Зробивши сміливий стрибок на шляху до подолання гострої нестачі людських донорських нирок вчені досягли важливої віхи в ксенотрансплантації, успішно пересадивши генетично модифіковані свинячі нирки пацієнту з мертвим мозком.
Уже понад століття наукові дослідження з трансплантації нирок тварин людям є постійним науковим напрямком. Однак протягом цього тривалого періоду досягнення функціональної життєздатності пересаджених органів залишалося недосяжним. Нова розробка дослідників з Університету Алабами в Бірмінгемі стала революційним проривом у цій галузі, пише ScienceAlert.
В основі цього досягнення лежить успішна трансплантація нирки від генетично модифікованої свині пацієнтові з мертвим мозком, після отримання інформованої згоди родини пацієнта. Попередні спроби таких міжвидових трансплантацій мали різний ступінь успіху, проте нинішній випадок вирізняється визначним досягненням — швидким початком вироблення сечі й подальшим виведенням креатиніну з організму реципієнта.
Креатинін, побічний продукт, що утворюється переважно в результаті метаболізму м’язових клітин, потребує виведення шляхом ниркової екскреції. Отже, швидке виведення креатиніну і початок утворення сечі є ключовими показниками функції нирок, необхідними для підтримки життя, і обидва ці показники до цього часу не вдавалося послідовно досягти.
Явище імплантації органів одного виду в організм іншого, що отримало назву “ксенотрансплантація”, історично пов’язане з певними проблемами, головною з яких є агресивна реакція імунної системи на чужорідну тканину, навіть за наявності імуносупресивних препаратів.
Потенційним розв’язання проблеми є генетична модифікація органів тварин, яка дозволяє уникнути впливу імунної системи людини, що ефективно знижує ймовірність відторгнення.
Застосування цього принципу зараз матеріалізувалося в клінічних умовах з вражаючим успіхом. Тобі Коутс, вчений-клініцист з Університету Аделаїди, не пов’язаний з цим дослідженням, підкреслює ключову роль, яку відіграє “ключовий прогрес” у генетичних маніпуляціях. Завдяки цілеспрямованому вилученню чотирьох свинячих генів і включенню шести людських генів, свинячі нирки були наділені властивостями обходити коагуляцію і набули людських характеристик, демонструючи таким чином сумісність з фізіологічним середовищем людини.
Функціональність цих свинячих нирок, подібних до людських, зберігалася в організмі реципієнта протягом тижня, що спонукало до подальших досліджень з метою з’ясування їхнього потенціалу як проміжних “мостів” або кращих “методів лікування” для людей, які борються з термінальною стадією ниркової недостатності.
Такі результати мали б величезне значення, враховуючи жахливу ситуацію з трансплантацією нирок. У Сполучених Штатах приголомшливі 40 відсотків людей, які очікують на пересадку нирки, помирають протягом п’яти років з моменту внесення до списку очікування.
Парадоксально, але щорічна кількість трансплантацій нирок, приблизно 25 000, блідне у порівнянні з величезною кількістю людей, які страждають від термінальної стадії ниркової недостатності, що становить понад 800 000 осіб.
Однак важливо визнати, що одного успішного випадку ксенотрансплантації недостатньо, щоб остаточно визнати цей підхід безпечним та ефективним. Попередній випадок, коли дві нирки від генетично модифікованої свині пересадили пацієнтові з мертвим мозком, дав менш сприятливі результати. Хоча відторгнення не відбулося, нирки не змогли ефективно очистити кров від креатиніну і вивести його з сечею.
Серед певних наукових кіл існують сумніви щодо прямої екстраполяції результатів ксенотрансплантації у людей з мертвим мозком на ширшу популяцію живих пацієнтів. Розширення сфери цих досліджень на останню категорію залишається спірним предметом дискусій.
Однак, якщо такі дослідження продовжать, ксенотрансплантація нирки за своєю суттю є відносно безпечним варіантом, оскільки видалення цих органів з організму реципієнта не обов’язково призведе до летального результату в разі імунного відторгнення.
Прихильники розвитку досліджень у галузі ксенотрансплантації наголошують на необхідності бути обережними, визнаючи водночас потенційні можливості для порятунку життя. Тобі Коутс відзначає попередній характер цього пілотного дослідження, підкреслюючи його потенціал для полегшення долі понад 15 000 австралійців, які залежать від діалізу, тим самим потенційно зменшуючи дефіцит людських донорських нирок.
