На Харківському напрямку російські війська не змогли втілити в життя плани свого командування. Військовий аналітик Костянтин Машовець передбачає посилення та розширення їхніх дій, очікуючи від майбутнього літа подій, які вирішать хід усієї війни.
1. На цей момент ситуація на Харківському операційному напрямку виглядає наступним чином.
- по напрямку на с. Липці передові підрозділи противника (18-ї мотострілецької дивізії\мсд 11-го армійського корпусу\АК), очевидно, перейшли до активної оборони по рубежу Глибоке – Лук’янці й проводять перегрупування визначених сил й засобів у тактичній зоні з метою відновлення наступальних дій по напрямку на с. Липці та Слобожанське, а також у напрямку на с. Зелене та с. Нескучне. В межах забезпечення цих заходів проводять на окремих ділянках по напрямку Лук’янці – Липці та Глибоке – Липці атакуючі та штурмові дії обмеженими силами з метою покращення вихідного тактичного положення своїх передових підрозділів;
- по напрямку на м. Вовчанськ передові підрозділи противника (частина сил 6-ї загальновійськової армії\ЗВА зі складу її 25-ї та 138-ї окремих мотострілецьких бригад\омсбр, а також визначеного комплекту сил й засобів зі складу 2-ї мотострілецької та 47-ї танкової дивізії\мсд, тд 1-ї танкової армії\ТА) закріплюються в районі с. Бугруватка (правий, західний берег р. Сіверський Донець), а також продовжують свої спроби просунутись західніше міста (по напрямку Гатище – Синельникове) та північно-східніше та східніше міста (по напрямку на с. Тихе з боку старого аеродрому північніше міста.
В самому місті тривають активні “піхотні” бої. Противник намагається утримати свої позиції в районі ЦРЛ (центральної районної лікарні) м. Вовчанськ та міського ліцею №1.
В центральній частині міста, куди передові штурмові групи противника зуміли пробитися кілька діб тому, очевидно, йому довелося таки полишити цілу низку позицій й відійти північніше (десь до вул. Короленка). Активні бої тривають в районі “Посада”, “Оазісу” та на перетині вул. Гоголя та Хлібороба.
У зв’язку з цим, варто зазначити, що противнику ПОКИ ЩО так й не вдалося в жодній точці форсувати р. Вовча (ні в межах міста, ні в його околицях\прилеглих територіях), що, безсумнівно, є одним з ключових факторів щодо результату боїв в районі м. Вовчанськ протягом крайніх діб.
Очевидно, командування противника (УВ “Север”) навряд чи відмовилось від досягнення поставлених перед ним цілей операції й протягом найближчого часу варто очікувати:
- нарощування зусиль противника на Вовчанському напрямку. Ймовірно, додаткове введення у бій зі складу 6-ї ЗВА до 2-3-х мотострілецьких батальйонів (мсб) за підтримки підрозділів ще одного танкового батальйону (тб). За моїми підрахунками, у складі 2-х мсп територіальних військ, які діють у оперативному підпорядкуванні 25-ї омсбр 6-ї ЗВА, ще залишилось десь до 4-х мсб у резерві. Найбільш ймовірний напрямок – у бік с. Тихе та с. Вовчанські Хутори, хоча не виключено, що противник таки спробує форсувати р. Вовча та прорватись по напрямку Гатище – Синельникове західніше міста (що само по собі здатне ну дуже суттєво погіршити положення ЗСУ у всьому Вовчанському районі їх оборони), оскільки по суті виводить противника у важливий район, де він отримає змогу перерізати в районі Синельникове – Цегельне – Вільча – Лиман основну комунікацію нашої Вовчанської групи військ;
- окрім цього, як на мене, противник також спробує з’єднати свої “плацдарми” на Вовчанському напрямку та на напрямку на с. Липці у один, більший. Цілком ймовірно, що в межах цього задуму він спробує здійснити активні наступальні дії по напрямку Бугруватка – Стариця, у бік с. Ізбицьке та с. Тернова, ввівши у бій по протилежному, західному березі р. Сіверський Донець ДОДАТКОВО до 1 мсб + 1 тб;
- ну й відновлення активного та інтенсивного тиску противника у бік с. Липці, також – цілком ймовірно. При тому, що наскільки я розумію, командування противника зараз розглядає можливість залучення на цьому напрямку частини своїх тактичних резервів зі складу 44-го АК (ймовірно, насамперед, зі складу 72-ї мотострілецької дивізії, її 30-го та 41-го мсп, десь приблизно до 2-х мсб додатково).
2. Тепер, щодо “прориву російських військ на ефективну дальність дії їх артилерії”.
На цей момент, від передових позицій російських військ в районі с. Лук’янці до північно-східної околиці м. Харків (район вул. Басейна) — приблизно 20-21 км. З огляду на той факт, що застосовувати противником у 10-15 км прилеглій тактичній зоні свою важку далекобійну артилерію для неї “черевато и опасТно” (бо, звісно, її вогневі позиції будуть швидко виявлені українськими військами й по них буде завдано випереджального вогневого ураження), у противника й так вже є можливість завдавати по м. Харків вогневого ураження певними артилерійськими засобами з певною мірою безпечних дистанцій, зокрема:
- реактивна система залпового вогню (РСЗВ) типу 9К58 “Смерч”: звичайна максимальна дальність ураження – до 70 км, а коректуємим реактивним снарядом підвищеної дальності типу 9М542 — й до 120 км;
- РСЗВ типу 9К57 “Ураган”, б’є “по максимуму” десь до 35-36 км;
- ствольна арта противника також може бути у певний момент застосована, наприклад:
- 152-мм самохідна артилерійська установка (САУ) типу 2С19 “Мста -С”, певними типами уламково-фугасних снарядів (ЗВОФ72 та активно-реактивним ЗВОФ91, відповідно на 25 та 29 км);
- 152-мм буксирована гармата типу 2А36 “Гиацинт-Б”, а також її самохідний різновид (2С5 типу “Гиацинт-С”) цілим рядом штатних снарядів, включаючи активно-реактивні, б’є на максимальні відстані від 29 до 33 км;
- також пігдогі можуть притягнути на цей напрямок (наприклад, з Куп’янського де вони вже є) 203-мм дальнобійні самохідні гармати типу 2С7 “Пион”, які можуть лупити на максимальну відстань різнотипними важкими 203-мм снарядами – від 30 до 47.5 км;
- ну й 152-мм САУ типу 2С35 “Коалиция-СВ”, яка нібито почала поступати у російські війська з 2023-го року (як кажуть, у військах зараз розгорнутий “дослідний дивізіон” у 8-10 одиниць) може стріляти згідно ЗАЯВЛЕНИХ ТТХ різними типами снарядів (від звичних ОФС-ів до активно-реактивних та “управляемих”) на відстань від 40 до 80 км.
Тому, шановні громадяни (особливо харків’яни), до північних та північно-східних районів міста Харків ворог МОЖЕ спробувати дотягнутися артою, звісно, за умови дотримання певних умов.
Звичайно, гіпотетична поява всіх цих артилерійських систем (АС) противника у відповідних зонах та на відповідних рубежах, які загрожують Харкову, не залишиться непомітною для ЗСУ, й спроба противника організувати регулярні артилерійські нальоти по тих районах міста, до яких він може дотягнутися, обов’язково зустрінуть, скажімо так, “активну протидію” ЗСУ, але мати на увазі вище викладенні зауваження все ж-таки варто.
3. Ну й на завершення, хитка стежка допущень та “контексту”.
Очевидно, дії противника на Харківському операційному напрямку у загальній канві “літньої кампанії” противника 2024-го року мали більшого значення, ніж нині реально досягнуті ним результати.
Тому я б не сподівався на те, що противник може найближчим часом ПОВНІСТЮ відмовитись від “виконання свого плану”, зокрема у частині, що стосується Харківського операційного напрямку. Цілком можливо, що він внесе у нього певні корективи, причому, цілком можливо, суттєві за змістом та обсягом. Але основна “канва” – прорив на оперативні тили нашого Куп’янського угрупування — очевидно, буде збережена.
У цьому сенсі, я думаю, спроби “взяття під контроль” міста Вовчанськ та форсування річки Вовча (в тому чи іншому місці) з боку противника будуть продовжені. Причому, я не бачу поки з боку противника початку реалізації якихось заходів, спрямованих на “закріплення та переходу до оборони” на вказаному напрямку.
Набагато більше мене займає інше питання – що буде далі у стратегічному сенсі?
Поки командування противника реалізує свій план на Харківському операційному напрямку (УВ “Север”) військами (силами) двох “штатних” округів – Ленінградським та Московським — які власне й призначені для дій на північно-західному та західному стратегічних напрямках. Й збирається ПОКИ ЩО обходитись саме цими силами.
Але, якщо воно у тій дилемі, що зараз, очевидно, перед ним постала після перших “проміжних” результатів на Харківському операційному напрямку (які явно, м’яко кажучи, “не збігаються” із його початковим планом) між тим, щоб все ж-таки перетворити його на “основний зміст” літньої кампанії, й тим, щоб “ще десь” спробувати досягнути оперативного успіху обере саме другий варіант, то це явно відіб’ється на сенсі всієї так званої літньої кампанії на всіх без виключення операційних напрямках (бо його одним з основних елементів буде очевидне СТРАТЕГІЧНЕ перегрупування російських військ).
А відтак, це все суттєво відіб’ється й на ході всієї війни.
На цей момент, ризик “розбити собі бошку” у цій самій літній кампанії, очевидно, для російського командування зростає. А з надходженням основного обсягу й встановленням системного, планомірного характеру військово-технічної допомоги з боку наших країн-союзників, він ще більше зросте.
Цейтнот, у цьому сенсі, для Кремля явно вже не за горами.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.
