Посол України в Болгарії Микола Балтажи розповів «і» про стосунки Болгарії з Україною та Росією, а також про вплив членства в ЄС на болгарську економіку.
Наприкінці літа, Європейська Комісія (ЄК) несподівано для багатьох експертів дозволила Болгарії самій визначати напрями розвитку енергетики. Країна одразу ж заявила про намір відновити «Південний потік» (ПП) і вже домовилася з РФ створити робочі групи з відновлення російських енергетичних проектів, включаючи будівництво газопроводу (в обхід України). Про це заявляв голова болгарського Кабінету міністрів Бойко Борисов (наразі, колишній). Чому Болгарія зробили різкий розворот?
Справа в тому, що країна більш ніж на 90% залежить від поставок російських енергоносіїв. Вона імпортує російський газ, за рахунок чого забезпечує потреби своєї економіки та громадян. Стосовно заяви Бойко Борисова – мова про будівництво газового хабу біля міста Варна, який за твердженням болгарського уряду має забезпечити диверсифікацію. Певну інфраструктуру на болгарському узбережжі вже побудовано (вона планувалася для «Південного потоку»). І на думку уряду, її можна використати при зведенні даного газового хабу.
Тобто, свого роду, це певна реінкарнація ПП?
Так. Але тут йдеться про співпрацю у більш ширшому контексті, тому що окрім газопроводу «Південний потік», проблемою стало заморожене будівництво атомної електростанції «Белене», потужністю понад 2000 МВт. У 2012 році Женевський арбітраж виніс рішення, що Болгарія має сплатити Росії €620 млн. штрафних санкцій за заморозку проекту. І ось, 9 грудня цього року Національна електроенергетична компанія Болгарії (NEC) погасила заборгованість у розмірі €601,6 млн. перед російським АТ «Атомстройекспорт». Решта €20,9 млн. — це нараховані на суму боргу відсотки, які російська сторона наразі відмовилась стягувати.
Немає сенсу приховувати: Болгарія, дійсно, надто сильно залежить від Російської Федерації. До того ж, зараз ведуться переговори про відновлення газопроводу «Турецький потік» (ТП), який омине територію Болгарії – і болгари зовсім не в захваті від такої перспективи. Країні одразу складно створити альтернативні маршрути отримання газу, але болгари сьогодні будують інтерконектор з Грецією, а до кінця року мають закінчити роботу над інтерконектором з Румунією.
Болгарія прагне стати частиною південного газового коридору?
Ймовірно. Але, як член Європейського Союзу (ЄС), вона може будувати проекти лише, якщо вони відповідають вимогам Третього енергетичного пакету. Так сталося з «Південним потоком»: Росія не захотіла грати по європейських правилах, а Болгарія виконала частину своїх обіцянок, бо була першою країною ЄС, на територію якої мав би поставлятися газ по газопроводу ПП.
Болгарія на 90% залежна від постачань російського природного газу і отримує від Росії все паливо для своїх АЕС. Чи планує країна знизити цю залежність?
В енергетиці Болгарія також залежить від Росії. І жоден болгарський уряд не запровадив альтернативних шляхів забезпечення країни газом. Перше, що може відбутися, це коли газ піде через територію Греції — через LNG-термінали. Даний проект здійснюється за підтримки ЄС та країн центральної Європи, але це справа майбутнього. А наразі, реальної емансипації від російської газової залежності не відбулося. І далі словесних заяв та риторики, справи не просуваються. Інакше кажучи, прогресу немає. Але подивимося, що буде далі… Взагалі, енергетична тема є дуже заполітизованою. Тому що кожна політична сила використовує її в своїх інтересах.
Як болгарська громадськість відреагувала на згортання ПП у грудні 2014 року? В пресі писали, що пересічні болгари виступали проти рішення тепер вже колишнього Президента Росена Плевнелієва, який ставив вказівки з Брюсселю понад інтереси своїх громадян?
По великому рахунку, людям байдуже, звідки поставляється газ. Головне — стабільно отримувати його взимку. А завдяки зусиллям російської пропаганди, ще в 2009 році (під час українсько-російської газової кризи) було створено стереотип, що саме Україна винна у тому, що болгари взимку мерзли. Тому, ставлення неоднозначне.
До того ж, слід враховувати і традиційно гарні стосунки Болгарії з Росією. В свідомості болгар, РФ звільнила їх від п’ятисотрічного османського ярма — і цей сентимент відіграє далеко не останню роль. Також болгари не бачать різниці між російським народом та путінським режимом. І в Болгарії можна часто почути гасло: «Завжди з Заходом, але ніколи проти Росії», яке використовується лівоцентристами для маніпуляцій свідомістю людей. В свою чергу, наше посольство намагається роз’яснювати болгарам, що у України немає проблем з російським народом: проблеми є з владою РФ, яка обрала шлях територіального реваншу.
Як я вже наголошував, тема енергетики політизована. І не лише з боку Росії, яка прагне покарати Україну, будуючи альтернативні нашій ГТС проекти (ПП, ТП, «Північний потік-2»), а й з боку країн Євросоюзу. До того ж, опозиційні сили — Болгарська опозиційна партія, «Альтернатива за Болгарське Відродження» і частина націоналістів, які виступають за відновлення повномасштабної співпраці з РФ (попри анексію Криму та війну на сході України), піддавали гострій критиці вже колишній правоконсервативний уряд за відмову від «Північного потоку». Проте, переважна більшість болгар чітко усвідомлює, що європейський вибір — безальтернативний. А сьогоднішнє членство в ЄС і НАТО — реальність, від якої країна лише у виграші. Звичайно, є політичні сили, що постійно спекулюють на проросійському чиннику й попри все не відмовились від своїх намірів зближення з Росією.
А як антиросійські санкції і зворотні санкції Росії проти Євросоюзу, відобразились на економічному стані Болгарії?
Конкретної статистики щодо таких збитків болгарської економіки немає. Мають місце лише певні заяви з боку офіційних болгарських осіб та загальна європейська статистика. Співвідношення «експорт-імпорт», традиційно становило 1:8. Тобто, Болгарія імпортувала у 8 разів більше, ніж експортувала. Обсяг товарообігу був €8 млрд., наразі — близько €6 млрд. Але хочу зазначити, що є прямі й опосередковані збитки, які порахувати надто складно, бо немає як чіткої методики. Тому, тут є ґрунт для спекуляцій.
Однак, зрозуміло, що в даній ситуації страждає болгарський експорт – передусім, аграрний сектор. У 2014 році болгарський уряд говорив про збитки на суму €10 млн. Згодом, міністр сільського господарства і продовольства Болгарії Десіслава Танєва називала цифру 400 млн. левів (€200 млн.) — з травня 2015 року по серпень 2016 року. А от представники опозиції збільшували цю суму в рази, називаючи цифру у мільярд левів (€500 млн.). Звісно, певним чином це впливає на середньостатистичного болгарина, в результаті чого опозиційним партіям легше вплинути на свідомість людей та заручитися підтримкою щодо скасування антиросійських санкцій.
А Ви сумніваєтесь у мільярдних збитках Болгарії?
Думаю, що збитки у мільярд левів — маніпуляції з метою відновлення співпраці з Росією та зняття з неї європейських санкцій. До речі, у болгарському парламенті декілька разів намагалися ухвалити таке рішення. Але завдяки зусиллям колишньої влади — правоконсервативним партіям ГЕРБ («Громадяни за європейський розвиток Болгарії») і «Реформаторському блоку», ці спроби було блоковано. Проте, російська пропаганда робить все можливе, аби переконати європейців, що саме їх економіка найбільше страждає від санкцій Євросоюзу. Але це брехня! Європейські країни, які прагнуть позбутися збитків, вже виходять на інші світові ринки. Окрім цього, Єврокомісія частково відшкодовує збитки країнам ЄС від антиросійських санкцій і контрсанкцій РФ. Тому, Болгарія має проявляти більше гнучкості, аби мінімізувати свої втрати.
На думку європейських аналітиків, темпи зростання болгарської економіки з кожним роком сповільнюються. До того ж, не секрет, що Болгарія — одна з найслабших держав ЄС. Що відбувається насправді?
Болгарія — найбідніша країна Євросоюзу, якщо говорити про рівень економічного благополуччя, економічного розвитку і якість життя громадян. Така реальність. Середня зарплатня складає €480 на місяць, мінімальна — €220. Середня пенсія — €160, мінімальна — вдвічі менше. Ці цифри для Європи невисокі. Проте, зараз у болгарській економіці спостерігається певне зростання на рівні 1,3%. Болгари мають непогані результати у економічних реформах: стабільність національної валюти (співвідношення до євро 2:1), економічної системи, низький рівень податків — 10% і мінімальний адміністративний тиск на бізнес. Звісно, ці складові приваблюють іноземних інвесторів.
Також до позитивів я б зарахував вміле використання болгарами структурних фондів Євросоюзу. Тут Болгарія зробила гігантський стрибок: наразі вона використовує більше 90% допомоги по лінії ЄС, за рахунок якої будуються автобани, метро у Софії, об’єкти сільського господарства та культури тощо. В цьому напрямку у болгар є великий прогрес. У 2016-2020 роках, з європейських фондів Болгарія має отримати €14 млрд. — для такої невеликої країни, це чималі кошти.
Яка ситуація в країні з безробіттям?
Рівень безробіття 6-8%. На жаль, перехідний період від тоталітаризму до демократії не розкрив всіх переваг і болгарське суспільство не задоволене цим. Воно очікувало набагато більшого від членства в Євросоюзі. І тому багато молоді виїздить працювати на Захід і робить внесок в економіку інших держав ЄС — тим самим створюючи проблеми для болгарського ринку робочої сили. Сьогодні це дуже гостро відчувається: бракує висококваліфікованих кадрів, особливо, у медицині, ІТ-секторі тощо. Парадокс в тому, що за кордоном працює більше болгар, ніж у самій Болгарії. А саме — 2,2 млн. чоловік. Багато болгар працюють у Греції, Португалії, Іспанії, Великобританії. Тому, болгарські урядовці кажуть про те, що готові запрошувати фахівців з інших країн, в тому числі, з України.
А наскільки численна українська діаспора в Болгарії? Які є проблеми?
Кількість українців у Болгарії незначна — до 5000 осіб, і вони проживають у різних регіонах країни. Проблем особливих немає. Якщо вони виникають, то лише з громадянами України, які тимчасово перебувають на болгарській території, наприклад, з туристами.
У 2015 році експорт товарів з України зменшився на 21,5%, а імпорт збільшився на 4,6%. Як поясните, що при відкритті ринків ЄС, експорт наших товарів до Болгарії знизився? Які українські товари перестали завозитися (зменшили об’єми)?
Дійсно, спад є. Але існує загальна кон’юнктура європейського ринку, так як Болгарія є його частиною. Тому, всі ці тенденції властиві й болгарському ринку. В результаті, дана ситуація впливає на наш рівень двосторонньої торгівлі з Болгарією.
В минулому році загальний товарообіг з Болгарією знизився на 13%. Співвідношення «експорт-імпорт» для України – 2:1. І зараз спостерігається спад українського імпорту за рахунок негативних наслідків російської воєнної агресії проти нашої держави. Тому що частина підприємств, які поставляли вугілля, знаходяться на території окупованого Донбасу. Звісно, його експорт за кордон, у тому числі, на болгарські ТЕЦ, наразі призупинено.
Але водночас, запровадження зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом з 1 січня 2016 року створює умови для нарощування певних статей українського експорту, зокрема, продуктів сільського господарства (олія, насіння тощо). Болгари ж, у зв’язку з преференціями ЗВТ і скасуванням митних тарифів, тепер можуть завозити в Україну свої вироби косметичної промисловості, а також традиційні експортні товари (сільгосппродукцію, тютюн, пластмаси і т.д.).
У 2014 році енергетичний холдинг «Пріста Ойл» інвестував проект з придбання й переоснащення у селі Горохівка (Миколаївська область) другого заводу з переробки відпрацьованих промислових мастил. На якому етапі здійснення?
Він вже збудований. І зараз болгарська компанія «Пріста Ойл» збирається будувати такий же завод у містечку Бородянка, Київської області. «Пріста Ойл» — одна з провідних компаній на Балканах, яка працює у країнах СНД (окрім Росії) і використовує американські технології. Невдовзі до України має приїхати її власник – для проведення переговорів з урядом і губернатором Київщини. До речі, він вже інвестував у дороги й школи у Бородянці. Планується, що збудований завод перероблятиме промислові мастила з усієї України й вироблятиме з них нові. Це дуже екологічний проект, який має серйозні інвестиції у розмірі €10 млн.
Хотілося б дещо торкнутися нашого міжрегіонального співробітництва. З 2010 року, Бургаська область мала ділові контакти з Кримом. Після анексії, ЄС заборонив економічну діяльність з окупованими територіями. Яка ситуація зараз?
Дійсно, угода про співробітництво існувала. Наразі, вона заморожена до моменту відновлення контролю української влади над АР Крим. У 2002 році така ж Угода була підписана між Луганською і Хасківською областями. Вона також заморожена до відновлення територіальної цілісності України. Якщо наше посольство дізнається про будь-які контакти болгарських підприємців з кримськими компаніями, а також з компаніями ОРЛО/ОРДО (тимчасово окупованих територій на сході України), ми одразу робимо демарші й ставимо до відома болгарську владу про такі порушення. А вона вже, зі свого боку, має вживати певних заходів.
Бізнес болгар у Криму згорнуто чи переміщено в інші області України? Які фінансові втрати болгарських бізнесменів?
Це дуже непросте питання. Тому що є болгарські компанії (в тому числі, з інших країн ЄС), які мають представництва в Росії. А відтак, у них є можливість здійснювати бізнес-операції через Москву або інші російські регіони, і таким чином продовжувати співпрацю.
Щодо втрат болгарських бізнесменів у Криму, то я не володію такою статистикою. В усякому разі, з боку болгарського бізнесу до нашого посольства не надходило жодних скарг з цього приводу.
З 1995 по 2013 роки між Україною і Болгарією підписано десять угод про торговельно-економічну, науково-технічну й соціальну співпрацю: Харківським і Пловдівським, Миколаївським і Плевенським, Полтавським і Великотирновським регіонами. Як вони виконуються?
Всі названі Вами угоди знаходяться на початку свого розвитку. До даного переліку можу ще додати угоду між Пловдивом і Львовом. Її підписано цього року очільниками названих міст і вже у листопаді відбувся візит болгарської бізнес-делегації у Львів та область. І це дуже позитивно, тому що через Болгарію, Україна зможе виходити на ринки третіх країн.
Між Полтавою і Велико Тирново угода була підписана лише декілька років тому. Але все не так просто, адже міжрегіональні зв’язки діють, якщо є взаємозацікавленість сторін (мерів, підприємців, дипломатів). Нічого не відбувається, коли немає конкретного інтересу з обох боків і відсутні реальні проекти. До того ж, не про всі бізнес-контракти органи місцевого самоврядування інформують посольство. І наше завдання не в тому, щоб контролювати ці зв’язки — а в наданні сприяння, коли до нас звертаються по допомогу. Окрім цього, ми активно шукаємо болгарських партнерів для українських товаровиробників — на фоні перефокусування інтересів вітчизняного бізнесу, особливо того, який мав тісні економічні стосунки з Росією.
