Російсько-українська війна стала одним з небагатьох конфліктів, де американські Abrams зійшлися у прямому протистоянні з радянськими танками. Ба більше, лише ЗСУ мали змогу на власному досвіді порівняти реальні бойові характеристики цих машин, пише Business Insider.
Радянські та американські танки хоч і створювалися для протистояння одне одному, але робили їх, виходячи із зовсім різних концепцій. Радянські танки серії Т, зокрема і наймасовіший з них Т-72, менші й легші за “Абрамс”, вони мають слабшу броню. Разом з тим компактніші розміри роблять їх трохи складнішою мішенню. Радянські танки також мають автомат заряджання гармати, який має неоднозначну репутацію.
Колись “Абрамси” вже воювали проти простіших експортних версій Т-72 в Іраку. В Україні ж навпаки простіші експортні версії “Абрамсів” воюють проти максимально оснащених російських танків. Та все ж українські танкісти високо оцінили свої “Абрамси”.
“Він кращий, ніж Т-72, Т-62 і навіть російський Т-90”, — сказав виданню командир українського танка.
Як і інші танки та бронетехніка в Україні, “Абрамс” стикається з викликами постійної загрози безпілотників, мін і протитанкових ракет, що змушує його виконувати нетипову роль, але танк все ще цінний. Разом із бойовими машинами піхоти “Бредлі” вони посилили боєздатність української 47-ї механізованої бригади.
“Це незрівнянно краща система. А1 може бути старим у тому сенсі, що він був у нашому асортименті досить довго, але він набагато кращий за все, що є у росіян”, — сказав військовий експерт Роберт Грінвей, який під час служби в армії мав справу з “Абрамсами”.
Танки радянського зразка – це менші цілі, які важче вразити та легше сховати. Цей менший розмір означає менший попит на матеріали, що дозволяє Росії виробляти їх більше. У США був інший підхід.
“Ми ніколи не збиралися виробляти стільки танків, скільки росіяни. Ми просто збиралися виготовити таку [машину], яка могла б знищити кілька російських танків і витримати цей процес”, — пояснив Грінвей.
Радянський Союз хотів отримати більше за менші гроші з більшою мобільністю, тоді як США, думаючи про необхідність протистояти натиску радянської бронетехніки, більше зосереджувалися на вогневій потужності та живучості.
Конструкція радянських танків — менших, легших та нижчих до землі — робить їх дещо важчою ціллю у певних умовах і більш мобільними, але танкам бракує товстої броні, яка захищає екіпажі Abrams. Показовий момент: боєприпаси Abrams зберігаються за баштою і відокремлені від екіпажу захисними дверима, щоб підвищити живучість екіпажу. Танки радянського зразка зберігають боєприпаси просто у башті, що призводить до катастрофічних наслідків, якщо боєприпаси загоряються від влучання в машину.
Однією з переваг “Абрамса” є його снаряди зі збідненого урану, які мають підвищену пробивну здатність і з вищою ймовірністю призводять до пожежі у ворожому танку після пробиття його броні. У росіян теж є такі снаряди, але використовуються нечасто.
Потужний газотурбінний двигун може розганяти 60-тонний A1 до 72 кілометрів на годину, надаючи танку достатню маневреність. Однак “Абрамс” є складним в обслуговуванні.
