіб, що проживає у власному будинку площею 100 м2 і має спільний середньомісячний дохід в 7 тис грн. «Згідно із показниками лічильника за 6 місяців на опалення було використано природного газу на 14446 грн. Згідно із нормою, що потрібна для нарахування субсидій, газу потрібно було використати на 21524 грн. Якщо б субсидії нараховувались за реальними показниками споживання, то родина сплачувала би самостійно 1722 грн., а із бюджету ішло би 12724 грн. субсидії. Натомість, сьогодні родина платить 1722 грн., а з бюджету іде 21524-1722=19802 грн. Таким чином, прямі перевитрати коштів складають 7078 грн.», — каже Марія Яковлєва.
Експерти сходяться на думці, що система субсидій не може і не повинна консервувати ситуацію. Вона має стимулювати до енергозбереження, або енергозаощадження, або іншої раціоналізації до скорочення кількості споживачів-отримувачів субсидії.
«На превеликий жаль, в Україні ця мета не досягнута. В першу чергу тому, що така величезна армія «субсидіантів» не може бути реально перевірена чи, іншими словами, верифікована», — каже Олексій Кучеренко.
Колишній міністр ЖКГ також наголошує на тому, що не варто забувати, що гроші на субсидій виділяються з бюджету. «Щоб субсидії можна було роздати, потрібно, щоб хтось сплатив додаткові податки. По суті справи, ці субсидії розкололи Україну на дві половини: одна половина населення сплачує податки, а друга половина населення отримує субсидії», — каже він.
Тим часом, навіть тієї, по суті справи гігантської суми, що закладена на цей рік у державному бюджеті на виплату субсидій, уже не вистачає. Згідно із розрахунками НАК «Нафтогаз України», у цьому році для фінансування цього виду державної допомоги знадобиться на 23 млрд грн більше, ніж було заплановано у бюджеті — 74 млрд грн.
І тут уже навіть МВФ, якому перед виділенням Україні першого траншу кредиту іще кілька років тому вдалося «замилити очі» підвищенням тарифів на енергоносії і введенням системи субсидій, «забив на сполох». У Фонді вимагають скоротити видатки з держбюджету на виділення субсидій.
В уряді, попри те, що, на думку багатьох експертів, існуюча система субсидій була вигідною для «відмивання» державних грошей і діяла, як «договорняк» між владою і олігархами — гроші, що виділяються начебто населенню на субсидії, насправді напряму перераховуються енергетичним компаніям-монополістам — схоже все-таки зрозуміли проблемність ситуації.
Першим кроком для зменшення кількості отримувачів субсидії стало минулорічне підняття мінімального розміру заробітної плати до 3200 грн, а також введення жорсткіших умов для видачі субсидій. Але цього видалося явно замало. Тарифи знову зросли, а разом з ними і кількість «субсидіантів».
Сьогодні скоротити кількість отримувачів субсидій на третину Кабмін має намір за допомогою прийнятої постанови №300, де виписані нові правила нарахування субсидій. Діяти вони почали з 1 травня.
Субсидія на опалювання житла газом буде призначатися відповідно до норми 5 куб. м на 1 кв. м. опалювальної площі (замість 5,5). Знижені і нормативи споживання теплової енергії для централізованого опалення (теплопостачання) абонентам, житлові будинки яких обладнані будинковими або квартирними приладами обліку: з 0,0548 до 0,0431 Гкал. Норми на електроенергію, що витрачається для опалення житла, також знижено — з 65 до 51 КВт-годин.
Зменшено і період опалювального сезону для домогосподарств з індивідуальною системою опалення, на який буде нараховуватися субсидія. Тепер субсидія уже не буде призначатися, як це було раніше на період з 1 жовтня по 30 квітня, а тільки з 15 жовтня по 15 квітня. Що не кажіть — глобальне потепління.
Згідно з постановою, «субсидіанти»-боржники втрачають право на субсидію. За офіційною інформацією, то кожен третій українець прострочив оплату комунальних послуг більше, ніж на два місяці.
Також «субсидіанти» повинні оперативно повідомляти відповідні органи про будь-які зміни свого фінансового чи соціального стану. Інакше при виявленні недостовірної інформації — втрата права на субсидію. Повернути кошти із недобросовісного «субсидіанта» відтепер можна і без рішення суду.
Щоб хоч якось заохотити тих, хто отримує субсидії від держави, економити енергоресурси, Кабмін пообіцяв виплатити українцям гроші за заощаджені житлові субсидії. Такий одноразовий проект покликаний стати поштовхом до глобальної монетизації.
Однак, варто зазначити, що монетизація аж ніяк не є ініціативою української влади. Монетизувати субсидії і зробити так, щоб розрахунки тут здійснювались у грошовій формі, від України вимагає той таки МВФ.
Тим часом, Уряд витратить на одноразову програму по монетизації 1,5-1,8 млрд гривень з бюджету. Грошову допомогу мають отримати 1,5 млн українських сімей, які заощадили 150 КВт-год електроенергії, якщо вона використовувалась для опалення, або 100 кубів газу. От тільки — не більше 700 грн. До того ж, паперово-бюрократичної «волокіти» тут буде чимало. І у багатьох випадках вона може бути просто не виправданою.
В свою чергу, експерти також скептично ставляться до всіх тих заходів, якими Уряд намагається реформувати систему субсидій.
«Попри всі заходи влади, суми, які виділяються із держбюджету під субсидії, як є так і будуть залишатися гігантськими. Кількість родин-субсидіантів також гігантська. В такому обсязі їх не можна ні верифікувати, ні монетизувати. Це все дурня повна. І влада це розуміє. Треба тільки уявити собі ту армію людей, яка здатна це все обслуговувати. До того ж, це внутрішній додатковий обіг величезних коштів — уявіть собі — на 50 млрд державних грошей 7,5 млн отримувачів. Це буде колосальна корупція», — каже Олексій Кучеренко.
Колишній міністр ЖКГ також запевняє, що навіть зараз, навіть на найнижчому рівні у системі субсидій присутня така складова як корупція, коли людям відверто кажуть: ми тобі призначимо субсидію, але ти нам потім занесеш…
Олексій Кучеренко також вважає, що монетизація субсидій — це не той інструмент, який здатен стимулювати людей до енергозбереження. «Це не в субсидіях справа. Це все завищені тарифи на всі енергоносії. Вони явно завищені. Вони не є ринковими і вони по суті справи скомпроментували цей механізм субсидій. Тарифну політику треба міняти», — каже Олексій Кучеренко.
Втім, на те, що тарифи на послуги ЖКГ для населення будуть зниженими, навряд чи можна очікувати. «Практика показує, що різкого зниження тарифів не буває. Може бути тільки незначне — на кілька відсотків. Таких розцінок, як були у 2014-му уже не буде. Про них можна забути», — каже в коментарі «і» економічний експерт Андрій Новак.
На його думку, допоки на енергоринку не запрацює ринок, де будуть повноцінні конкуренти, і споживач зможе обирати між операторами ринку, то ціни на послуги ЖКГ будуть максимальними, а якість — мінімальною.
Разом з тим, в експертних колах здатні вважати, що у випадку, якщо влада відмовиться від системи субсидій, люди вийдуть на вулицю. Незадоволення громадськості може викликати і подальше посилення умов для отримання субсидій.
Автор: Надія Михальчук
