Американська відповідь на спробу російського втручання в місцеві вибори (ідеться про злам електронної пошти Національного комітету Демократичної партії США) потребує особливої уваги й обговорення, - пише Пітер Фівер для Foreign Policy. А заохочувати її до втручання в передвиборчі перегони, як це робить Дональд Трамп, - злочин, що дорівнює державній зраді.
Можна сперечатися про те, чи не стане ситуація гіршою, якщо США розгорне словесні війни з Росією щодо її кібервтручання в американські справи. Неоднозначним є й те, що спроба таврувати та називати речі своїми іменами здатна змінити ситуацію. «Я розумію аргументи за і проти відповіді з метою більш жорсткого покарання. Треба розглядати й адресні санкції, однак ми вже ввели їх в дію проти російських компаній за цілою низкою причин. Зі списку ми вибрали прості мішені, тому в разі введення санкцій нам доведеться приймати більш складні рішення», — пише автор.
Тим неоднозначнішою є потреба відповідати Росії тим самим, мстити їй за кібервтручання кібервтручанням, додає він. Потрібно бути обережними, щоб не спричинити зростаючу спірально ескалацію ситуації, хоча нещодавній досвід показує, що російський президент відступає в разі опору, а у відповідь на слабкість відповідає ескалацією. Попри такі особливості російського керівництва перед США стоїть нелегке завдання – відповісти Росії збалансовано. Адже зворотним боком помсти «око за око» може стати розкриття можливостей, які США вважали б за краще не розкривати.
Можна також припустити, що люди, які вважають незаконною ідею зламу електронної пошти, розглядають ситуацію, що склалася, як гарну можливість дізнатися про особливості діяльності Національного комітету Демократичної партії. І хоча ймовірні відповідні заходи США потребують особливих роздумів, однозначним є одне – не можна радіти російському втручанню в американський передвиборчий процес, як не можна заохочувати росіян робити це далі. Хоча Дональд Трамп, кандидат від Республіканської партії, ладен чинити саме так.
Нещодавно Трамп озвучував позицію, згідно з якою росіяни не мали відношення до хакерської атаки на електронну пошту демократів. Після цього він закликав Росію вести так і далі. Однак цей заклик, приголомшливий за своєю суттю, суперечить його початковій заяві. Якщо Росія не має відношення до зламу, навіщо закликати її продовжувати робити те саме?
З іншого боку, як би Трамп відреагував, якщо б росіяни зламали його пошту (або митні декларації) та надали їй гласності?
А головна проблема із закликом росіян до непристойної поведінки полягає в тому, що ніхто (і надто кандидат у президенти) не має заохочувати іноземне втручання в місцеві вибори з використанням брудних прийомів. За своєю суттю це суперечить основам демократії.
Досить уявити гіпотетично, що росіяни отримали доступ до електронної пошти демократів за співучасті співробітників Національного комітету. Тоді б ми назвали це не просто криміналом, а криміналом рівня державної зради – змовою з іноземною державою. А якщо конкретніше, можна уявити, що співучасник злочину – офіційно обрана державна особа. Хіба цей злочин не призведе до негайної відставки? Якщо це вважається злочином для американського громадянина, то чи не є це подвійним злочином в разі участі іноземних осіб? Це слушно й тоді, якщо припустити, що зламана пошта не є засекреченою. Однак відомо, що Трамп уважає зламані матеріали секретними, тобто він закликає закордонну державу втрутитися в американські вибори, незаконно розкривши засекречену інформацію.
Заведено вважати, що жодне слово або справа Трампа не здатні підірвати його підтримку в цільової аудиторії виборців. Насправді головне питання є таким: чи дійсно ті, хто прагне поставити Америку понад усе, хочуть довіритися допомозі росіян у цій справі?
