Перші місяці російського вторгнення в Україну минулого року спричинили зростання цін на нафту і природний газ, що принесло Москві величезні прибутки. Але ті часи минули. Наразі війна триває вже другий рік, а західні санкції стають дедалі жорсткішими, державні доходи Росії скорочуються, а її економіка пішла по шляху зниження темпів зростання, ймовірно, на довгострокову перспективу.
Найголовніші експортні товари Росії – газ і нафта – втратили основних клієнтів. Державні фінанси відчувають дефіцит. Рубль впав більш ніж на 20% з листопада стосовно долара. Трудові ресурси скоротилися, оскільки молодь відправляють на фронт або ж вона тікає з країни через побоювання бути призваною до армії. Також нестабільність стримує бізнес-інвестиції, пише The Wall Street Journal.
“Російська економіка входить у довгострокову регресію”, – прогнозує Олександра Прокопенко, колишній чиновник Центрального банку Росії, яка залишила країну невдовзі після агресії проти України.
На даний момент немає жодних ознак того, що економічні труднощі настільки серйозні, щоб становити короткострокову загрозу для здатності Росії вести війну. Але дефіцит державних доходів свідчить про загострення дилеми щодо того, як збалансувати зростаючі військові витрати з субсидіями і соціальними витратами, які допомогли президенту Володимиру Путіну захистити цивільне населення від труднощів.
Російський мільярдер Олег Дерипаска попередив цього місяця, що в Росії закінчуються гроші. “Наступного року грошей не буде, нам потрібні іноземні інвестори”, – заявив сировинний магнат на економічній конференції.
Значною мірою втративши європейський ринок, а також через відхід багатьох західних інвесторів, Москва стає все більш залежною від Китаю, що загрожує перетворенням на економічну колонію домінуючого південного сусіда, страх перед яким у Москві вже давно тліє.
“Незважаючи на стійкість Росії в короткостроковій перспективі, довгострокова картина виглядає похмурою: Москва буде набагато більше орієнтована всередину і надмірно залежна від Китаю”, – вважає Марія Шагіна, старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні.
Значною мірою погіршення перспектив пов’язане з невдалою минулорічною ставкою Путіна на те, що він здатен використати постачання російських енергоносіїв для обмеження підтримки України з боку Західної Європи.
Європейські уряди, замість того, щоб зменшити свою підтримку Києва, швидко почали шукати нові джерела природного газу та нафти. Більшість маршрутів постачання російського газу до Європи припинилися, і після початкового стрибка світові ціни на газ різко впали. Зараз Москва заявляє, що скоротить видобуток нафти на 5% до червня порівняно з попереднім рівнем. Вона продає свою нафту зі знижкою порівняно зі світовими цінами.
Як наслідок, за перші два місяці цього року енергетичні доходи уряду впали майже вдвічі порівняно з минулим роком, а бюджетний дефіцит поглибився. За перші два місяці фіскальний розрив сягнув 34 мільярдів доларів, що еквівалентно більш ніж 1,5% від загального обсягу економічного виробництва країни. Це змушує Москву глибше занурюватися у свій суверенний фонд, один з головних антикризових компенсаторів.
Уряд все ще може позичати на внутрішньому ринку, а в суверенному фонді все ще є 147 мільярдів доларів, навіть після того, як він скоротився на 28 мільярдів доларів до вторгнення. Росія знайшла способи продавати свою нафту до Китаю та Індії. Китай почав постачати багато комплектуючих, які раніше Росія отримувала із Заходу.
Російські чиновники визнають труднощі, але кажуть, що економіка швидко адаптувалася. А Путін заявив, що його уряд ефективно протидіє загрозам для економіки.
“Ви знаєте, є такий вислів: “зброя проти масла”, – сказав Путін у своєму зверненні до нації минулого місяця. “Звичайно, національна оборона є головним пріоритетом, але при вирішенні стратегічних завдань у цій сфері ми не повинні повторювати помилок минулого і не повинні руйнувати власну економіку”.
Протягом більшої частини більш ніж 20-річного правління Путіна високі доходи від продажу нафти і газу підтримували суспільний договір, згідно з яким більшість росіян залишалися осторонь від опозиційної політики і протестів в обмін на зростання рівня життя.
За оцінками Міжнародного валютного фонду, потенційний темп зростання Росії – темп, на який вона могла б зростати, не боячись інфляції, – становив близько 3,5% до 2014 року, року, коли вона захопила український Крим. На думку деяких економістів, зараз цей показник знизився до близько 1%, оскільки продуктивність знижується, а економіка стає технологічно відсталою та більш ізольованою.
“Для такої економіки, як російська, 1% – це ніщо, це навіть не рівень підтримки”, – сказала пані Прокопенко, колишній чиновник центрального банку.
Падіння експорту, дефіцит на ринку праці та збільшення державних витрат погіршують інфляційні ризики, заявив цього місяця центральний банк. У лютому інфляція в Росії становила близько 11% порівняно з аналогічним місяцем минулого року. Центральний банк заявив, що в найближчі місяці цей показник тимчасово опуститься нижче 4%, хоча це пов’язано з високою базою порівняння, яка склалася після різкого зростання цін у минулому році після вторгнення в Україну. Ряд інших економічних показників також тимчасово покращаться в найближчі місяці через такі базові ефекти, кажуть економісти.
За даними московського Інституту економічної політики імені Гайдара, промисловість країни переживає найсильніший дефіцит робочої сили з моменту початку спостережень у 1993 році. За даними центрального банку, відтік мізків після вторгнення і 300-тисячна військова мобілізація минулої осені призвели до того, що близько половини підприємств зіткнулися з нестачею робочих рук. Найбільшим попитом користуються слюсарі, зварювальники та водії машин.
Під час нещодавнього візиту на авіаційний завод Путін заявив, що дефіцит робочої сили заважає військовому виробництву. Він повідомив, що уряд підготував список пріоритетних професій для відстрочки від служби.
До війни Олег Мансуров мріяв конкурувати з компанією SpaceX Ілона Маска. Після вторгнення інвестори московської компанії SR Space, заснованої паном Мансуровим, вивели свої кошти.
До квітня 2022 року приватна компанія, яку він запустив у 2020 році за допомогою венчурного фінансування, опинилася на межі банкрутства. Щоб врятувати її, він перетворив її на ІТ-бізнес, надаючи послуги від веб-дизайну до аналізу супутникових знімків.
Західні компанії, що надають послуги з аналізу супутникових знімків, покинули російський ринок через війну, і пан Мансуров зацікавив великі державні підприємства, які раніше відкидали його підходи, такі як ПАТ “Газпром” та атомна компанія “Росатом”.
“Ми стали більше орієнтуватися не на розробку довгострокового продукту, який би зробив якийсь якісний стрибок, а на те, щоб просто стати класичним бізнесом і генерувати дохід, – каже пан Мансуров. “Ми розуміли, що треба просто виживати”.
Компанії адаптуються до західних санкцій на імпорт. Хоча Москва збільшила імпорт технологій, критично важливих для її військової агресії проти України, з інших країн, в тому числі напівпровідників і мікросхем з Китаю, у багатьох цивільних секторах важко знайти заміну комплектуючих.
Центральний банк заявив, що ризики зростають в авіаційному секторі, де дефіцит нових літаків і запчастин може призвести до проблем з технічним обслуговуванням. ІТ-компанії та фінансові фірми відчувають труднощі без доступу до західних технологій, таких як програмне забезпечення, системи управління базами даних, аналітичні інструменти та обладнання, зазначає банк.
Росія намагалася здійснити імпортозаміщення – замінити іноземні товари вітчизняними – протягом багатьох років до запровадження нинішніх санкцій, але з обмеженим успіхом. Значна частина телекомунікаційного обладнання та сучасного програмного забезпечення для буріння нафтових свердловин імпортується.
“Це трохи схоже на повернення до радянських часів, коли ми робимо все самі”, – сказав Василь Астров, економіст Віденського інституту міжнародних економічних досліджень. “Буде майже неможливо належним чином замінити те, чого не вистачає”. Аналітики центрального банку називають післявоєнну реальність “зворотною індустріалізацією”, що передбачає залежність від менш складних технологій.
Ілля Коровенков, директор Chili. Lab, бутікової ІТ-компанії в Нижньому Новгороді, яка розробляє веб-сервіси та електронні майданчики, розповів, що до війни клієнти часто замовляли нові сервіси та інструменти. Зараз робота зосереджена на виправленні та вдосконаленні існуючих систем.
“Це логічно, – каже він. “Ми не знаємо, що буде через місяць. Треба перечекати”.
З усіма цими трансформаціями російська економіка стає все більш залежною від державного впливу.
Значна частина зростання промислового виробництва зараз відбувається за рахунок заводів, які виробляють ракети, артилерійські снаряди і військовий одяг, заміщуючи величезні обсяги продукції, яка використовується під час війни. За словами Путіна, деякі заводи працюють у кілька змін, щоб задовольнити попит.
Хоча офіційна статистика не виокремлює військове виробництво, випуск “готових металевих виробів” – стаття, яка, на думку аналітиків, включає в себе зброю і боєприпаси, – минулого року зріс на 7%. Виробництво комп’ютерів, електронної та оптичної продукції – ще одна стаття, яка, як кажуть, включає військову продукцію – зросла на 2% за рік і на 41% у грудні порівняно з листопадом. На противагу цьому, виробництво автомобілів впало приблизно на 45% у річному вимірі.
Військове виробництво вуалює проблеми. “Це не справжнє, продуктивне зростання. Це не розвиває економіку”, – сказала пані Прокопенко.
Минулого року Росії вдалося уникнути найгіршого, спочатку завдяки високим світовим цінам на енергоносії. Валовий внутрішній продукт впав на 2,1%, згідно з офіційними даними, що набагато менше, ніж деякі початкові прогнози про падіння на 10-15%.
Експорт газу до Європи почав скорочуватися лише влітку минулого року. Заборона ЄС на постачання російської нафти морським шляхом та обмеження цін країн “Великої сімки” почали діяти лише в грудні. Санкції на нафтопродукти, такі як дизельне паливо, набули чинності минулого місяця. За даними МВФ, ці затримки сприяли зростанню доходів від продажу енергоносіїв і допомогли уряду розгорнути величезний фіскальний тиск у розмірі близько 4% ВВП у 2022 році.
Однак у січні та лютому цього року податкові надходження від нафтогазової галузі, які становлять майже половину всіх доходів бюджету, впали на 46% порівняно з аналогічним періодом минулого року, тоді як державні витрати підскочили більш ніж на 50%.
За оцінками аналітиків, беззбиткова ціна на нафту для Росії – ціна, яка необхідна для збалансування бюджету, – зросла до понад 100 доларів за барель, оскільки витрати на війну обтяжують бюджет.
За даними Міністерства фінансів, у лютому флагманська нафта Urals коштувала в середньому 49,56 доларів за барель, що є значним дисконтом до еталонної марки Brent, яка того місяця торгувалася на рівні 80 доларів за барель, хоча деякі аналітики стверджують, що ця різниця є меншою. Минулого місяця уряд змінив формулу оподаткування нафти, намагаючись отримати більше від виробників.
“Росія зараз має слабшу переговорну силу на світовому нафтовому ринку, тому що у неї набагато менше вибору, куди відвантажувати нафту”, – сказав пан Астров, економіст Віденського інституту.
Споживачі теж страждають. Роздрібні продажі впали на 6,7% у 2022 році, що є найгіршим показником з 2015 року, згідно з офіційними даними. За даними московської Асоціації європейського бізнесу, продажі нових автомобілів у лютому впали на 62% порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Майже десять років тому Артем Теміров і його брат відкрили кав’ярню в центрі Москви, яку назвали “Чорний кооператив”. Незадовго до війни вони відкрили обсмажувальну машину і планували почати продавати свої кавові зерна в супермаркетах.
Вторгнення в Україні зупинило ці плани. Повоєнна еміграція з Росії включала в себе багатьох, хто міг дозволити собі витрачати гроші в таких дорогих магазинах, як ” Чорний кооператив”, і продажі впали. Незважаючи на деяке пожвавлення влітку, яке пан Теміров пояснив бажанням росіян ігнорувати нову реальність, продажі знову впали після вересневої мобілізації військ, оголошеної Путіним.
Цього року більшість аналітиків очікують чергового падіння ВВП, хоча деякі, зокрема МВФ, прогнозують помірне зростання.
Але фонд заявив, що до 2027 року економічне виробництво, за прогнозами, буде приблизно на 7% нижчим, ніж передбачали довоєнні прогнози. “Втрата людського капіталу, ізоляція від світових фінансових ринків і погіршення доступу до передових технологій будуть перешкоджати російській економіці”, – заявили в МВФ.
Консалтингова компанія Rystad Energy очікує, що інвестиції в розвідку і видобуток нафти і газу в Росії впадуть до 33 мільярдів доларів цього року з прогнозованих 57 мільярдів доларів до вторгнення. Це означатиме менший обсяг видобутку в майбутньому. За оцінками аналітиків BP PLC, загальний видобуток нафти в Росії, який у 2019 році становив близько 12 мільйонів барелів на день, до 2035 року знизиться до 7-9 мільйонів на день.
“Ми не говоримо про однорічну або дворічну кризу, – сказав пан Астров. “Російська економіка вийде на зовсім іншу траєкторію”.
