Прийнявши повноваження офіційного кандидата від Республіканської партії на виборах президента США, Дональд Трамп зобразив себе американським Цезарем, коли заявив, що стає на шлях суспільного служіння заради порятунку республіки, яка загрузла в декадансі, корупції та брехні елітарних кіл. Про це пише The Economist.
Трамп пообіцяв практично миттєве відродження Америки, щойно обійме посаду. Він також пообіцяв, що американці будуть на першому місці, а провальну політику «глобалізму» буде забуто. Своє бачення неминучої американської величі Трамп обґрунтував тим, що зараз країна переживає період антиутопічного кошмару, – пише видання.
Він звернувся до статистики збільшення кількості вбивств у великих американських містах, таких як Вашингтон і Чикаго. Не забув звернути увагу на злочини, вчинені нелегальними мігрантами. Хоча поліція, спільно з кримінологами, говорить про комплексний ряд причин зростання насильства в США, крім того, кількість жорстоких злочинів зменшилася наполовину з 1990-х рр. Однак Трамп добре знає – громадська думка вважає, що ситуація з насильством погіршилася.
Трамп – жорсткий популіст, – пише The Economist. Проблеми США він списує на прості причини – слабкість або дурість чиновників і ліберальних політиків, а це, на його думку, призводить до нездатності запроваджувати заходи кримінального примусу в масштабах держави. Щодо нелегальних мігрантів, на думку Трампа, «десятки тисяч із них пускають до наших спільнот, не звертаючи увагу на те, який вплив це має на громадську безпеку та ресурси». Він згадав «безневинну дівчину», вбиту нелегалом, якого звільнили з-під нагляду, і назвав її «черговою дитиною, принесеною в жертву на вівтарі відкритих кордонів».
Загалом Трамп поєднав колишні політичні заяви (опоненти називають їх фантастичною брехнею), додав дещо нове зі світу чарівних перспектив і пообіцяв «побудувати велику стіну на кордоні, щоб зупинити нелегальну міграцію, банди та насильство, а також потік наркотиків».
Його образ Цезаря не відрізняється скромністю. Він уявляє себе сильним рятівником, серед переваг якого – багатство, володіння інсайдерською інформацією, незламна стійкість і співчуття до простої людини. А це має допомогти йому зруйнувати заплямований статус-кво, зупинити сильних світу цього в спробі пригнобити людей, нездатних себе захистити. «Ніхто не знає систему краще за мене, – заявив він, – тому тільки я можу її змінити».
Загалом промова Трампа, присвячена висуненню його офіційним кандидатом від партії, була ідеальною, рівною, мала відбиток роботи талановитих спічрайтерів та юристів, які добре вловили суть «трампізму». Крім того, її здобрили поверховою статистикою, відполірованими анекдотами й спритними відсиланнями до проблемних юридичних аспектів.
Згідно із заявами Трампа, напади на поліцію та тероризм в американських містах «загрожують суті нашого способу життя». А будь-який політик, який не розуміє загрози цієї ситуації, «не підходить» для керування цією країною.
«Нашим кредо буде американізація, а не глобалізація», – пообіцяв Трамп. Він також пообіцяв знову зробити Америку багатою країною, через перепідписання низки торгових угод, таких як Північноамериканська угода про вільну торгівлю (NAFTA), а в майбутньому він має намір укладати окремі угоди з кожною країною та карати за нечесну конкуренцію такі країни, як Китай.
Представники команди Трампа натякали на те, що промова їхнього кандидата піде луною по світу, як промова Річарда Ніксона 1968 р. Тоді Ніксон також звертався до проблем міських заворушень і громадської стурбованості зростанням насильства в небезпечному світі. Трамп звернувся до ніксонівської обіцянки відновити закон і порядок. У промові Ніксона і Трампа звучали паралелі, коли йшлося про американців на службі за кордоном, які опинились у в’язниці та зазнали нападу, а це, зі свого боку, свідчило про те, що США більше не бояться і не поважають.
Однак Ніксон 1968 р. ясно висловився проти ізоляціонізму, він заявляв, що «велике світло, яке виходить з Америки», стане променем надії для всього світу, що шукає свободи та нових можливостей.
У зверненні до тем зовнішньої політики в промові Трампа не було ані натяку на це ніксонівське «світло надії». Його риторичне звертання до світових проблем охоплювало ситуації, які викликають особливе занепокоєння в американської аудиторії, – зростання активності Ісламської Держави, розвиток терористичної мережі, прагнення Ірану створити ядерну зброю, громадянська війна в Сирії, що призвела до мігрантської кризи, а вона, зі свого боку, стала «загрозою для Заходу».
Зокрема, безлад на Близькому Сході Трамп поставив у провину Хіларі Клінтон, яка була держсекретарем під час першого терміну президентства Барака Обами та допомогла повалити близькосхідних деспотів, що тримали регіон в порівняній стабільності: «Це спадщина Хіларі Клінтон: смерть, руйнування, тероризм і слабкість».
Утім, зовнішньополітичної альтернативи Трамп не запропонував. Загалом Трамп майже нічого не сказав про те, як збирається вести зовнішньополітичну діяльність.
Незважаючи на це, промова Трампа виявилася майстерною демагогією. Він потурбувався навіть про те, щоб додати до виступу передзахист від критики. Трамп попередив прихильників – попри хаос, дурість влади та розчарування, інтереси великого бізнесу, уряду та керівництва медіа-корпорацій призведуть до того, що Трампу та його послідовникам намагатимуться довести їхню неправоту й дурість. Інакше кажучи, критикувати Трампа – означає бути на боці великих, неправомірних інтересів, а бути його прихильником – означає захищати правду та права скривджених.
Однак якщо під час виборів більшість обере позицію Трампа, небезпека чекає не тільки республіку. Весь світ має остерігатися Трампа, який представляє себе як новий американський Цезар.
