Посол України в Бразилії Ростислав Троненко розповів «і» про двосторонні проекти між двома країнами. Виявилось, що між нашими державами чимало спільного — постійна зміна правил гри та корупція. Цікаво побачити, як ці явища виглядають зі сторони.
31 серпня було оголошено імпічмент президенту Бразилії Ділмі Русеф. Які його наслідки для наших стосунків?
Після імпічменту Ділмі Русеф, главою держави став колишній віце-президент Мішел Темер. Наступні президентські вибори пройдуть у 2018 р., і Україна готова працювати з будь-яким демократичним і конституційним урядом Бразилії.
Зараз там складна економічно-фінансова криза, що позначається на наших проектах і товарообігу. Наприкінці 2000-х рр. взаємний товарообіг сягав $1,5 млрд. на рік, а зараз — $500 млн. на рік. За цим стоять об’єктивні труднощі з обох сторін. Але ми будемо працювати над тим, аби наповнити наше стратегічне партнерство конкретними проектами. І такі можливості є: бразильський ринок залишається великим, потенційно привабливим. Але подолання глибокої кризи в Бразилії займе ще чимало часу.
Розкажіть детальніше про внутрішні проблеми Бразилії.
Там збільшується безробіття. За офіційними даними — майже 12 млн. безробітних (понад 11% населення). Росте інфляція, скоротилися соціальні проекти. В минулому році зафіксовано майже 4% падіння ВВП. Прогнози Всесвітнього банку на 2016 р. — падіння ВВП на 3,5%. Бразилія втрачає інвестиції, їй важко залучати іноземні кредити, так як вона значно поступилася позиціями у міжнародних рейтингах. Тому зараз країна виглядає дещо непередбачуваним і складним партнером для світового співтовариства. Коли впали ціни на нафту на міжнародних ринках, у Бразилії їх не знижували. Це завдало нищівного удару по виробництву біопалива, яке стало невигідно виробляти. Зараз галузь поволі відновлюється. До речі, вона цікавила Україну, у плані співпраці.
Ще один важливий момент: Бразилія виявляє інтерес до зони вільної торгівлі України з Європейським Союзом та Канадою. Бразильці вже понад п’ятнадцять років ведуть переговори (як члени Mercosur — спільного ринку країн Південної Америки) про створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Тому вони цікавляться можливостями виходу своїх товарів на європейські ринки через Україну. Також їх цікавлять наші переговори про зону вільної торгівлі з Туреччиною та Ізраїлем.
Що сталося з космічним проектом «Циклон-4-Алкaнтара», старт якого на бразильському космодромі Alcântara планувався на кінець 2015 р.?
Цей проект був стрижневим у наших двосторонніх стосунках. В 2007 р. у Бразилії навіть було створено бінаціональну компанію для його реалізації. Згідно договору, Україна відповідала за виробництво ракетоносія «Циклон-4», і ми виконали свою частину угоди (готовність складає понад 80%). Бразильці повинні були побудувати інфраструктуру біля бази Алкантара (пусковий майданчик, залізниці до бази, інфраструктуру порту, на який мав доставлятися ракетоносій).
Але в 2014 р. уряд Бразилії створив в односторонньому порядку Міжвідомчу комісію щодо розгляду стану виконання проекту, на підставі звіту якої в липні минулого року Ділма Русеф прийняла рішення про односторонню денонсацію міжурядового договору. Більш конкретніше про проект можуть розповісти Державне космічне агентство України (ДКАУ) та Фонд державного майна — засновники бінаціональної компанії й безпосередні виконавці проекту.
Чому бразильська сторона закрила проект?
Думаю, їм забракло коштів, бо бразильці фінансували проект з державного бюджету. А країна дуже велика, багато термінових пріоритетів. В Бразилії, наприклад, є міністерство, у назві якого фігурує «боротьба з голодом». Це одне з 39 міністерств, що існували при Русеф. Також бразильцям не вистачило політичного бачення і Договору про захист технологій з США (ратифікація якого була заблокованою з 2003 р. у Національному конгресі провладною Робітничою партією, що вважає його загрозою для бразильського суверенітету). А без цього Договору, комерційна складова не працює, тому що більшість сучасних супутників мають компоненти американського виробництва. До того ж, керівника будівельної бразильської компанії Odebrecht, задіяної в консорціумі з реалізації космічного проекту, заарештовано за підозрою у корупції.
Чи можна реанімувати денонсований в односторонньому порядку бразильцями Договір, адже у ЗМІ з’явилась інформація про втрату його чинності з 16 липня цього року?
На початку червня 2016 р. відбувся візит у Бразилію першого заступника голови ДКАУ Олександра Голуба і обговорювалися варіанти відновлення проекту. Але слід, щоб Бразилія визначилася по трьом позиціям, які я перерахував: фінанси, договір з США, політичне бачення. Ми не можемо увесь час вмовляти наших бразильських колег реалізовувати важливий для них стратегічний проект. Щодо втрати чинності Договору, то засновники бінаціональної компанії зараз займаються її ліквідацією.
До речі, реалізацію космічного проекту супроводжували багато позитивних супутніх моментів. Наприклад, у Дніпропетровському національному університеті в 2011 р. отримали можливість навчання й стажування на українських аерокосмічних підприємствах одинадцять бразильських студентів. Зараз вони працюють у Бразильському космічному агентстві. А два викладача цього вузу читають лекції у Національному університеті Бразилії, на аерокосмічному факультеті.
Кілька років тому ставилось питання про діалог між підприємством ім. Антонова та державною авіабудівною компанією Бразилії Embraer. Мова йшла про спільну розробку середнього транспортного літака проекту С-390 для Міністерства оборони Бразилії. Чи були переговори продуктивними?
Конкретику раджу дізнатися у керівництва заводу ім. Антонова, а я можу відповісти взагалі. Контакти з Embraer та Міністерством оборони Бразилії мають двадцятирічну історію. Особливо вони інтенсифікувались десять років тому. Embraer знає про можливості нашого концерну, з ним працюють інші українські підприємства як субпідрядники. Але іноді ця компанія сприймає нашого виробника як конкурента. Тому, ми працюємо над тим, аби домінувала інша думка, адже наша співпраця може доповнювати одне одного. Приклад Embraer важливий для заводу ім. Антонова, так як у 1990-х рр. цю державну компанію було приватизовано, і зараз вона є акціонерним товариством (значна доля акцій — у американців). Embraer — приклад успішної приватизації важливого для країни підприємства. Щодо літака С-390, то він зараз проходить випробувальні польоти.
Свого часу міністр промислової політики Дмитро Колесников домовився з міністром оборони Бразилії про постачання й спільне виробництво (з ДП «Заводом ім. Малишева») для потреб поліцейських управлінь штатів БТРів «Дозор Б» і створення на території Бразилії спільного підприємства з виробництва бронетехніки, в тому числі танка вагою до 40 тон. У якому стані домовленості?
Ми працюємо у цьому напрямку. Збройні сили Бразилії знають про наші пропозиції та уважно їх розглядають. Поки що контракт не підписано. Конкуренція у цій галузі надпотужна. Та головне, що бразильців цікавить наша військова продукція. Це важливо, бо вони традиційно зорієнтовані на інших постачальників.
Відомо, що бразильські військові виявляли зацікавленість до співпраці з ДП НПКГ «Зоря-Машпроект» в області газотурбобобудування. На якому етапі діалог?
В мене немає інформації щодо військових, але до цієї співпраці проявляла інтерес державна нафтовидобувна і нафтопереробна компанія Petrobras. І ми продовжуємо вважати Petrobras потенційним споживачем турбогенераторних установок «Зоря-Машпроект». Але з 2012 р., через корупцію, державне регулювання цін на нафту та інші причини, Petrobras значно скоротив інвестиційний портфель і зараз розпродує свої активи, аби зберегти компанію. На жаль, з середини 2013 р. у них зникла потреба в українських турбінах, але я думаю, що це тимчасово.
У 2013 р. бразильські ВМС цікавилися співпрацею з ДК «Укроборонпром» по розробці й будівництву військових кораблів. Що Вам про це відомо?
Протягом 2010-2013 рр. у нас були обміни візитами міністрів оборони. А у липні 2013 р. фрегат Constituicao, який виконував миротворчу місію ООН в Лівані, зайшов до українського Севастополя (АРК). Бразильських військових ознайомили з нашими можливостями у проектуванні та виробництві продукції морського призначення, в тому числі з Миколаївським центром кораблебудування. Також обговорювалося співробітництво наших військово-морських сил. Україна, зі свого боку, підписала Угоду про військово-технічного співробітництво ще в 2011 р., а бразильським Національним конгресом її досі не ратифіковано.
Чому так?
Екс-президент Русеф постійно гальмувала цей процес: зі зміною кожного уряду та міністрів вимагала нового погодження угоди. Взагалі, питання військово-технічного співробітництва — окрема тема. І це дуже перспективна галузь, яка активно розвивається. Але я не хотів би вдаватися в подробиці, тому що це прерогатива державних підприємств «Укроборонпром» та «Укрспецекспорт».
Наприкінці 2014 р. повинно було запрацювати СП ДАО «Індар» (Київ) і державної фармацевтичної компанії Fiocruz, по виробництву у Бразилії інсуліну за українськими технологіями. Чи здійснено проект?
Український інсулін у Бразилії поки не виробляється. Бразильці продовжують купувати його в Україні. А відповідно до угоди, підписаної у 2007 р., українська сторона продовжує передачу технологій з виробництва інсуліну та веде переговори з бразильськими партнерами про побудову підприємства.
Як взагалі розвивається наша співпраця у сфері охорони здоров’я?
Діалог у цій має гарні перспективи. В Україні є унікальні розробки виробництва медичних препаратів, технології. Але щоб нашим фармацевтичним підприємствам вийти на бразильський ринок, треба подати в Національне агентство санітарного нагляду Бразилії (ANVISA) заявку про інспекцію підприємства. Комісія фахівців приїздить на об’єкт до виробника, висловлює свої зауваження і лише після цього можливий вихід на тамтешній фармацевтичний ринок. Але перспективи України у бразильській фармацевтичній галузі великі, і я закликаю наших виробників звернути на це увагу. До речі, у Бразилії також є цікаві для нас технології. Наприклад, вироблення вакцин, якими займається Інститут вакцин у Сан-Паоло. Над цим питанням зараз працюють міністерства охорони здоров’я наших країн. Але у Бразилії є й приватна частина ринку ліків, як і в Україні. Тому, співробітництво можливо одразу на обох рівнях.
Охарактеризуйте бразильський ринок.
Він доволі складний. Але не тому, що далекий, занадто об’ємний і міський, а тому що дуже захищений (має багато протекціоністських заходів). За статистикою, в 2013-2015 рр. Бразилія стала чемпіоном по антидемпінговим розслідуванням (15% таких процедур у світі), незважаючи на те, що Світову організацію торгівлі очолює бразилець. Бразилію цікавлять наші технології, але передумовою є створення виробництва з їх застосуванням саме на бразильській території. Натомість, ми пропонуємо започатковувати виробництво і в Україні.
Наразі, які галузі є перспективними для співпраці?
Авіабудування, наука й технології, вища освіта, сільське господарство, машинобудування, вагонобудування, інфраструктура, енергозберігаючі технології, фармакологія. Але, прийшовши на ринок Бразилії треба бути готовими до марафонської дистанції. Бразильський ринок — це не спринт, він не швидкий. Він відрізняється від європейських, американських та канадських аналогів, де чітко встановлені правила гри. Зі зміною урядів правила на бразильському ринку теж іноді міняються, і до цього слід бути готовими. До того ж, на ньому не обійтись без знання португальської мови. Окрім цього, там велика конкуренція – у всіх галузях мають присутність європейські, азійські та північно-американські підприємства.
Але це не означає, що не можна спробувати. Про це свідчить наш товарообіг: металопрокат, безшовні труби, мінеральні добрива, фармакологія, машинобудування, високі цифрові технології. Вже три роки існують представництва компанії «Мотор-Січ» у Бразилії, КБ «Південне» також має там свою присутність. Ще шістнадцять років тому наші фірми лише виходили на бразильський ринок, а зараз їх вже там більше десятка. На кінець 2016 р. — початок 2017 р. у Києві заплановано VII Міжурядове засідання з торгово-економічного співробітництва (МКТЕС) — останнє було ще в листопаді 2013 р. Тому, ми готові до довготривалого співробітництва у різних галузях, і прагнемо, щоб наші ділові кола закріплювалися на ринку Бразилії, а бразильські підприємства приходили в Україну.
Як нашим підприємцям, що бажають спробувати свої сили на бразильському ринку, потрапити туди?
Є алгоритм звернення до Ради експортерів при МЗС України, яка направляє інформацію в наше посольство у Бразилії про підприємства, що цікавляться виходом на тамтешній ринок. Ми максимально розповсюджуємо цю інформацію, і всім, хто звертається до нас, відповідаємо та намагаємось допомогти.
У розмові Ви вже згадували про антидемпінгові санкції. Понад два роки тому Бразилія ввела антидемпінгові мита на українську сталь, шини і труби. Що змінилося на сьогодні?
На жаль, поки що антидемпінгові санкції діють. Після певного періоду можна подавати документи на перегляд. Ми, як зацікавлена сторона, маємо право звернутися з таким проханням. Більш того, одразу після прийняття рішення про антидемпінгові мита, наше посольство разом з Міністерством економіки України надало свої коментарі й заперечення. Тим паче, що така політика з боку Бразилії не відповідає двосторонньому стратегічному партнерству і веде до зниження товарообігу.
У 2014 р. різко скоротився експорт добрив з України до Бразилії та імпорт бразильського м’яса в Україну. Що зараз відбувається?
Добрива займали протягом багатьох років одні з перших позицій нашого спільного товарообігу. Але на цьому ринку з’явилося багато конкурентів з інших країн. Окрім того, ситуація залежить і від цін на газ. Якщо наші сусіди пропонують більш конкурентоздатний продукт — результат передбачуваний. Це ринок. Однак, в 2016 р. ми відновили постачання добрив до Бразилії, але поки що не в тих об’ємах, як раніше. Стосовно імпорту бразильського м’яса в Україну — Бразилія зацікавлена у його збільшенні, а також у експорті інших своїх сільськогосподарських продуктів. Це питання розглядалося у березні нинішнього року між міністерствами агропромислової політики обох країн (у рамках підготовки до засідання МКТЕС). Домовлено про обмін сертифікатами на українську та бразильську продукцію, а в травні вже відбулась зустріч між нашими ветеринарними службами. Отож, процес триває і діалог продовжується.
Мало хто знає, але цього року ми відзначаємо 125-ліття з початку нашої міграції до Бразилії…
Дійсно, перші чотири родини з Золочева приїхали до Ріо-де-Жанейро у серпні 1891 р. І це потужний людський фактор, який об’єднує наші країни протягом всього цього часу. Слід згадати, що Україна дала Бразилії всесвітньо відомих письменницю Кларісе Ліспектор, яка народилася на півдні України, поетесу Олену Колодій, художника Мігела Бакуна. І ще один маловідомий, але цікавий факт: писанка — це символ штату Парана, де проживає 500 тис. бразильців українського походження.
