Президент РФ Володимир Путін може фантазувати щодо своєї «майстерної» стратегії, проте він робить у Сирії помилку, яка в довгостроковій перспективі призведе до вкрай прикрих для Росії наслідків.
Про це в статті для The Washington post пише Філіп Гордон, який з 2013 по 2015 рік обіймав посади спеціального помічника президента Обами та координатора Білого дому з питань Близького Сходу, Північної Африки та Перської затоки, а зараз є науковим співробітником у Раді з міжнародних відносин.
На його думку, ще зовсім недавно ситуація сприяла Путіну. Домовленість із США, досягнута 12 вересня, здавалося б, свідчила про велику геополітичну перемогу Москви, бо розв’язувала відразу кілька завдань: запобігала в найближчій перспективі зміні режиму в Дамаску, посилювала позиції Росії на Близькому Сході, полегшувала спільну із США військово-розвідувальну взаємодію проти терористів, знижувала інтенсивність дорогого конфлікту та забезпечувала для РФ наявність середземноморської військової бази.
Однак замість того, щоб скористатися плодами цієї угоди, Москва разом з режимом Башара Асада бере участь у нещадному бомбардуванні Алеппо, руйнуючи в такий спосіб крихке перемир’я. Це загрожує серйозними втратами не тільки для беззахисних сирійців, а й для самої Росії, упевнений аналітик.
Для нього очевидно, що Росія та Асад не можуть виграти в цій війні – навіть з проведенням масованих бомбардувань. П’ятирічний конфлікт призвів до того, що Асад втратив 100 тис. солдатів і найманців убитими, тому режим просто не має сили для захоплення й утримання території в усій Сирії. Навіть після масових убивств і вимушеної еміграції Сирійська республіка залишається в основному сунітською країною, тож багато сунітів продовжать боротьбу з режимом – за військової підтримки з боку Саудівської Аравії, Туреччини та Катару, які постачають повстанцям озброєння. Путін прасує Алеппо на кшталт застосування грубої репресивної сили в Грозному 1999 р., проте йому краще було б згадати про досвід радянських військ в Афганістані, зазначає Гордон, указуючи на зростання терористичних загроз усередині самої Росії з боку мусульман усього світу, які обурені діями РФ.
Водночас Москва, судячи з усього, заплатить за Алеппо ще більшим погіршенням з Європою та арабським світом. Економіка Росії вже й без того руйнується через низькі ціни на нафту, західні санкції та дорогі військові інтервенції в Україні та Сирії, а тепер до цієї проблеми додається ще зниження шансів на скасування європейських санкцій, а також на розширення енергетичної співпраці з Європою й саудівцями. Саудівській Аравії та іншим країнам Перської затоки доведеться застосувати свої власні економічні санкції щодо Росії.
Нарешті, Путіну тепер доведеться зважати на відповідь з боку Сполучених Штатів. Ні для кого не є секретом, що адміністрація Обами до останнього не хотіла розглядати прямого застосування військової сили США в Сирії, обмежуючись певною допомогою на користь антиасадівської опозиції. Однак тепер Вашингтону доведеться розглянути можливість нарощування цієї допомоги, що призведе до збільшення витрат уже для самої Росії. Ідеться передусім про передання повстанцям переносних зенітно-ракетних знарядь для знищення російських та асадівських літаків.
Кремлю треба було б враховувати й позицію наступної американської адміністрації, яку, найімовірніше, очолить Хіларі Клінтон, уважає Гордон. Як відомо, вона обстоює створення безпольотної зони над сирійською територією та надійну підтримку сирійської опозиції, висловлюючи скептицизм щодо намірів РФ у Сирії та маючи намір підтвердити американське лідерство на Близькому Сході.
Американські дипломати ще остаточно не відмовилися від переговорів з РФ, й угоду про перемир’я офіційно не відкликано, тому в Путіна ще є час для того, щоб зробити правильний вибір, робить висновок експерт.
Нагадаємо, що раніше держсекретар США Джон Керрі заявив Москві, що Вашингтон перебуває на межі розриву угоди з Росією. Прес-секретар Держдепартаменту Джон Кірбі підтвердив, що йдеться не про “порожню загрозу”, проте наголосив, що американська сторона готова до продовження мирних переговорів.
