В «Українському центрі економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова» підготували інтерактивну інфографіку, на якій представлена інформація щодо виснаження шельфу Чорного і Азовського морів після анексії Криму
З проханням розповісти про ситуацію, що склалася, і прокоментувати отримані результати дослідження «Економічні Новини» звернулися за ексклюзивним коментарем до експерта Центру Разумкова Максима Білявського
Максим Білявський повідомляє, що наша держава у період 2011-2013 років активно розбудовувала газотранспортну інфраструктуру та нарощувала обсяги видобутку в Чорному морі
“Як результат, у 2013 році річні обсяги видобутку на шельфі були доведені до рівня 1,7 млрд.куб.м. Після анексії Криму, навесні 2014 року, Росією були захоплені інфраструктура та газовидобувні активи України, які розміщувались на півострові. Тобто активи не контролюються і видобутий газ до єдиної газотранспортної системи України не надходить, а щорічні збитки лише через недоотримання блакитного палива за нинішніми цінами складають більше 10 млрд.грн.
Фактично вкладені багатомільярдні інвестиції, які зокрема складались із коштів сплачених українськими споживачами за використаний і протранспортований газ, не повертаються до державного бюджету. За статистичними даними, у період 2014-2018 рр, Росією на шельфі Чорного моря було видобуто 8,9 млрд.куб.м блакитного палива. Це газ із українських родовищ, який був отриманий на українському обладнанні.
Важливо також зазначити, що з 2016 року Росія розпочала видобуток нафти і природного газу у акваторії Азовського моря. Починаючи з 2015 року, нафта також видобувається РФ і на шельфі Чорного моря. Сумарний річний видобуток чорного золота на шельфі Чорного і Азовського морів російськими компаніями складає 60 тис.тон, що лише в чотири рази менше за обсяги їх видобутку у Балтійському морі.
На фоні таких статистичних даних бажано Уряду України, Державній службі геології та надр України, а також господарюючому суб’єкту НАК «Нафтогаз України» зайняти більш активну позицію щонайменше в питаннях міжнародних арбітражів та отримання справедливої компенсації, – повідомляє Максим Белявський
