Військовий Дмитро Глущенко, який зараз боронить нашу країну від російських загарбників, пояснив, що повільний темп розвитку контрнаступу повʼязаний, зокрема, з дефіцитом зброї.
Про це він заявив у своєму зверненні.
Чому контрнаступ повільний
За словами Дмитра, влада, зокрема місцева, могла б виділяти кошти на виробництво мінометів, а не на озеленення території чи інші речі, які є недоречними під час повномасштабної війни.
“Хочу поділитися з вами своїм поглядом з окопів, як це бачимо ми, чому такий “повільний контрнаступ” і чому ми несемо такі великі втрати. Річ у тому, що ми вже майже рік перебуваємо на передовій з невеликою перервою на відновлення”, — каже військовий.
“На цих позиціях стоїмо доволі довго, і ми бачили, як ворог закопується. Вони це роблять нахабно вдень, вночі взагалі заходять з увімкненим світлом фар, подекуди копали технікою, свої СП вони опалювали буржуйками, і бачили їх усі”, — додав він.
Дмитро додав, що українські Сили оборони не можуть собі дозволити настільки відкрито окопуватися, як це робить ворог: “Ми заходили тільки вночі, використовували для опалення газові балончики, щоб не демаскуватися і не показувати наші позиції. Окопувалися взагалі тільки по сірому або тільки вночі, бо як тільки нас помічали, по нас одразу прилітало”.
Потрібні міномети
За словами військового, нашим захисникам було нічим відповісти противнику, а потрібно було дуже мало — лише нормальні міномети та боєкомплект: “Річ у тому, що для того, аби нам ефективно стояти і працювати, потрібно було дуже мало. Нам не потрібні були літаки, HIMARS, підводні човни. Нам були потрібні лише нормальні міномети 120-го калібру і БК, півтора БК на день, щоб можна було працювати розосереджено”.
“Міномет — це звичайна металева труба, яка використовує міну і порох. Порох китайці вигадали ще у XV сторіччі, ефективну міну винайшли під час Першої світової. За півтора року війни наша держава не спромоглася випустити достатню кількість мінометів, мін і пороху. А саме це потрібно нам на передовій”, — наголосив Дмитро.
Мільярди на бордюри та озеленення
Боєць висловив обурення тим, що у воєнний час кошти подекуди витрачаються не на зброю, а на інші, менш нагальні потреби: “Зате ми витрачаємо мільярди на усіляку х*рню: на озеленення, на бордюри, на будівництво непотрібних речей. Але ми не можемо зробити нормальне виробництво примітивної елементарної зброї”.
“Вже б дійшли до Бердянська”
Військовий переконаний, що за умов кращого забезпечення Збройні сили могли б уже давно прорвати оборону окупантів і підійти до тимчасово окупованого Бердянська. Також можна було б уникнути великої кількості втрат у живій силі й техніці.
“Єдине, що нам було потрібне далекобійне прикриття — два-три танки чи дві-три гармати. Натомість ми маємо зараз квітучі міста, мільярдерів-чиновників і величезну кількість втрачених життів наших кращих синів і доньок. А тут гинуть кращі. У нас стоять найзмотивованіші, найдосвідченіші і найпатріотичніші люди”, — зазначив Дмитро.
“Річ у тому, що наша держава на всіх рівнях зараз веде таку безглузду політику, в міжнародних відносинах свариться із сусідами. Таке враження, що у нас влада на всіх рівнях — починаючи з місцевих громад і закінчуючи Києвом — це якісь диверсанти, які навмисно намагаються програти ворогу. Це дуже бісить і демотивує”, — поділився військовий.
“Цьому також треба протидіяти. Зараз дуже багато активних людей, які закликають місцеву владу не витрачати гроші на всіляку х*рню”, — резюмував він.
