В другій частині інтерв’ю посол Швейцарії в Україні Гійом Шойрер розповів «і» про те, як в його державі працюють механізми прямої демократії та армія.
Проглядаючи інформацію про внутрішній устрій Швейцарії, я помітила, що майже кожне питання внутрішнього чи зовнішнього характеру виноситься на всенародний референдум. Наприклад, наразі виноситься на референдум реформа оподаткування компаній, а у 2014 р. швейцарці висловлювали свою волю щодо обмеження імміграції. Головні питання в державі вирішує народ, а не уряд і парламентарі?
Ми маємо систему, яка називається «пряма демократія». Вона передбачає відповідальність влади перед людьми і є певною ланкою між владою, рішеннями й народом. Як і в інших країнах, у Швейцарії обирають депутатів. Але у нас ще є два інструменти прямої демократії — обов’язкові референдуми і факультативні (за народною ініціативою).
Як вони проходять?
Коли парламент приймає певний закон, дається 90 днів, протягом яких люди можуть зібрати 50 тис. підписів проти нього. Процедура відбувається через певні комітети, куди можуть бути залучені партії і лобісти. У разі збору необхідного числа підписів, закон виноситься на референдум згідно волі народу. Так, влада розуміє настрій та інтереси людей.
Проте, ініціативи висуваються різні — добрі й не дуже. Наприклад, була ідея ліквідувати швейцарську армію. Її прибічники хотіли використати військові податки на збільшення соціальних витрат, підтримку молоді та незахищених груп населення. Але ця ініціатива не здобула підтримки.
Що стосується важливих державних питань: внесення змін до Конституції, міжнародних договорів і вступу в міжнародні організації, то такі референдуми є обов’язковими.
В Україні багатьох здивували результати референдуму в Швейцарії по так званому безумовному прибутку. Чому швейцарці проголосували проти дармових щомісячних виплат у розмірі 2500 швейцарських франків? Українцям це складно зрозуміти…
Швейцарські виборці досить прагматичні, і, приймаючи рішення, зазвичай дивляться далеко вперед. Тому, перед швейцарцями одразу постало питання економічної обґрунтованості та можливостей такого кроку. Значна більшість наших громадян вирішила, що ідея не має перспектив – адже можуть зрости податки. А якщо почати друкувати гроші, то все може закінчиться інфляцією. Натомість, швейцарці впевнені, що гроші створюються роботою, інноваціями, виробництвом товарів і торгівлею. До того ж, у Швейцарії якісна система соціального захисту і люди, які втратили роботу, відчувають себе захищеними.
До речі, була також пропозиція певних профспілок ввести вісім тижнів вихідних на рік. Але швейцарські громадяни проголосували проти такої перспективи. Згідно нашого законодавства — наразі маємо 4 тижні вихідних, проте в різних секторах економіки може бути до 5-6 тижнів. Думаю, багато країн були здивовані таким вибором швейцарців. Якби мене запитали, чи хочу я мати вісім тижнів відпуски, я був би лише радий скоріше поставити свій підпис «згоден».
Проте, навколо цього питання велися жваві дискусії. Противники аргументували тим, що це контрпродуктивно для компаній, особливо для виробників. Також є великий ризик відходу компаній, що сьогодні працюють у Швейцарії, в інші країни. Внаслідок чого ринок праці зменшиться і держава збідніє. Тому швейцарці прийшли до висновку, що краще мати менше вихідних днів, натомість більше достатку.
Швейцарські референдуми за народною ініціативою — безумовний плюс, чи в них є певна небезпека?
Така небезпека, звісно, має місце. Зокрема, це прийняття популістських рішень. Але подібні референдуми показують ступінь зрілості суспільства й готовність ухвалення важливих рішень.
Швейцарія – нейтральна країна, але має потужну армію. Наскільки вона важлива для Вашої держави? І як дорого армія обходиться платникам податків?
Швейцарія, дійсно, має сильну й надійну армію, яка може захистити державу і наш нейтралітет. Хоча ми не маємо флоту, проте у нас є танки, літаки, інше сучасне озброєння і техніка. На обороноздатну армію виділяється приблизно 8-10% національного бюджету.
Чи правда, що у швейцарській армії служать всі?
Згідно закону, в Швейцарії існує обов’язковий набір до армії — з 18 років для чоловіків. Після базового навчання протягом 4 місяців, вони щороку проходять переатестацію. Згідно законодавства, на період військової служби, громадяни не втрачають свою посаду й зарплату за місцем роботи. А підприємства чи компанії отримують від держави компенсацію на час служби співробітників в армії. Призовники отримують невелику соціальну допомогу – приблизно 20 швейцарських франків на день (€18,75), проте вони повністю знаходяться на державному забезпеченні.
А жінки, у швейцарській армії є, як в Ізраїлі?
Для жінок служба в армії не обов’язкова, але вони можуть виявити таке бажання як добровольці. Проте їх відсоток невисокий.
Швейцарія завжди має власну думку на події, що відбуваються у світі, незалежно від позиції Євросоюзу чи США. Свій погляд у Вашої країни і на вирішення проблеми біженців, що наповнили Європу. Швейцарія пускає до себе лише тих, які мають потрібні професії й добре освічені. Від решти — відмовляється. Чому така політика? Країні вигідні штрафні санкції?
Це дуже складне і багатовимірне питання. Існують його певні аспекти і тут мова не завжди йде про біженців, а про міграцію загалом. Швейцарія — частина шенгенської зони і наразі має договір про вільний рух громадян з Євросоюзом (щоденно на роботу до нас приїжджає багато громадян ЄС, а частина з них живе в нашій країні). До того ж, Швейцарська Конфедерація є країною-підписантом Конвенції про статус біженців і штаб-квартира Верховного комісара ООН у справах біженців знаходиться в Женеві. Ми поважаємо права біженців на отримання статусу біженця в Швейцарії. Але це стосується тих людей, яких переслідують за політичними, релігійними чи особистими мотивами, і вони не відчувають себе у безпеці на території своїх країн. Отож, біженців, що підпадають під умови згаданої мною Конвенції, завжди приймають у Швейцарії.
У нас досить комплексна, всеохоплююча система щодо прийому біженців, яка базується на верховенстві права. І якщо людина заявляє про переслідування у власній країні, звісно, Швейцарія її приймає. Але наші спеціальні служби перевіряють достовірність поданих нею фактів. Адже ми не можемо прийняти всіх людей, які хочуть просто емігрувати. Це може несприятливо позначитися на швейцарській економіці.
Чи є достовірною інформація, що швейцарці погоджуються виплачувати за неприйнятих біженців штраф (наприклад, комуна Бремгартен)?
Є певні громади, як згадана Вами комуна Бремгартен, що відмовляються приймати біженців. Причини різні. В таких громадах вже може бути багато біженців, або ж там просто не люблять іноземців. У такому разі, муніципалітет платить штраф. Але цей штраф — механізм не зовнішньої, а в внутрішньої комунікації. І він сплачується для внутрішнього розселення біженців серед інших муніципалітетів. Тобто, плата за штраф буде спрямована безпосередньо в населений пункт, який погодиться прийняти біженців.
Швейцарія — країна, устрій якої побудований знизу вверх, де думка окремої громади (села, містечка чи кантону) є важливою у прийнятті рішень. Згідно закону, держава не може постійно нав’язувати свою думку будь-якому населеному пункту. До того ж, швейцарці не люблять конфліктних ситуацій і намагаються шукати компромісні рішення у спірних питаннях.
На початку лютого швейцарський уряд представив проект анулювання результатів референдуму 9 лютого 2014 р. про обмеження імміграції (ліміти на видачу іноземцям дозволів на проживання у Швейцарії та трудову діяльність). І зараз у Вашому парламенті тривають активні дискусії. Як країна врегульовує такі розходження з Брюсселем?
Ми маємо комплекс договорів з ЄС, одним з яких є угода про влаштування на роботу. Проте, в Швейцарії виникла ініціатива щодо зменшення такої можливості. Довго тривали переговори з ЄС з приводу того, як внести поправки до цієї угоди: з одного боку, прислухатися до волі швейцарського народу, виявленої на референдумі, а з іншого — підтримати свободу пересування і пошуку роботи між ЄС та Швейцарією. Переговори тривають вже понад рік, тому що певні фактори уповільнили їх просування.
Дійсно, тема обмеження імміграції, це одне з найбільш гарячих питань у відносинах Швейцарії з ЄС. Тому, ми очікуємо на остаточне рішення з цього приводу найближчим часом. Та чи буде воно прийнятне для швейцарського парламенту і ЄС, наразі ще зарано говорити.
І все ж, чи можлива анулювання результатів народного волевиявлення?
Цей варіант також розглядається. Але проблема в тому, щоб знайти компроміс між повагою до думки швейцарців і нормами міжнародного права. Адже це питання стосується цілісності ЄС та його правової системи.
