Нещодавній саміт БРІКС і нібито входження до нього нових членів спровокували сплеск інтересу. Водночас далеко не всі уявляють, що таке БРІКС. Через відсутність організаційного оформлення, інституалізації БРІКС, думки щодо наслідків розширення та посилення цього утворення коливаються від скепсису до істерики на тему про швидкий розвал нинішнього світоустрою, швидке "створення альтернативи існуючим глобальним інститутам влади", про зухвалий виклик США, G7, G20, усьому колективному Заходу і "золотому мільярду", про неодмінну відмову від долара як світової валюти (дуже модна, до речі, тема), про закриття ринків країн "глобального Півдня" і так далі.
Висловлюється навіть думка про те, що посилення БРІКС і масове вступ до нього нових членів із країн Третього світу порівняно з якоюсь світовою революцією для встановлення справедливого світопорядку, чесного товарообміну між «золотим мільярдом» та «глобальним Півднем», обґрунтованої вартості так званих фіатних грошей ( доларів та євро), за які свої ресурси та товари «глобальний Південь» продає «золотому мільярду», паразитуючи на країнах Третього світу. Такий погляд висловлює у соцмережах економіст Олексій Кущ.
Об’єднання БРІК існує з 2006 року, отримавши назву перших літер назв країн-членів (BRIС – B razil, R ussia, I ndia, C hina). З 2010 року було перейменовано на БРІКС (BRIСS – з додаванням S outh Africa, тобто Південно-Африканської Республіки).
Але тепер із назвою виникають «незрозумілі». Якщо з 1 січня 2024 року у це формування увіллються Єгипет, Аргентина, Саудівська Аравія, Емірати та Ефіопія, то назву доведеться змінювати. У мережі вже гуляють йорницькі варіації, зокрема винесений у заголовок ЄБАРЕКІС.
Втім, все це досить складно, заплутано і не надто смішно.
Серед думок на тему БРІКС існує здорові думки та застереження, але також багато спекуляцій та медійних сенсацій. У цьому заплутаному питанні слід розібратися, зокрема, оцінити ті ризики, які виникнуть у зв’язку з можливими змінами глобальної архітектури для України, яка перебуває у тяжкому становищі та величезній залежності від західних партнерів.
БРІКС вважається виразником інтересів «глобального Півдня», відносини з яким Україна не склалася. Україна є сателітом США та Заходу, а БРІКС та «глобальний Південь» вважаються опонентами Заходу, про що в політичному аспекті йшлося у публікації « Африкано-бразильська миротворчість: наївні простачки, підспівували Путіна ».
Але є ще й економічна складова. Левова частка продукції традиційного українського експорту реалізується саме у країнах «глобального Півдня. І якщо ринки цих країн раптом закриються, то буде зовсім погано, тим більше, що західні ринки закриті, незважаючи на гарні слова про підтримку, про що свідчить скандал навколо транзиту сільгосппродукції через країни Східної Європи, про що йшлося у публікації « Скандал з українською сільгосппродукцією у Європі: зі своїм овочом у чужий город ».
У цьому сенсі жорстка позиція України щодо тих, хто підтримує Москву і не вводить проти неї санкції, може зіграти злий жарт. У БРІКС входять усі, хто не запроваджує санкції, і Захід їм нічого не може зробити. Але навіть якщо заплющити очі на санкції, то з інституалізації БРІКС ринки країн «глобального Півдня» можуть почати закриватися для України, особливо з урахуванням наявності в цьому об’єднанні Москви. І тут втрата одного Китаю чого варта! Не кажучи вже про ринки в арабських країнах, в Африці та Азії, куди йшло українське продовольство до початку «великої війни», і навіть із її початком воно ще туди абияк просочується різними шляхами.
БРІКС – це не міжнародна організація, не союз та навіть не торговий блок. Ця структура не має організаційного оформлення, статуту, установчого договору тощо. Тому БРІКС не можна прирівнювати, наприклад, до НАТО, ЄС чи навіть ЄврАзЕС та ОДКБ. Тому постановка питання про прийняття до БРІКС нових членів викликає певну іронію. За деякими даними, під час останнього саміту БРІКС нібито було запущено процес інституалізації цієї освіти, але жодних документів про це у відкритому доступі немає.
БРІКС – це один із міжнародних постійно діючих форумів, свого роду клуб за інтересами на кшталт G 7 та/або G20. Причому G 7 є неформальним клубом найбільш економічно розвинених країн Заходу плюс Японія, в якому суперечності хоч і існують, але в цілому члени «сімки» дотримуються плюс-мінус думок, що збігаються з базових питань. У свою чергу, G20 – клуб 20 найбільших економік світу безвідносно політичної орієнтації, але всередині цього клубу існують часто непереборні протиріччя, оскільки сюди входять, з одного боку, США, Великобританія, країни ЄС, а з іншого боку, Іран, Китай , Росія.
БРІКС – це клуб найбільш економічно розвинених країн, які не входять до G7, не задоволені нинішнім світоустроєм, у якому домінує Захід, та/або протиставляють себе цьому світоустрою, та/або прагнуть отримати дивіденди від ослаблення Заходу та формування багатополярного світу, у тому числі, та у зв’язку з війною в Україні, про що йшлося у публікації « Путінська агресія в Україні та багатополярний світ ». При цьому між старими та новими членами БРІКС існує безліч різких протиріч. Одне лише протистояння, аж до військових конфліктів, між Індією та Китаєм чого варте. Не кажучи про одвічну ворожнечу Іраку та Саудів, яких нещодавно лише злегка примирив у своїх інтересах Китай, про що докладно йшлося у публікації « Зміцнимо китайський гегемонізм суніто-шиїтською дружбою ».
Нинішній склад БРІКС із п’яти країн становить близько 40% світового населення та чверть світового ВВП. Коли до об’єднання приєднаються ще 6 країн (включаючи Саудівську Аравію, ОАЕ та Іран), воно контролюватиме 80% усього світового видобутку нафти.
Під зазначену вище характеристику, тобто досить розвиненою в економічному та/або технологічному та військовому відношенні країни, що опонує сучасній прозахідній глобальній системі на чолі зі США, більш-менш підходять усі п’ять нинішніх членів БРІКС, хоча деякі питання є щодо ПАР. Те саме, хай і з застереженнями, можна сказати про новачків, а саме, про Єгипет, Саудія, Емірати, Іран і Аргентина.
Здивування викликає лише бідна і відстала у всіх відносинах Ефіопія, але її у своїх інтересах просуває Китай.
Економіст Олексій Кущ пояснює входження Ефіопії в БРІКС тим, що в останні роки Ефіопія бурхливо розвивалася з прицілом перетворитися протягом 5-10 років на «африканський Китай». Про це свідчать високі темпи зростання населення та подушового доходу, хоча останнє, відзначимо, можна пояснити вкрай низьким початковим рівнем.
А. Кущ зазначає, що сьогодні в Ефіопії реалізується комплексний план структурної перебудови економіки, який передбачає, що до 2025 року країна стане виробничим центром Африки в таких кластерах як текстильна, шкіряна, харчова промисловість, фармацевтика, енергетика. У країні вже розміщені виробничі потужності таких брендів як H&M, Tchibo та Phillips-Van Heusen (PVH).
Слід зазначити, що, на відміну від України, Ефіопія має суперпреференції у вигляді безмитного експорту значної номенклатури своїх товарів на ринки ЄС та США, навіть не маючи з ними зон вільної торгівлі на основі Акту США з безмитної торгівлі з найбіднішими країнами. Крім того, кредитну підтримку для Ефіопії частково замінено на грантову безповоротну. Важливим чинником є встановлення миру із сусідньою Еритреєю, що відкололася від Ефіопії. Слід зазначити, що влада країни проводить сильну соціальну політику, інвестуючи в освіту, охорону здоров’я, підвищення рівня життя. Найближчими роками в Ефіопії очікуються великі інвестиції у транспорт, енергетику, промисловість, видобуток корисних копалин та туризм.
Далі найголовніше. Величезний колосальний інвестиційний портфель в Ефіопії належить китайським компаніям. Зокрема, в рамках проекту «Пояс і шлях» Китай профінансував будівництво електрифікованої залізниці довжиною 700 кілометрів з Ефіопії в Джібуті, де розташований найближчий порт на Аденській затоці, що є дуже важливим для Ефіопії, яка не має виходу до моря. Раніше Джібуті шантажувала ефіопів, відсікаючи з моря, але Китай сконцентрував у своїх руках 80% зовнішніх боргів Джібуті і повністю контролює ситуацію в регіоні.
Нагадаємо, що Китай вибудовує імперіалістичну систему, у тому числі на базі портів та шляхом скуповування цілих країн та територій в Африці, Азії та навіть у Європі. Такі «інвестиції Китаю» часто призводять до висмоктування з ресурсів країни, яка бідує, деградує та потрапляє до боргової кабалу, як це сталося із Замбією, про що докладно йшлося два роки тому у публікації « Кредитні пастки КНР: чи стане Україна китайською провінцією ».
Крім того, глибшим залученням Ефіопії до своєї орбіти Китай та Росія, яка зберігає там деякі позиції ще з радянських часів, переслідують геополітичні та військові цілі. Розмістивши військові бази в Ефіопії та сусідніх країнах, вони зможуть контролювати вихід із Червоного моря, через яке проходить понад 10% світової торгівлі. До того ж, після військового перевороту в Нігері в північній частині Африки буде створено безперервну смугу «антизахідних» урядів від західного до східного узбережжя континенту, і Ефіопія практично неминуче стане її ланкою.
Ефіопії було приділено велику увагу для того, щоб показати, що БРІКС та його подальший розвиток переслідують геополітичні та військові цілі Китаю, частково Росії. Тому до об’єднання залучаються залежні від них сателіти, які відверто не відповідають іншим членам БРІКС. Якщо говорити про економічні інтереси, то Китай та Росія можуть використати Ефіопію, яка безмитно торгує зі США та ЄС, та ще й оминати санкції.
Крім зазначених новачків, заявки на вступ до БРІКСу подали: Алжир, Бангладеш, Бахрейн, Білорусь, Болівія, Венесуела, В’єтнам, Гондурас, Палестина, Індонезія, Казахстан, Куба, Кувейт, Марокко, Нігерія, Сенегал, Таїланд. Виявляють бажання вступити в майбутньому: Ангола, Афганістан, Габон, Гвінея, Гвінея-Бісау, ДР Конго, Зімбабве, Камбоджа, Комори, Лівія, Малайзія, Нікарагуа, Пакистан, Сирія, Судан, Таджикистан, Туніс, Турція , Фіджі.
Навіть до вступу нових країн відносини, інтереси, взагалі погляди на життя членів БРІКС суперечать, часто радикально. Китай та Росія представляють чітко антизахідну тенденцію, яка буде посилена вступом Ірану. Але Бразилія, Індія, ПАР і Аргентина, яка має намір вступити до БРІКС, хоч і мають до Заходу великі претензії, але не хочуть конфліктувати з ним, а навпаки, прагнуть отримати від Заходу інвестиції, преференції і саме в цьому бачать основний сенс БРІКС.
Це знайшло своє вираження у тому, що Путін на саміт до Йоганнесбурга не приїхав, а виступав у відео-режимі, хоча відомий московський анонім «генерал СЗР» стверджує , що це був навіть не сам Путін, а його двійник. Інакше влада ПАР, яка ратифікувала Римський статут, мала б заарештувати Путіна і передати його Міжнародному кримінальному суду, про що йшлося в публікації « Оголосити Путіна міжнародним карним злочинцем – це легко, але як реально посадити його в клітку ». Керівництво ПАР робити цього не хотіло, але й не хотіло порушувати взяті на себе міжнародні зобов’язання, різко зіпсувавши відносини із Заходом.
Є сумніви, що Аргентина вступить до БРІКС з 2024 року, як обіцяно. Провідні політичні партії та «прохідні» кандидати на грудневих нинішніх президентських виборах в Аргентині виступають проти входження до БРІКС, оскільки ця країна сильно залежить від співпраці зі Світовим банком, МВФ і провідними економіками Заходу.
Але головним «динамітом», здатним зруйнувати конструкцію БРІКС, є споконвічний конфлікт двох азіатських гігантів – Індії та Китаю. І причин для такого конфлікту є багато.
Насамперед, це суто територіальні претензії в так званому Південному Тибеті, результатом яких стала низка прикордонних зіткнень, що тягнеться з 1950-х років, які в 1962 і в 2020 році переростали в серйозні збройні конфлікти. Обидві країни тримають на кордоні великі військові контингенти. Індія звинувачує також Китай у присвоєнні водних ресурсів, що завдає Індії серйозних збитків.
Наявне регіонально-геополітичне суперництво двох азіатських гігантів. Індія претендує на лідерство в Азії і її категорично не влаштовує посилення Китаю. Індія сама не проти очолити «глобальний Південь» та представляти його інтереси перед Заходом та G7.
На домінування Китаю ніколи не погодяться Південна Африка та Бразилія.
Індія, Бразилія, ПАР не мають наміру конфліктувати із Заходом, а навпаки, прагне діалогу та торгівлі, але з урахуванням своїх інтересів. Єгипет із часів убитого Анвара Садата тісно співпрацює зі Штатами та Заходом. Дрейф Саудів у бік від Вашингтона останніми роками не означає, що Ер-Ріяд має намір протиставляти себе Заходу. До того ж, незважаючи на деяку нормалізацію відносин Саудів та Ірану, протиріччя між ними не зникли.
Навіть в українському питанні між країнами БРІКС існує суттєва розбіжність. Якщо Китай та Іран де-факто підтримують Москву, то про решту цього не скажеш. У Бразилії, Південній Африці та в Індії можуть не приєднуватися до санкцій проти Москви і міркувати, що в «не все однозначно і Захід теж винен», але навіть неявно підтримувати Москву в цій агресії там не збираються, займаючи позицію нейтралітету, частково продиктовану ще й шкурно-економічними інтересами.
Так само, не протиставляючи себе Заходу, в економічній співпраці з Москвою та Заходом одночасно зацікавлені Єгипет, ПАР та інші країни Африки, як і з Україною.
Можна говорити про істотні протиріччя всередині G7, але ці країни мають досить багато спільного. У БРІКС нинішні та нові члени являють собою настільки різношерсту «збірну солянку», що зліпити з неї ціле вкрай складно.
Південна Африка, Бразилія та Аргентина – це, хай і із застереженнями, але демократії. При цьому в ПАР пануючою ідеологією є так званий «негритюд», в Аргентині досі сильні позиції «перонізму». правління яких ознаменувалося досягненнями у розвитку освіти, охорони здоров’я, вирішенні цілої низки соціальних проблем, про що йшлося у публікації « Африкано-бразильська миротворчість: наївні простачки, підспівували Путіна ».
З двох новачків Іран і Сауди є жорстко теократичні мусульманські держави, а Сауди – це ще й не менш жорстка монархія. Те саме, але більш м’якій формі має місце і в Еміратах. Формально вважаючись демократією, Єгипет реально є військовою диктатурою.
Під фальшивими комуністичними декораціями у Китаї має місце державно-монополістичний капіталізм та політична диктатура. У Росії – кримінально-олігархічний капіталізм, що зрісся з державою, а також диктатура, щоправда, підмивається тотальною корупцією, крадіжкою та одвічним «російським бардаком».
Щодо Індії, то тут ще кумедніше. Під покровом відверто дикого капіталізму, принаймні загострення соціальної нерівності та протиріч, тут ще «дотлюють» залишки рожевих мрій першого прем’єра незалежної Індії Джавахарлала Неру (1889-1964), учня Махатми Ганді, про «індійський соціалізм».
Важко собі уявити, як із «компоту», що входить до БРІКС, можна спорудити незламний моноліт, який жорстко опонуватиме «золотому мільярду», тим більше багатьом з цих країн, включаючи Китай, ця опозиція банально не вигідна економічно, оскільки їм потрібні багаті західні ринки.
У той же час, «глобальний Південь» наляканий тим, як «золотий мільярд» згуртувався в українському питанні, хай навіть під натиском Вашингтона. Це їх згуртувало останнім часом. Але, як мінімум, повторимо, зазначені країни аж ніяк не мають наміру жорстко протиставляти Заходу. Тим більше, що жорстке опонування гегемонії Штатів загрожує для них гегемонією Китаю, і краще від цього точно не буде.
«На зміну мультилатералізму йде протистояння між блоками, з кожним з яких ми торгуємо, отримуємо інвестиції та технології. Нас не вдасться втягнути у змагання між світовими державами. Навпаки, наша країна прагне працювати з усіма державами заради глобального миру та розвитку», – заявив перед самітом президент ПАР Сиріл Рамафоса.
Дуже показова заява.
З Бріксом пов’язана модна нині тема «анти-долара». Йдеться про створення нової міжнародної розрахункової одиниці БРІКС для зниження залежності від долара та євро. Конкретних рішень у цьому питанні поки що немає. Думки ж коментаторів щодо цього розділилися в діапазоні від скепсису до апокаліптичних передбачень швидкої «відмови від долара».
«Розрахунки в юанях чи рублях стануть повсюдними, лише коли Китай чи Росія готові будуть відмовитись від гігантського профіциту торгівлі та жити з дефіцитом, як США, і створять у себе аналогічні західним гігантські фінансові ринки, інфраструктуру та незалежні інститути. До цього далеко, і найближчими роками домінуванню долара у світі нічого не загрожує. У тому числі фантазії бразильського президента Лули да Сілви про єдину валюту БРІКС», – пише Російська служба ВПС у публікації про саміт БРІКС « Анти-Захід» під китайським крилом і без Путіна. Чи оживить БРІКС свіжа кров ? ».
У свою чергу, Джим О’Ніл, член Палати лордів британського парламенту і колишній співробітник банку Goldman Sachs, який свого часу і вигадав абревіатуру БРІКС, в інтерв’ю діловій газеті Financial Times, не соромлячись у висловлюваннях, заявив: «Нісенітниця повна. Вони що створять центробанк БРІКС? Яким, цікаво, чином? Навіть якось незручно таке обговорювати».
Але в інших коментарях наголошується, що ситуація не така однозначна, як вона бачиться на Заході, а процес дедоларизації вже йде, оскільки Пекін і Москва вже проводять більшу частину своєї торгівлі у своїх валютах, насамперед у китайському юані. Зазначимо, що за останніми даними Росія примудрилася «загнати» Індії нафти на трильйони рупій, і тепер не знає, що з цим робити. Конвертувати ці гроші в долар-євро неможливо, а купити в Індії особливо нічого. На відміну від Китаю, де за юані можна хоча б накупити багато різного товару, щоправда, якщо дасть добро ЦК компартії Китаю та особисто товариш Сі. Вивести ж юань без такого дозволу взагалі неможливо, що вкотре говорить про те, що резервна валюта з юаня ніяка. Але навіть якщо вивести, то незрозуміло, що робити з юанями далі.
« Для Росії та Китаю дедоларизація набула нового значення, оскільки вони все частіше потрапляють під санкції Заходу. Страх перед тим, як американське та західне економічне державне управління може завдати шкоди їхній економіці та обмежити їхню автономію в галузі національної безпеки, є основним питанням дебатів як у Москві, так і в Пекіні. Але хоча у Південної Африки, Бразилії та Індії кращі відносини із Заходом, вони також вважають, що менша залежність від долара є позитивним чинником для їхнього економічного зростання та торговельного потенціалу. Президент Бразилії Луїс Інасіо Лула де Сілва нещодавно заявив: «Щоночі я питаю себе, чому всі країни мають засновувати свою торгівлю на доларі », – пише дослідник санкцій та економічного державного управління Алі Ахмаді для Al Jazeera у колонці « BRICS expansion could be a bad idea. Here’s why », тобто « Розширення БРІКС може виявитися поганою ідеєю. Ось чому », причому головна теза публікації сформульована у підзаголовку: « Занадто швидке прийняття нових членів може призвести до того, що БРІКС стане безладним, що швидше послабить, ніж зміцнить блок ».
Фінансовий телеграм-канал Spydell_finance обґрунтовано стверджує , що на даному етапі створення певної уніфікованої валюти в галузі фантастики:
« Створення єдиної валюти — це не лише передача емісійних функцій нікому незрозумілому монетарному центру з незрозумілим розподілом повноважень та часток у структурі BRICS, а й найважливіші інтеграційні процеси.
Перш ніж була створена Єврозона, протягом півстоліття від закінчення війни йшли інтеграційні процеси, що об’єднують і уніфікують європейське законодавство, монетарну систему, міграційні та митні принципи, промислові, кліматичні, енергетичні та торгові стандарти.
На яких принципах було сформовано європейську цивілізацію: вільний рух капіталу/фінансових потоків, вільна торгівля, вільний рух людей, уніфіковане законодавство, єдині промислові, енергетичні, науково-технічні стандарти, узгоджена макроекономічна, бюджетна та фінансова політика, демократичні інститути, де рішення приймається через консенсус політичної та бізнес-еліти з підтримкою суспільства.
Єдина валюта – лише елемент дуже складного пазла. Єдина валюта не існує поза узгодженою макроекономічною, бюджетною та монетарною політикою. У свою чергу, монетарна політика не може бути у відриві від політичної системи та структури економіки, яка обумовлена якимось «спільним знаменником»…
BRICS теоретично не може існувати в рамках єдиної валюти через принципову структурну неузгодженість країн, які мають мало спільного…
Ніколи не вдасться досягти консенсусу між Китаєм та Індією з найважливіших питань, так само, як між Іраном та Саудівською Аравією, не кажучи вже про інші країни.
Що можливо? Зростання взаєморозрахунків у національних валютах, крос-фондування і можливо квазі-аналог МВФ, як та межа, на яку можна вийти.
Вперше про зростання розрахунків у національних валютах заговорили у 2012, але сам процес пішов лише з 2020 із незалежних від самого BRICS причин. Про створення банку розвитку (аналогу МВФ) з капіталом у 100 млрд дол заявили у 2014, а у 2015 New Development Bank (NDB) було створено.
За 15 самітів BRICS це єдиний епізод інституціоналізації. Фактично сформований капітал становить 50 млрд дол. по 10 млрд. на кожного учасника рівними частками.
Одним із головних напрямів дій NDB є фінансування проектів інфраструктури, антикоподібні заходи стабілізації, зелена енергетика та кліматична повістка, хоча спочатку передбачалося, що NDB займатиметься закриттям дефіцитів рахунку поточних операцій в умовах колапсу нацвалюти та відтоку капіталу.
На 30 липня 2022 року було виділено в сукупності близько 30 млрд доларів кредитів (Китай – 25%, Індія – 24%, ПАР – 18%, Бразилія – 18%, Росія – 14%, міжнародні організації – 1%).
Проте, 80% фондування реалізується у валютах недружніх країн, де 68% фондування відбувається у доларах, 8% у євро, 2% у швейцарських франках, 18% у юанях та 4% у південноафриканському ренді.
3 березня 2022 року банк приєднався американським санкціям і ввів проти Росії санкції, заблокувавши всі операції в Росії… Емісійні можливості обмежені, масштаб інвестицій мізерний (раховані мільярди на рік) ».
Щодо витіснення долара в міжнародних розрахунках юанем, про що нині також модно говорити, теж є обґрунтовані сумніви .
Немає конкурентів долару і євро на міжнародному ринку капіталу і не передбачається найближчим часом, т.к. щоб юань вийшов із тіні – Китай має піти на лібералізацію фінансової політики та зняти обмеження на Capital Control.
Крім юаня, жодна з валют нейтральних країн ні через 10 років, ні через 20 років навіть близько не наблизиться до юаня. Наступною за Китаєм слідує Індія, але вона досягне рівня сучасного Китаю 2023 року не раніше 2050-2060 року.
У цьому сенсі будь-який злам існуючого світового порядку на валютному ринку слід розглядати виключно через фокус Китаю.
Однак, є підстави вважати, що Китай і не має наміру робити замах на статус світових резервних валют, принаймні на даному етапі.
Присутність юаня слід розділяти: торгові, у тому числі розрахунково-касові операції, фінансові міжнародні операції (прямі, портфельні та інші операції), частка у міжнародних резервних активах та частка іноземних інвесторів у приватних інвестиціях в акції, облігації та грошові інструменти, номіновані у юанях . Останні два напрями безпосередньо відносяться до так званого резервного статусу.
З актуальних тенденцій, Китай зараз концентрується лише першому напрямі, тобто. на торгових та розрахунково-касових операціях у юанях, частка яких на серпень 2023 р. оцінюється в 4,5-5% у структурі загальносвітового обороту… У фінансових операціях частка юаня балансує близько 2% і приблизно стільки ж у резервних активах… З іншого боку, концентрація іноземних інвесторів у фінансових інструментах, номінованих у юанях, знижується особливо активно з 2017 року після запеклості протистояння зі США.
Ця тенденція найбільш показова з погляду міжнародного визнання юаня та нарощування валютного обороту, т.к. оборот із фінансових угод складає понад 95% у структурі обороту на міжнародному валютному ринку.
Китай знаходиться на першій/початковій фазі експансії, будь-яке розширення починається з торгової експансії, на наступному етапі розгортання транскордонного фондування (юаневі кредити), на третьому етапі – міжнародні прямі та портфельні інвестиції Китаю у зовнішній світ та на останньому етапі – залучення міжнародного капіталу у фінансові інструменти, номіновані у юанях.
У чому логіка дій Китаю? Розширення присутності юаня на зовнішньому ринку та скидання внутрішньої ентропії через децентралізацію та міжнародне поширення юаневої грошової маси.
Це, у свою чергу, дозволить інтенсивно розширювати фінансову систему Китаю, звернути її зовні, нейтралізуючи потенційний інфляційний тиск і «скидаючи борги», знаходячи при цьому нові точки розвитку на зовнішніх ринках.
Юань не слід розглядати як конкурента долару чи євро, вони знаходяться у різних вимірах, на різних етапах розвитку та з іншою траєкторією розвитку.
Не буде жодної явної дедоларизації серед недружніх країн, однак буде більш виражена юанізація серед нейтральних країн, де Китай братиме в свою орбіту підлеглі та залежні від Китаю країни, розширюючи свій вплив. По суті той самий імперіалізм, але під китайським соусом.
Щодо кристалізації юаня, як повноцінної резервної валюти за образом і подобою долара та євро, то навряд чи це буде в нашому поколінні просто через те, що Китай не змінить вектор політичного розвитку, відмовившись від валютного контролю».
Економіст Олексій Кущ висловлює припущення, що фінансова інтеграція БРІКС може піти шляхом створення синтетичного розрахункового засобу та навіть золотого забезпечення національних валют:
Цей блок, швидше за все, буде рухатися до створення свого внутрішнього розрахункового засобу за аналогією зі Спеціальними Правами Запозичення (СПЗ) МВФ.
На початковому етапі – це буде просто інструмент підтримки взаємних торгових обмінів, щоб не використовувати долар чи євро під час проведення внутрішньоблокових платежів.
Але й юанізації БРІКС, можливо, не станеться.
Думаю, вектор розвитку буде сформовано у бік створення цифрових валют. Їх можна використовувати як антисанкційний екран.
Першими про це заявили в Ірані, країні, фенотип якої сформувався в умовах закритої, самодостатньої економіки, орієнтованої на внутрішній ринок і обмежений експорт сировини, яка багато років розвивається в умовах західних санкцій, які, не встигнувши скасувати, вводять знову…
Крім того, з’явилися ідеї створення євразійського золотого трикутника, що складається з Ірану, РФ та Китаю, коли для підтримки місцевих валют в умовах посилення моделі дорогого долара та відповідного тиску на ринки, що розвиваються, реанімований золотий стандарт забезпечить курсову стабільність на національних ринках капіталу на тлі загальної світової турбулентності .
Більш того, в результаті прийняття в Тегерані постанови щодо інвестицій та права власності на золото, затвердженої іранською Радою з шаріатських фінансів, Іран може найближчим часом стати першою країною за останні півстоліття, яка забезпечить свою національну валюту золотом, завдавши таким чином удару з гегемонії долара.
Щось подібне здатне зробити і РФ ».
Поводячи рису під темою «скасування долара» і якоїсь валюти, що його замінює, зазначимо, що жодних серйозних передумов для цього поки немає, і навряд чи вони скоро з’являться, і те ж саме можна сказати про перехід на юань.
Про те, що українська влада часів незалежності, включаючи владу нинішню, відверто провалила налагодження відносин із країнами «глобального Півдня», йшлося у публікації « Африкано-бразильська миротворчість: наївні простачки, підспівували Путіна ». Тут наголошувався, перш за все, на політичній і моральній стороні. Не вдаючись до подробиць, коротко повторимо основні моменти.
У боротьбі з московською агресією Україна спирається на підтримку Заходу та низки країн «золотого мільярда» і без цієї підтримки вистояти було б майже неможливо.
Різні країни «глобального Півдня» зайняли позицію від нейтрально-байдужої до потайки або навіть ворожої. Причиною є або політичні та/або економічні інтереси, як у випадку з Іраном та Китаєм, або орієнтація України на Захід, до якого більшість країн Азії, Африки та Латинської Америки мають масу обґрунтованих претензій, часто через їхнє колоніальне минуле. Щоправда, на словах практично всі ці країни виступають за суверенітет та територіальну цілісність України, а також за якнайшвидше припинення війни, але при цьому більшість із них не наполягають на виведенні російських військ з України як на головну умову світу. Крім того, ці країни поголовно відмовилися від приєднання до західних санкцій проти Москви, і Захід нічого вдіяти з цим не може.
Важко уявити, щоб ці країни відмовилися від вигідних економічних відносин із Росією. Наприклад, Індія і не думає відмовлятися від масштабних закупівель російської нафти за вигідними цінами, часто за рупії з подальшою переробкою та продажем нафтопродуктів на Захід, де ці продукти купують, вдаючи, що не знають про їхнє походження. Але ж Україна, хай навіть за підтримки Заходу, веде справедливу оборонну війну проти імперіалістичного фашизоїдного агресора, позбавленого навіть мінімальних моральних гальм, про що йшлося у публікації « Імперіалістична агресія Путіна та ідеологічні судоми лівих недоучок ». І тут Україна могла б розраховувати хоча б на морально-політичну та дипломатичну підтримку країн та народів, які постраждали від імперіалізму. Але влада ганебно провалила роботу з цими країнами на зовнішньополітичному та дипломатичному рівні.
Але активізація та розширення БРІКС можуть створити Україні суто економічні проблеми у вигляді втрати ринків збуту для тих залишків українського експорту, які ще якось збереглися під час війни. Йдеться насамперед про сільгосппродукцію та залишки експорту продукції гірничо-металургійного комплексу (ГМК), які якось просочуються на зовнішній ринок, незважаючи на блокування та бомбардування агресором українських портів та підприємств.
Оскільки економічне становище України і так є критичним і вкрай залежним від закордонних союзників, втрата ринків збуту експорту може виявитися фатальною. До початку Великої війни Китай, інші країни Азії та Африки були головними покупцями українських експортних товарів. Розширення БРІКС і введення між країнами торговельно-економічних преференцій, що входять до об’єднання, може супроводжуватися витісненням з цих ринків інших країн, особливо якщо Москва зуміє продавити у своїх інтересах обмеження на торгівлю з Україною.
Посилення ролі та значення БРІКС може запустити формування нової моделі глобальної торгівлі, в якій Україна ризикує втратити навіть ті позиції в країнах глобального Півдня, які вона зараз має. При цьому ринки розвинених країн для України залишаються фактично закритими, незважаючи на запевнення західних партнерів у підтримці.
Залучення дедалі більшої кількості країн у БРІКС означатиме, що ці країни однозначно не приєднуються до санкцій проти Росії, що негативно позначиться на Україні.
В одного боку, альянс, який набирає оборони навколо БРІКС, навряд чи можна буде вважати аналогом Руху неприєднання, відомого за радянських часів, через наявність у цьому об’єднанні Росії та Ірану та Китаю, які її підтримують. Це безпосередньо впливатиме на Україну, яка критично залежить від допомоги Заходу, насамперед США.
З іншого боку, об’єктивні інтереси України диктують необхідність орієнтуватися не лише на Захід, а й на країни глобального Півдня, насамперед Китай, а також на країни Азії, Африки та Латинської Америки.
Така розтяжка, навіть шпагат, вимагає від української влади та дипломатії особливої майстерності та віртуозності, але наявність цих якостей викликають великий сумнів.