Новая жертва в судейской мантии

23 июля 2010, 0:04
no image

Главу хозпалаты ВСУ Валентина Барбару уволят за нарушение присяги

Осенью состоится увольнение Валентина Барбары с должности судьи Верховного суда (ВСУ) за нарушение присяги — это, по данным «і», решенный вопрос в кругу влиятельных юристов новой власти. Председатель Высшего совета юстиции (ВСЮ) Владимир Колесниченко недвусмысленно заявил, что в его ведомстве имеется соответствующее предложение по господину Барбаре.

Вчера состоялось заседание пленума Высшего хозсуда (ВХСУ), события на котором позволяют сделать ряд важных для судебной системы выводов.

Прежде всего, регионалы, как стало известно «і», твердо намерены довести до конца увольнение за нарушение присяги судьи Верховного суда (ВСУ) Валентина Барбары — одного из ключевых членов команды главы ВСУ Василия Онопенко. Напомним, что господин Онопенко — главный оппонент команды главы комитета Рады по правосудию, члена ВСЮ Сергея Кивалова (Партия регионов), которая сегодня правит бал в судебной системе.

Но примечательно уже то, что до недавнего времени регионалы не собирались больше осуществлять резонансных увольнений судей, в том числе — членов команды Василия Онопенко. Команда Сергея Кивалова вполне удовлетворилась увольнением за нарушение присяги экс-судьи ВСУ Александра Волкова, за счет которого им удалось решить многие стоявшие перед ними задачи по утверждению своего влияния в судебной системе. Ведь, с одной стороны, на примере господина Волкова было наглядно продемонстрировано, что нынешняя властная команда способна уволить за нарушение присяги судью любого уровня — неприкосновенных лиц в судебной системе больше не осталось. С другой стороны, регионалы удовлетворили и свои личные амбиции, поскольку Александр Волков в последние годы неоднократно переходил им дорогу, в том числе и лично Сергею Кивалову. Под вопросом оставалось и остается только будущее самого Василия Онопенко, но регионалы надеются, что этот вопрос решится без задействования ВСЮ, т.е. судьи ВСУ сами снимут господина Онопенко с председательской должности.

Как удалось выяснить «і», причиной инициирования увольнения Валентина Барбары за нарушение присяги стали совсем недавние события. Напомним, что в марте с.г. Конституционный суд (КС) постановил, что у ВСУ нет полномочий по пересмотру решений ВХСУ в кассационном порядке. Несмотря на то, что решение КС имело значение только для парламента, который должен был соответственно упорядочить правила игры в судах, руководство ВХСУ стало его выполнять немедленно. Тем самым ВХСУ перестал направлять свои решения для пересмотра в ВСУ. Руководству ВСУ, в свою очередь, такое поведение лидеров хозвертикали совершенно не понравилось. Ведь ВСУ фактически терял контроль за хозяйственной юрисдикцией, где, как известно, сражаются между собой большие и очень большие деньги.

Поэтому, по данным источников «і», хозпалата ВСУ, руководимая Валентином Барбарой, пошла по особому пути. Эта палата истребовала дела из хозсудов первой инстанции — с целью обобщения судебной практики. Но, отмечают собеседники «і», как только дела попадали в ВСУ, по ним открывалось производство, начинались слушания и принимались решения. От такой схемы опешили даже видавшие виды влиятельные юристы новой власти. Как следствие, они пошли на увольнение еще одного судьи ВСУ за нарушение присяги, даже понимая, что это неминуемо приведет к обвинению в репрессиях по отношению к судьям. Как стало известно «і», проводил проверку по господину Барбаре замгенпрокурора, член ВСЮ Ренат Кузьмин, он же и внес предложение по увольнению этого судьи ВСУ.

По данным «і», кадровые подвижки ожидают и Запорожский апелляционный хозсуд (АХС). Есть информация, что в ВСЮ заканчивается проверка по председателю этого суда Ивану Федорову. По некоторым данным, господин Федоров знает об этом и намерен добровольно уйти с занимаемой должности. Напомним, что в громком деле по домэмиссии акций на ОАО «Днепрэнерго» Запорожский АХС выносил решения против компании Рината Ахметова. А сам Иван Федоров пребывал в жестком конфликте с экс-главой ВХСУ Сергеем Демченко и пользовался дружеским приемом в ВСУ.

Еще одной любопытной новостью стало то, что Сергей Демченко стал советником председателя ВХСУ. Тем самым, скорее всего, развеивается миф, что господин Демченко ушел на покой. Получается, что председатели ВХСУ бывшими не бывают, особенно если они два с половиной года пересидели в своем кресле сверх нормы. Это тем более очевидно поскольку сегодня у ВХСУ нет главы — его обязанности исполняет первый замглавы суда Анатолий Осетинский.

Тем не менее ни у кого сегодня уже не вызывает сомнений, что следующим главой ВХСУ станет Виктор Татьков, которого Рада недавно избрала судьей этого суда. Правда, как судью ВХСУ господина Татькова пока не представили — он все еще остается председателем Донецкого АХС. Скорее всего, Виктор Татьков ищет дополнительных гарантий по поводу своего будущего и проявляет соответствующую осторожность, чтобы не лишиться всего одновременно.

Любопытно, что в своем выступлении на пленуме ВХСУ глава ВСЮ Владимир Колесниченко особо остановился на большом количестве жалоб, которые подаются в ВСЮ на действия судей, в том числе — из хозсудов. «За последние три месяца количество жалоб от граждан увеличилось втрое. Так, если за июнь 2009 г. в ВСЮ поступили 344 жалобы на действия судей, то за июнь 2010 г.— 850. За текущий месяц мы получили 885 жалоб, в то время как в июле 2009 г. было только 342. В системе хозсудов никаких жалоб не поступало только по Хозсуду Кировоградской области. Всего же по хозсудам подано 657 жалоб, а члены ВСЮ сделали 55 предложений по увольнению судей из этой судебной вертикали»,— то ли намекнул, то ли констатировал господин Колесниченко. В любом случае судьям придется на досуге обдумать эту статистику.

Оставить комментарий:
Подписаться
Уведомить о
1 Комментарий
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Віктор Борківський
14 лет назад

Відкритий лист Президенту України як гаранту конституційних прав громадян України:

Шановний Вікторе Федоровичу!

14 листопада 2006 року група п’яних працівників Оболонського райсуду м. Києва, на чолі з суддею О. Луценком, на крутому повороті з вул. Набережно-Рибальська на вул. Електриків у Києві, врізалася у автомобіль мого підзахисного А. Борківського. У наслідок ДТП серйозну травму отримав суддя Луценко, а за кермом, начебто, була власник автомобіля його помічник І. Васильченко. Начебто тому, що за характером перелому лівої ноги – такий перелом можливо отримати через попадання ноги під педаль зчеплення. Це доводить і наявність на оцій педалі крові та характер кров’яних плям у салоні автомобіля.
Сказати це напевно не можу, так як слідчий Тетерук і його керівник Крит’єв категорично відмовляють захисту в огляді автомобіля, хоча прокуратура спонукала залучити його до справи як речовий доказ.
Прибувши на місце ДТП слідча група на чолі зі слідчим Карманом, інспектором УДАІ Дроздов і експерт НДЕКЦ Блонський враз приступила до фальшування документів з оформлення місця ДТП і обставин на ньому.
Не порушуючи кримінальної справи, як це вимагає ст. 190 КПК України, слідчий провів халатний огляд місця злочину, він не склав плану (схеми) місця злочину, як це вимагає ст. 191 КПК, а схему сфальшував Дроздов, який не є процесуальною особою. Вулиця протягом 100 м звужується з 26 м до 24 м на початку виконання повороту. Але дроздов провів заміри за 50 м від повороту де ширина становить 24.9 м. Це чітко видно на схемі завдяки нанесеній на ній опорі, яка і розташована за 50 м від повороту. Надалі це надало можливість слідчим Пастернаку, Пурлінському та Тетеруку фальсифікувати вихідні дані, за якими ширина вулиці з 24.0 м перетворилася у 24.9 м, що посприяло експертам перетягти місце зіткнення ТЗ на 1.3 м, бо ні слідчі, ні експерти не врахували факт скошення лінії бордюру за якою Дроздов проклав уявну пряму до перехрещення її з такою ж уявною прямою від закінчення дуги повороту. Правда, він накреслив знаки 5.16, якими вказувалося порядок виконання правого повороту, який здійснювала Васильченко. Але про наявність цього знаку, який зобов’язував Васильченко рухатися на відстані до 11.0 м від лінії бортового каменя з її боку руху, слідчі не вказують експертам, а експерти, які зобовязані вивчити матеріали справи, на вказують про них у своїх висновках. Це робиться з метою розширити смугу руху Васильченко до 12.45 м бо місце зіткнення ТЗ відбулося на відстані 12 м від бортового каменя з її боку руху.
Щоб не провести обов’язкового медобстеження на стан спяніння, міліція допомогла втекти з місця ДТП Васильченко. Вони письмово, як і сама Васильченко, стали доводити, що Васильченко раптом стало зле, тому її подруга Лаврук на своєму автомобілі доправила до травмпункту. Щоб приховати істину по справі, слідчі Пастернак і Тетерук викрадають із матеріалів справи фото і відео фіксації місця ДТП. Вони роблять це тому, що на фотографіях та відео матеріалах, які я зобовязав слідство віднайти, добре видно той факт, що поряд з автомобілем Лаврук припарковано два автомобілі міліції, та на місці ДТП чергує швидка допомога, до якої заходить Васильченко. Але і знайдені фото і відео документи, як додатки до протоколу огляду місця ДТП, слідчий Тетерук не залучив у справу і не подав постанови про проведення експертизи на реальних документах.
Що запобігти наперед у питаннях, а де ти був раніше, скажу. Іще у27.11.2006 р я подав скаргу до МВС про фальшування обстановки на місці ДТП. У наслідок перевірки моєї заяви слідчий Пастернак іще 15-16.01.2007 р. встановив, що ширина вулиці перед поворотом становить 24.0 м, а смуга дозволеного руху для Васильченко – 11.0 м. Між зустрічними потоками руху є розділова смуга у 2 м шириною. Він же отримав і схему організації безпеки руху на повороті від КК “Київавтодор”. На цій схемі вказано саме таку ширину проїзної частини вулиці для Васильченко, яка становить 10.5 м, а виконання повороту організоване знаками 5.16 та розміткою 1.18 ПДР. Але ці процесуальні документи Пастернак , а згодом і Пурлінський та Тетерук заховали від експертів з метою отримати за відомо незаконні експертні висновки
Мало того, іще у червні 2007 р прокуратура Києва надає у справу копію плану-схеми з організації безпеки руху на повороті та скасовує постанову про порушення кримінальної справи проти А. Борківського, яку незаконно порушив Пастернак на підставі сфальшованої експертом з НДЕКЦ Шкуровим експертизі, та дає вказівку усунути протиріччя.
Але Пурлінський, якому доручили розслідувати справу, приховує цей факт від експертів ХНДІСЕ. Експертизи обґрунтовуються фальшивкою щодо відтворення місця ДТП з А. Борківським, яку підписали колишні працівники слідства, а нині – адвокати, Паєта і Суткович. Заяви до МВС і прокуратури про притягнення цих осіб, Паєту, Сутковича та Пастернака як автора фальшивка, розбиваються об стінку інспекції МВС по особовому складу оскільки заступником начальника інспекції працює член сім’ї фальсифікатора Паєти – полковник міліції Паєта.
У січні 2009 р уже сам ст. сл. ГСУ МВС Тетерук, на свій запит, отримує план-схему з організації виконання руху на повороті, але і цей процесуальний документ він ховає від експертів. Надалі експерт ХНДІСЕ Н. Сила фальсифікує свій експертний висновок за неіснуючою в Україні експертизою про вплив на ДТП відсутність дорожньої розмітки за постановою Тетерука щодо проведення неіснуючої експертизи. Ленінський райсуд Харкова виносить постанову про відсутність як такої експертизи, так і про відсутність методик з її реєстрації.
Але Міністр Могильов бреше народному депутату України, на його звернення з вимогою провести перевірку усього викладеного вище, що усе, про що я пишу є неправдою. Саме за цю фальсифікацію “невідомий спонсор” дарує Могильову круте авто. А чому б і ні? Посада судді в Україні коштує, як твердять злі язики, але мною не встановлено, коштує 300 000 доларів США. Васильченко під мінтовських махінацій стає суддею Окружного адмінсуду Києва і її кар’єра поставлена на кон шулерської гри міліції. Під загрозою доля і судді Луценка та їхніх покровителі, що натягує не на один мільйон дол. США. А авто коштує якихось 100 000 тих же зелених.
Не марно ж Могильов пише, що Васильченко, яку врятували від медогляду працівники міліції, самочинно пройшла медогляд, що підтверджується довідкою від нарколога. Але за довідкою – Васильченко була обнюханою через 4 години після ДТП, а не перевірена технічними засобами (забір крові, мочі, поту тощо) як це вимагає закон. щоб перевірити дійсність її обстеження навіть шляхом обнюхування – я звернувся до медслужби КМДА з вимогою надати мені журнал запису приходу Васильченко до нарколога та копію її заяви з проханням провести медогляд. Але виявилося, що враз прорвало трубу і вода залила журнал і заяву.
Тоді я звернувся до 8 лікарні, куди було доставлено Луценка, з прохання надати мені копії мед справи з метою вияснити які аналізи показала його кров пере операцією. Але і тут фіаско. Виявляється, що справу вилучив Пастернак і вона також пропала. Заяви до МВС відшукати мед справу Луценка мімікрували у шикарне авто.
Пане Президент, пане гарант Конституції, шановний Вікторе Федоровичу! Прошу Вас взяти під власний контроль справу про фальсифікацію та крадіжку процесуальних документів кримінальної справи з метою звалити вину на невинну людину. Для цього я пропоную змусити Могильова зіграти зі мною у міліцейську рулетку. Ми виїжджаємо на місце скоєння ДТП і рулеткою замірюємо ширину Набережно-Рибальської вул. перед початком повороту і у тому місці, де ці виміри провів Дроздов, і які слідчі Пастернак, Пурлінський та Тетерук незаконно перенесли на початок повороту з метою змістити місце зіткнення ТЗ на проїзну частину вулиці з боку руху Васильченко завдяки штучному розширенню вулиці на початку повороту, та встановлюємо вплив косини бортового каменя на встановлення місця зіткнення. Умова рулетки дуже проста, якщо на початку повороту вул. Набережно-Рибальська становить 24.9 м і е відбувається звуження вулиці з 26.0 м до 24.0 м – я з каменем на шиї стрибаю з Московського мосту (бо він поряд) у величавий Дніпро. Якщо я правий – то шикарне авто Могильва передається мені у власність як компенсація за моральну шкоду, а усі винні у фальсифікації – несуть відповідну відповідальність.
З повагою, спадковий дворянин з роду графів Дуніних-Борковських по батьківській лінії (що підтверджено офіційними архівними документами Правітєльствующого Сенату Російської Імперії) та Рюриковичів по материнській лінії В. Борківський (а за метрикою батька та розстрільною справою НКВСниками 27.09.1937 р та реабілітаційною справою від 01.02.1960 р під грифом “секретно” батькового батька – Борковський).
Пане Президенте, відгукуючись на лист росіян, відгукніться і на мій лист, бо у копії моєї метрики, яку я взяв у архіві для заміни прізвища Борківський на родове прізвище Дунін-Борковський, у мене не записана національність.
Мій рід, Вікторе Федоровичу, занесений до переліку 800 родів Золотої еліти величезної Російської Імперії, так що Вам, носієві персня мого пращура Ярослава Мудрого, не є сорімництвом відгукнутися на мій лист та спонукати Міністра Могильова взяти у руки рулетку та самому впевнитися у тому: хто з нас прав і хто з місця гри в рулетку поїде, по праву переможця, на шикарному авто від „спонсора”, а хто у катафалку.

Все статьи