Установка протиповітряної оборони, яка збиває цілі над Одещиною, працює ракетами, яким по 40-50 років. Ці ракети завдяки бійцям ЗСУ знешкоджують надсучасні снаряди ЗС РФ.
Небо в Одеській області захищає зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) С-125, розроблений у СРСР у 60 рр. минулого століття. Комплекс не має надсучасного устаткування, крім того, він стаціонарний і його досить довго монтувати, а потім перевозити на інше місце. Про деталі застосування ЗРК розповів командир стартової батареї С-125 з позивним “Лев”, ідеться у дописі командування Повітряних сил ЗСУ на сторінці Facebook.
У дописі вказано, що розповідь про роботу зенітників присвячена Дню зенітно-ракетних військ, яке буде відзначатись 3 липня. Головний герой репортажу — Лев, який у переддень російського вторгнення у 2022 році ледь встиг здобути вищу освіту у Харківському національному університеті Повітряних сил. Спершу він працював на ЗРК “Бук”, а потім — на С-125. Він пояснив, що на початку боїв мав мало практичного досвіду. З того часу багато чого навчився, командуючи екіпажем з кількох бійців. Перша ціль, яку вдалось збити — ракета “Калібр”, яка летіла на Одеську область. На сьогодні на рахунку підрозділу — близько пів сотні ракет ЗС РФ та дронів-камікадзе Shahed.
Молодий український офіцер командує батареєю С-125, яка складається з кількох пристроїв: кілька пускових установок (у кожній — по чотири ракети), транспортно-заряджальна машина, система управління старту.
Установку розробили у 60 рр. минулого століття, тому вона не працює в автоматизованому режимі, зауважив боєць. Це означає, що екіпаж стежить за усіма деталями, щоб у якийсь момент здійснити влучний постріл.
“Ми мусимо щоразу виставляти азимути, стежити за кутовими координатами цілей, контролювати налаштування антен… Алгоритм збиття ворожих цілей – багатоступеневий і зовсім непростий”, — сказав він.
Крім того, потрібно мати на увазі ще дві особливості, наголосив Лев. По-перше, бійці повинні стежити за ракетами, які зійшли з конвеєра у 70-80 рр.: перевіряти, чи 40-50-річні снаряди ще працюють. По-друге, установка — не мобільна, а стаціонарна: зміна розташування — “ще та задача з зірочкою”.
“Часто щось виходить із ладу через вік ЗРК. Тож навіть коли немає бойової роботи – ми завжди маємо чим зайнятись”, — пояснив командир стартової батареї з позивним “Лев”.
