Журналіст Павло Казарін звернув увагу на три аспекти у переговорах США і Росії щодо Донбасу.
Про це він розповів в інтерв’ю.
“Ми повинні розуміти, що успіх у вирішенні [питання] російського вторгнення залежить не від того, чи переконаємо ми американців у нашій правоті. Він залежить від того, чи піде Росія на поступки, чи погодиться вона виводити війська, передавати Україні контроль над кордоном тощо. Тому якщо Курт Волкер є союзником України, це не означає, що автоматично процес буде розморожено, тому що це дорога з двостороннім рухом. І нам потрібна згода російської сторони, готовність російської сторони рухатися назустріч. Це перший важливий момент”, – сказав Казарін.
Він звернув увагу, що нинішня адміністрація США займає значно більш жорстку позицію по відношенню до РФ, ніж попередня.
“Другий важливий момент. Я б хотів нагадати, що рік тому, в січні 2017 року, у нас були дуже апокаліптичні очікування – ми спостерігали за інавгурацією Дональда Трампа, і всі вважали, що ось-ось Дональд Трамп “зіллє” Україну в рамках якоїсь “великої угоди”, обміняє її на щось іще. Минув рік – і виявляється, що за цей рік адміністрація Дональда Трампа тиснула на Росію куди більше, ніж адміністрація Барака Обами за попередній період. Виявляється, що на тлі республіканської адміністрації Трампа Барак Обама просто сачкував, він просто недопрацьовував. Санкції і тиск на Росію могли бути куди більш жорсткими ще в 2014 році, розслідування втручання Росії в політику західних країн могло бути куди більш пильним, куди більш детальним”, – зазначив журналіст.
Також він вважає, що Росія може погодитися на висновок найманців з Донбасу, але українське суспільство може значно розійтися в думці щодо того, що робити далі з цим регіоном.
“Ну і третій момент. Росія може піти ще й на інший варіант врегулювання на Донбасі. От уявіть, що завтра вона виводить свої війська, всякі захарченки і пасічники біжать на територію Ростовської області, разом з ними біжать російські найманці, і на цю територію [Донбасу] заходять миротворці ООН. Вони здійснюють керівництво і контролюють кордон. І війни немає, обстрілів немає. Але в цей момент все світове співтовариство говорить про те, що Київ повинен виконувати свою частину Мінських угод, адже Росія свою виконала. Вивела війська – так, передала контроль над кордоном – так, а тепер Києву потрібно наділяти цей регіон особливим статусом, проводити там вибори, відновлювати інфраструктуру зруйнованого війною Донбасу. А Росія якраз-таки може претендувати на зняття санкцій – бо вона ж виконала свою частину Мінських угод, до яких прив’язано санкційний тиск. І Європа охоче піде на зняття цих санкцій. Можливо, США не підуть, а Європа – охоче. І ми опинимося перед дуже непростою ситуацією, тому що подібний формат породить величезну кількість розколів всередині українського суспільства. Одна частина людей, які, до речі, пройшли через фронт, ультрапатріотичних, буде говорити: “Донбас – наш, його треба відновлювати”. А інша частина людей, що також пройшли через фронт і є ультрапатріотичними, буде говорити: “Почекайте, чому ми повинні віднімати там у Вінницької, Черкаської, Чернігівської, Львівської, Херсонської областей гроші і відправляти в регіон, настільки проблемний для України?”, “Чому ми повинні відновлювати цей регіон ще до того, як отримали над ним контроль?” тощо”, – констатує Павло Казарін.
Він підкреслив, що в Україні нині відсутній консенсус щодо позиції по відношенню до вже поверненому Донбасу.
