Тільки зовсім недавно у прифронтових районах почав з’являтися український інформпростіру. Так на мисі Чонгар була встановлена українська телевежа.
Треба наголосити, що за три роки війни прифронтові райони були відрізані від українського віщання, як теле-так і радіоефіру.
У держави, як завжди, не знайшлося коштів для будівництва телевежі. Тому будівництво було профінансовано меценатом. Телевежа має 150 метрів висоти та оснащена сучасними потужними антенами та передавачами. Незваєжаючи на це, сигнал з неї поширюватиметься лише на рівнинну частину півострова, попри глушилки ворога-агресора.
Також через гори сигнал не зможе діставатися, наприклад Сімферополя та Керчі.
Відзначимо, що українські телеканали перейшли на новий супутник, який повністю у вільному доступі. Тож після простого налаштування антени Україну буде видно і чутно.
У прифронтових районнах Донецької та Луганської області ще досі є сильна російська пропаганда. Українська сторона відзначає, що у окупантів дуже потужна телерадіовежа.
Вежа на горі Карачун ситуацію покращилась, аде кардинально ічого не змінилось. В Міністерстві інформполітики розповіли, що передавачі були встановлені в районі Старобільська, Покровська, Волновахи та Маріуполя. Але, на жаль, їх не вистачає, щоб повністю покрити окуповану терористами територію. А от російські канали працюють без проблем.
“У нас залишається проблемною сама лінія зіткнення, тому що там, по суті, будуть стикатися два сигнали. І сигнал з боку терористичних організацій сильніший, бо там вищі вежі. Тому саме на лінії зіткнення ми вирішуємо проблему розміщенням точкових передавачів, в місцях, де знаходиться велика кількість людей. Це стосується в першу чергу населених пунктів і військових частин”, –
пояснив державний секретар Міністерства інформполітики Артем Біденко.
Дрібними передавачами фактично затикають дірки. Українська сторона пообіцяла, що вже до кінця року побудують вежі у Бахмутівці та у Покровську. Сподіваються, що це повністю забезпечить теле- та радіосигналом хоча б підконтрольну територію.
