26 липня головнокомандувачу Збройних сил України Олександру Сирському виповнюється 60 років. Він – одна з найвпливовіших постатей у вищому військовому командуванні країни.
Від оборони Києва до запеклих боїв за Бахмут – його рішення безпосередньо впливали на перебіг повномасштабної війни.
Харківський школяр, випускник радянського училища, офіцер ЗСУ
Олександр Сирський народився 1965 року в селі Новинки, що у Владимирській області РФ, але ще в дитинстві його родина переїхала до Харкова. Там він закінчив школу із золотою медаллю, а далі – Московське загальновійськове командне училище.
Після розпаду СРСР залишився в Україні. Спершу – служба в Нацгвардії, згодом – у Збройних силах. Командував бригадою, вчився в українській військовій академії, працював у Генштабі, але ніколи не втрачав зв’язок із польовими структурами.
Перші роки війни з агресором
У 2014 році Сирський став одним із ключових офіцерів, відповідальних за бойові дії на сході України. Він брав участь у плануванні операцій біля Слов’янська, Дебальцевого та в районі Донецького аеропорту.
Особливу роль відіграв під час виходу українських військ із Дебальцівського плацдарму в лютому 2015-го. Хоча командування офіційно здійснював інший офіцер, саме Сирський на той момент координував дії на місці. Учасники боїв відзначають, що саме завдяки цим діям вдалося уникнути повного оточення.
Командування ООС і підготовка до масштабної війни
2016 року він повернувся до Києва та очолив Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ, який координував оперативні дії українських силових структур на сході України. 2017 року став командувачем АТО, яку згодом було переформатовано в Операцію об’єднаних сил (ООС). На посаді він активно займався навчаннями та особисто відвідував передову, що було нетиповим для командувачів АТО/ООС. 5 серпня 2019 року Сирський був призначений командувачем Сухопутних військ ЗСУ.
Лютий 2022: оборона Києва
У перші дні повномасштабного вторгнення саме Сирському доручили оборону Києва. Під його керівництвом була організована багаторівнева оборона столиці. ЗСУ, Нацгвардія, територіальна оборона й інші формування змогли зупинити наступ противника на підступах до міста.
Цей етап вважається одним із ключових у війні: провал наступу на Київ серйозно вплинув на подальші дії РФ.
Битва за Мощун
Сирський відіграв величезну роль в обороні Києва, деколи приймаючи важкі рішення. Один з таких випадків битва за Мощун у Бучанському районі.
“Двадцять шостого лютого, щоб затримати наступ росіян на Київ, радник Сирського Олександр Дмітрієв запропонував підірвати дамбу на річці Ірпінь. Сирський ідею погодив, частину дамби підірвали, але вода піднялася лише через тиждень”, — йдеться у матеріали.
Однак, аби підступитись до Києва і форсувати річку, росіяни знайшли нову точку — Мощун, село в Бучанському районі на північ від столиці. Тут вони звели понтонні мости і почали переправу. Коли Сирський дізнався про це спочатку наказав підняти дрони і атакувати. Але річку пройшло вже 10 одиниць техніки, а черга з цілої армії піджимала.
“Це був, мабуть, найкритичніший момент. Я подумав: ну що, невже це все? — згадував Сирський в розмові з WP. — Взяття Мощуна означало прорив у Київ. Дав команду підірвати частину дамби, що лишилась. Завдання виконали — росіянам довелося зупинитись”.
Контрнаступ на Харківщині
У вересні 2022-го під командуванням Сирського Сили оборони провели успішний контрнаступ на Харківському напрямку. Відносно швидко було звільнено Балаклію, Ізюм, Куп’янськ, Лиман. Операцію вважають однією з найуспішніших у війні – вона продемонструвала здатність ЗСУ не лише оборонятися, а й проводити комплексні наступальні дії.
Бої за Бахмут
Бої за Бахмут стали, ймовірно, найбільш суперечливим етапом командування Сирського. Місто утримували понад 10 місяців, попри складну логістику, значні втрати та відсутність стратегічної цінності.
Критики вважають, що продовження оборони Бахмута було невиправданим і призвело до виснаження підрозділів. Прихильники ж наголошують: тривале утримання міста скувало велику кількість сил противника та дало час для підготовки інших напрямків.
Призначення головнокомандувачем ЗСУ
У лютому 2024 року сталося те, про що давно говорили у військових і політичних колах: Олександр Сирський змінив Валерія Залужного на посаді головнокомандувача ЗСУ. Реакція була різною: хтось вбачав у ньому системного менеджера і залізного планувальника, інші – людину старої школи, яка практикує мікроменеджмент і не довіряє ініціативі нижчих ланок.
Заслуги, що не підлягають сумніву
Попри суперечки, військові заслуги Сирського визнають усі. Він – Герой України, повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, кавалер Хреста бойових заслуг, почесний громадянин Києва. Його внесок в оборону столиці, контрнаступи та злагодження армії – очевидний. Він не з медійних командирів, але про нього точно скажуть: “робив свою справу до кінця”.
Свої 60 років генерал Сирський зустрічає на посаді головнокомандувача ЗСУ, у розпал важкої війни. Він – одна з ключових постатей у новітній військовій історії України.
