Незважаючи на те, що позиція Брюсселя щодо Києва в його протистоянні з Москвою поки що залишається незмінною, його підтримка проекту будівництва газопроводу «Північний потік - 2», який активно просуває Кремль, щоб перекинути решту прокачування природного газу в обхід України, не може не турбувати. Адже в такому разі для української газотранспортної системи (ГТС) є ризик бути зовсім осушеною. А це загрожує не тільки економічними, а й політичними наслідками в майбутньому.
У всьому світі сьогодні йде запекла боротьба за природні ресурси. Той, хто їх контролює, контролює держави та цілі континенти. Головний ресурс сьогоднішнього дня – це вуглеводні. І підкорити собі ці найважливіші складові світової економіки можна двома шляхами: контролюючи їх видобуток і контролюючи шляхи їхньої доставки до споживачів.
Під час свого короткого візиту до Берліна на початку цього тижня, крім нинішньої ситуації на Донбасі, президент Петро Порошенко в переговорах з канцлером Ангелою Меркель також обговорив енергетичні питання. «Сподіваюся на зміцнення енергетичної солідарності та енергетичної співпраці між Україною і Німеччиною. Ми спробуємо знайти спільні підходи і щодо «Північного потоку – 2», і щодо OPAL», – сказав голова держави перед зустріччю з німецьким лідером.
Раніше голова НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв в інтерв’ю Reuters закликав європейських партнерів заблокувати проект «Північний потік – 2». На його думку, це дасть Кремлю геополітичні та фінансові важелі впливу на Німеччину, Польщу і Словаччину. «Ми закликаємо наших європейських партнерів спробувати подивитися на один крок вперед, що станеться трохи згодом, після того, як Nord Stream 2 буде запущений», – сказав він.
За словами Коболєва, річна потужність планованого підводного газопроводу, що становить 55 млрд куб. м, призведе до еквівалентного падіння обсягів газу, які зараз перекачуються через Україну та Польщу, і повністю вб’є цей маршрут постачання. «Я не думаю, що це має хоч щось спільне з диверсифікацією чи підвищенням надійності поставок. Це означає збільшення панівного становища «Газпрому» в цій частині Європи», – сказав голова НАК «Нафтогаз України».
Коболєв також наголосив, що європейські країни мають бути обережнішими у своїх рішеннях, що ведуть до посилення їхньої залежності від Росії. «Коли не буде українського маршруту і Німеччина залишиться з двома «Північними потоками», «Газпром» може використати це для різних способів шантажу: вищі ціни, це може бути геополітичний тиск, це може бути шантаж інших сусідів Росії, таких як Польща, Словаччина», – заявив він.
«Північний потік – 2»
Основний транзит російського природного газу до Європи зараз здійснюється через магістральні трубопроводи «Північний потік» та українську ГТС. Конкуренція між ними поки що є досить відносною. Адже чинний газопровід «Північний потік» має протяжність 1224 км, складається з двох паралельних ниток пропускною спроможністю 27,5 млрд куб. м на рік кожна (сумарно – 55 млрд куб. м на рік).
Для порівняння, потужності за транзитом через українську ГТС становлять 110 млрд куб. м на рік. Транзит російського газу через Україну 2014 р. склав 59,4 млрд куб. м, 2015 р. – 67,08 млрд куб. м, у січні-серпні 2016 р. – 48,35 млрд куб. м.
У червні 2015 р. «Газпром» та деякі європейські компанії, зокрема, E.On, Shell та OMV, підписали меморандум про розширення потужностей «Північного потоку». Початок його будівництва заплановано на квітень 2018 р., завершення – у 2019 р. Останню дату вибрано не випадково, бо саме тоді закінчується дія контракту між «Газпромом» та Україною на транзит газу через наш магістральний трубопровід, що дає підстави вважати проект політичним. «Північний потік – 2» має стати ідентичним «Північному потоку», тобто сумарно вони зрівняються з потужністю української ГТС. До того ж, за даними компанії Nord Stream, тариф «Північного потоку – 2» буде нижчим, ніж чинний тариф на транспортування газу через Україну.
Європа розділилася
У цій ситуації не дуже втішним є той факт, що канцлер Німеччини Ангела Меркель підтримала проект газопроводу «Північний потік – 2». «Я хочу прояснити, так само як і всі решта, що це комерційний проект, у ньому беруть участь приватні інвестори», – сказала вона раніше на полях саміту за підсумками обговорень «Північного потоку – 2» з лідерами інших країн ЄС. Також повідомлялося, що Федеральне антимонопольне відомство Німеччини (Bundeskartellamt) схвалило створення СП «Північний потік – 2», що дало підставу деяким європейським лідерам назвати цей проект російсько-німецьким.
Проти реалізації проекту виступили вісім членів ЄС: голови урядів Чехії, Естонії, Угорщини, Латвії, Польщі, Словаччини та Румунії, а також президент Литви заявив, що його реалізація становить геополітичну загрозу. У США також вважають, що проект не сприятиме розвитку конкуренції на газовому ринку Європи і що він не є комерційним.
Проте у жовтні минулого року Єврокомісія схвалила збільшення використання «Газпромом» потужностей німецького газопроводу OPAL. Спочатку «Газпром» міг використовувати тільки 50% його потужностей, тепер підприємство зможе брати участь в аукціонах на прокачування по цій трубі ще 7,7-10,2 млрд куб. м, тобто отримати доступ ще до 21,4-28,3% потужностей. Нагадаємо, OPAL – це найбільший у Німеччині інфраструктурний енергетичний проект, який тягнеться від Грейфсвальда до Ольбернхау, поєднуючи новий трансбалтійський «Північний потік» з нинішними газотранспортними мережами Європи.
Ризики для Європи
«Газпром» скорочує кількість транзитних країн та отримує сучасну, ефективну інфраструктуру для прямого постачання газу до Німеччини, а звідти – на інші найбільші ринки збуту. Комерційні інтереси «Газпрому» збігаються з геополітичними інтересами Кремля, а саме: припинити транзит через Україну», – говорить експерт Берлінського Фонду науки та політики (SWP) Кірстен Вестфаль, одна з авторів доповіді «Північний потік – 2»: спроба політичної та економічної оцінки», в інтерв’ю Deutsche Welle.
За словами експерта, цей проект буде вигідний компаніям-учасницям, а для низки європейських фірм означатиме розширення співпраці з РФ. Утім, «Північний потік – 2» – це також великі політичні ризики для ЄС. «У разі відмови від проекту ЄС доведеться заплатити високу політичну ціну за подальше погіршення відносин з Росією. Водночас схвалення проекту Брюсселем загрожує масштабним політичним конфліктом зі східноєвропейськими країнами – членами ЄС, які категорично «проти» «Північного потоку – 2», – говорить експерт.
Вестфаль пропонує уряду Німеччини активніше співпрацювати в економічних питаннях з Польщею та іншими супротивниками проекту, які вказують на те, що проект суперечить політиці енергонезалежності від Кремля. Говорячи про можливе блокування проекту, експерт визнала, що Єврокомісія має на це право, проте фактично «юридичних підстав заборонити трубопровід у ЄС із третьої країни немає». «Якщо Єврокомісія все-таки піде на розширене тлумачення чинних законів, вона створить дуже сумнівний прецедент, що може підірвати її авторитет, адже вона покликана бути зразком дотримання законів ЄС», – резюмувала Вестфаль.
«Російські пряники» для опонентів
Тим часом наш східний сусід намагається задобрити противників проекту «Північний потік – 2». Раніше повідомлялося, що керівництво «Газпрому» та оператор газотранспортної мережі Словаччини Eustream a.s домовилися про використання словацьких газотранспортних потужностей у рамках проекту «Північний потік – 2». Голова правління російської компанії Олексій Міллер заявив, що «сторони досягли взаєморозуміння з питань спільної діяльності та співпраці в рамках цього проекту, зокрема, досягнуто домовленості про те, що така спільна діяльність матиме довгостроковий характер».
Водночас участь Словаччини в російському проекті є не такою однозначною, як намагається її видати Кремль, вважає президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар. На його думку, використання словацьких газотранспортних потужностей у рамках цього проекту може бути мінімальним. «Географічне положення Словаччини не дає їй змоги бути транзитною державою для газу, що надходить по трубах проектного «Північного потоку – 2». Словаччина виграє тільки тоді, коли газ іде транзитом через її територію з України. Не може бути дешевим транспортування газу в центр Європи з Ямалу маршрутом, який пропонує «Північний потік – 2», – сказав експерт.
Чим ризикує Україна?
За словами члена колегії Держагентства з енергозбереження та енергоефективності Марії Яковлевої, якщо другу гілку «Північного потоку» все-таки запустять, то Україна залишиться ні з чим і зазнає величезних збитків від утримання незавантаженої ГТС. «Завантажити нашу ГТС можливо тільки через розв’язання політичних питань. Тому це питання і вирішує президент», – сказала «i» експерт.
На її думку, оптимальний варіант для України – це те, щоб європейські компанії купували б російський газ не на західному кордоні, а на східному. «Тоді б потреба в обхідних газопроводах зникла. Але в цьому напрямку поки що робляться невеликі кроки», – зазначила Яковлева.
За словами експерта, у разі запуску «Північного потоку – 2» буде справедливо, якщо Україна отримає компенсацію за втрату транзиту газу через свою територію. Також має бути передбачено непрямі компенсатори – кошти на модернізацію ГТС, яка буде незавантаженою. «Адже утримувати ГТС буде непосильно для України. Питання: чому газ не має йти через українську територію, якщо в нас найрозгалуженіша система газопроводу?» – резюмувала вона.
Запуск проекту «Північний потік – 2» також призведе до неможливості для України отримувати так званий реверсний газ від Словаччини та інших європейських країн, який є тим-таки російським газом, однак дешевшим. Україні доведеться знову прямо домовлятися з «Газпромом» щодо постачання природного газу для внутрішнього споживання.
Починаючи з 22 грудня, використання маршруту «Північний потік»-OPAL зросло з 57,1 млн куб. м до 80,5 млн куб. м на добу (зростання на 41%). Унаслідок цього «Газпром» збільшив фізичне завантаження газопроводу OPAL з 50% до понад 80% його потужності. За цей час обсяги транспортування газу через українську ГТС у напрямку Словаччини зменшилися з 148,9 млн куб. м до 120,8 млн куб. м на добу (-19%).
На думку експерта Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Вадима Перебийноса, Україна програє, тому що не впливає на обсяги закупівлі в ЄС російського газу. «Навіть за умови доведення своєї правоти в Стокгольмському суді отримана компенсація не додасть їй конкурентних переваг», – вважає він.
На його думку, Україна має реформувати ринок природного газу та створити справді конкурентні умови на ньому. «Демонополізація транзитних потужностей і доступ до них третіх сторін мають здійснюватися в національних інтересах без «олігархічного присмаку». Потрібно максимально використовувати перевагу наявності підземних газосховищ, розробити систему бонусів їхнього застосування в контексті транспортування газу, удосконалювати тарифну політику. Тільки відкрита та обдумана політика України може змусити РФ більше витрачати кошти на азіатському напрямку і не позбавляти українську ГТС свого статусу. Відкритий, конкурентний і стабільний газовий ринок в Україні – це найкращий аргумент для міжнародних партнерів, щоб її підтримати», – резюмував експерт.
