Чоловіки призовного віку (18-60 років) не можуть виїжджати з України вже понад півтора року. Обмеження на виїзд за кордон встановили з початком повномасштабної війни й досі його не скасували. Про його доречність та негативні наслідки сперечаються в суспільстві. А кількість ухилянтів, які все одно виїжджають незаконно, зростає.
Народні депутати пропонують дозволити перетинати кордон усім, але за однієї умови. Хочеш поїхати – плати. Такий законопроєкт зареєстрували у Верховній Раді. Що хочуть змінити в законі та які це може мати наслідки. Навіщо владі потрібне обмеження перетину кордону та як покарати тих, хто поїхав незаконно. Які ще можуть бути механізми виїзду та скільки людей втече, якщо відкрити кордон. Про це пише ТСН.ua.
Хочеш поїхати за кордон – плати
Автором законопроєкту №8029 є народний депутат від фракції “Слуга народу” Георгій Мазурашу. У документі пропонується внести зміни до правил перетину кордону під час воєнного стану. А саме надати право виїзду всім військовозобов’язаним чоловікам віком від 18 до 60 років, за наявності одного з наступних документів:
- рішення органу державної влади про офіційне відрядження за кордон, у тому числі для перевезення гуманітарних вантажів;
- документів, що засвідчують факт навчання чи вступу на навчання у зарубіжному навчальному закладі;
- письмове погодження на виїзд за кордон від Територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- документів, які підтверджують наявність відкритого рахунку в одному з державних банків України з гарантійним внеском у розмірі не менше п’яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, кошти з якого громадянин не може використовувати за межами України. А також документу про передачу відповідному банку нотаріально засвідченої заяви про добровільний обов’язок поповнювати рахунок із гарантійним внеском, який дорівнює мінімум розміру податків з мінімальної заробітної плати за весь період перебування за кордоном під час дії воєнного стану та дозвіл відраховувати з такого рахунку грошових коштів на спеціальний рахунок Збройних сил України.
“Тобто при виїзді за кордон чоловіки мають відкрити рахунок у державному банку з мінімальним внеском 12 945 грн та поповнювати його кожного місяця під час перебування за кордоном на 1 306,5 грн, з наданням банку дозволу перераховувати ці внески на спецрахунок ЗСУ”, – пояснила в коментарі ТСН.ua адвокатка Марина Бекало.
Чоловіки, які виїхали після 24 лютого, теж мають заплатити
Законопроєктом також пропонується брати “добровільні внески” на ЗСУ з чоловіків, які виїхали з України після 24 лютого 2022 року, при поверненні додому. Якщо в пункті перетину вони не зможуть підтвердити наявність підстав для відстрочки від військової служби під час мобілізації, то мають перерахувати на спецрахунок 25 890 гривень за кожен місяць перебування за кордоном під час дії воєнного стану.
“Норма статті передбачає добровільну сплату такої суми, але водночас проєктом передбачається право на в’їзд в Україну при умовах, зазначених в цьому проєкті, тобто за умови сплати внесків. Це означає, що в’їзд в Україну чоловікам, які виїхали без дотримання цих вимог, можливий лише у разі сплати внеску”, – розповіла ТСН.ua адвокатка.
Однак Марина Бекало вважає, що цей законопроєкт, скоріше за все, не буде ухвалений. Адже, на її думку, він має багато недоліків. Крім того, його не підтримує Міністерство оборони та Державна прикордонна служба.
Навіщо в Україні встановили обмеження виїзду за кордон
Про доцільність обмеження виїзду за кордон військовозобов’язаним в українському суспільстві сперечаються від його встановлення Кабінетом міністрів. Знову активно про це заговорили після загострення конфлікту в Ізраїлі. Там виїзд за кордон громадянам не обмежили. Утім черги з добровольців до військкоматів все одно вишикувалися. Такого обмеження, як в Україні, не було встановлено у жодній країні світу.
Колишній радник Офісу президента Олексій Арестович у коментарі сайту ТСН.ua розповів, як це рішення ухвалювалося урядом на початку повномасштабної війни. За його словами, тоді постав шоковий виклик і була необхідна концентрація всіх ресурсів.
“Тобто загальне гасло було: всі залишаємося, всі воюємо. Тому що взагалі було невідомо, як поведе себе народ, армія. Жоден фахівець не міг сказати, чи будуть чинити спротив, які саме області. Чи не буде переходу на російську сторону, чи буде достатньо боєздатності, чи збереться тероборона, яка частина громадян захоче піти в біженці, чоловіків саме я маю на увазі. Ніхто не міг відповісти на ці питання. Тому що випробування було таке, яке український народ ще не проходив. Команда була: закриваємося і мобілізуємося, воюємо”, – розповів ексрадник ОП.
І це було добре перші 50 діб повномасштабної війни, вважає Олексій Арестович. Однак, за його словами, коли стало зрозуміло, що війна затягнеться надовго, підхід до мобілізації потрібно було змінювати.
“Після того, як шокова хвиля минула, і після провалу Стамбульських перемовин стало зрозуміло, що війна вже йде надовго, це десь початок-середина квітня, і противник пішов з-під Києва, з півночі, з Харкова, Сум, Чернігівщини. Тобто фронт став переважно південний і східний. І що це каток, який дуже надовго, потрібно було змінювати підходи до мобілізації, на мою думку. Вже врегульовувати широке коло питань, пов’язаних з мобілізацією. У 21-му столітті насильно примусити людей воювати неможливо”, – вважає Олексій Арестович.
Проблема не лише в закритих кордонах
На його думку, мобілізувати необхідно через систему заохочення або ж “негативного заохочення”. Утім позитивних стимулів має бути більше, ніж негативних. За словами Олексія Арестовича, в Україні достатньо чоловіків, які хочуть воювати, однак вони не впевнені в кількох речах. Через це кількість ухилянтів і втікачів за кордон зростає.
“Перша – чи будуть їх використовувати належним чином. Тобто належним чином навчати, екіпірувати і застосовувати. Величезна кількість скарг серед військових і мобілізованих відносно порядку проходження військової служби. Наприклад, не можна змінити бригаду, підрозділ. Тобто всі мої друзі і родичі в одній бригаді, я хочу до неї, переведення займає шість місяців, дев’ять, рік. Людина, яка хоче перевестися, одразу стає “поганою”, з неї починають знущатися. Це хвороба нашої армії. З нею потрібно щось робити. Це один із прикладів”, – розповів ексрадник ОП.
Ще одна проблема, за словами Олексія Арестовича, в тому, що мобілізованих не завжди використовують за фахом. Тобто, наприклад, класний програміст стає мінометником. Хоча в кібервійськах він міг би принести більше користі.
“Спочатку, зрозуміло, брали всіх, давали кулемет і вперед в бій, тому що треба було рятуватися. Але зараз, через півтора року війни, вже можна було впорядкувати. Ще одна загальна скарга про “м’ясні” штурми ці всі. У нас також вистачає командирів, які воюють “по-російськи”. Тобто вперед, мене не цікавить, що там буде, в атаку. Але все ж таки ми не можемо цього собі дозволити. По-перше, з гуманних ціннісних міркувань. По-друге, у нас мобілізаційний резерв набагато менший, ніж у росіян. Навіть, якщо цинічно рахувати просто по головам. Їх у чотири рази більше. Росіяни можуть дозволити собі з економіки вийняти ще мільйон чоловіків. Якщо ми зараз півмільйона виймемо, у нас стане економіка. Нема кому буде працювати на підприємствах тощо”, – розповів Олексій Арестович.
Також багато українських військових не мають впевненості, що держава піклуватиметься про їхніх родичів, якщо вони отримають поранення або загинуть, каже ексрадник ОП. За його словами, з одного боку, в Україні передбачені величезні виплати коштів сім’ям загиблих, які надають міжнародні партнери. З іншого – бюрократія, через яку деякі сім’ї понад рік не можуть їх отримати.
“І от мобілізовані солдати або людина, якій доведеться мобілізуватися, розуміє, що не впевнений, що його вправним чином використовують за фахом. Не впевнений, що його використають там, де він хоче служити. Не впевнений, що його належним чином навчать, екіпірують і застосують на полі бою. І він не впевнений, що після його загибелі або поранення допоможуть його родині. Яка після цього може бути мотивація?” – каже ексрадник ОП.
Тому в Україні зростає кількість чоловіків, які загинули під час спроби переплисти річку на кордоні з Румунією або перейти перевали на Закарпатті, вважає Олексій Арестович. За його словами, рахунок таких ухилянтів вже пішов на сотні.
“Що нас не прикрашає. І от виходить, що в Росії, яка деспотична, ми воюємо з цією деспотією, ми вільна країна, вільне суспільство. У Росії 20 тисяч чоловіків щомісяця приходять до військкоматів добровільно. А у нас, таких вільних, повно кадрів, коли співробітники військкоматів хапають людей і силою тягнуть до армії. Це тотально деморалізує країну. Справляє неналежне враження на іноземних партнерів. Сказати, що свобода воює з тиранією – не дуже схоже. Коли на свободі силою хапають людей і тягнуть в армію”, – розповів Олексій Арестович.
Ексрадник ОП вважає, що тотально змінювати систему мобілізації, заохочень до неї та соціальної підтримки потрібно було після перших 100 днів повномасштабної війни. Тоді, за словами Олексія Арестовича, якщо б в Україні були проблеми з мобілізацією, то набагато менші, ніж зараз.
Як можна випускати військовозобов’язаних з України
Олексій Арестович вважає, що військовозобов’язаних чоловіків призовного віку треба відпускати за кордон, але частково. На його думку, забезпечено це має бути наступним чином. Наприклад, строком до 21 дня чоловік може виїжджати з України без будь-яких спеціальних документів: маючи лише паспорт та відмітку про військовий облік.
“Але він підписує у військкоматі зобов’язання, як тільки його належним чином повідомлять, що він має повернутися – повертається в країну в триденний термін або протягом тижня. Я думаю, цього достатньо, щоб приїхати з будь-якої точки світу. Якщо він цього не робить, ми його чесно попереджаємо, як держава, що він уражається в громадянських правах. Тобто вважається ухилянтом і стає на спеціальний “червоний” облік. Що з ним потім робити – після війни будемо вирішувати. Треба буде дивитися, скільки таких людей. Якщо їх буде два мільйони, це одна політика, якщо їх 20 тисяч, то зовсім інша”, – каже ексрадник ОП.
За словами Олексія Арестовича, людина має розуміти, що її поведінка матиме наслідки. Зокрема вона може понести кримінальну відповідальність.
Якщо чоловіку необхідно виїхати за кордон на більший термін, ексрадник ОП пропонує поставити вимогу надавати відповідні документи. Наприклад, якщо чоловік їде на 45 днів, він має надати довідку про навчання, лікування, необхідність бути з родиною, спортивні змагання, бізнес потреби тощо. Пакет документів має бути простим, а список поважних причин вичерпним.
“Якщо мова йде про 60 днів і більше, то може додаватися ще один документ. Тобто все це можна розглянути, але загальний принцип має бути такий, що держава довіряє громадянину. Якщо людина порушила, наприклад, її випустили на 45 діб, вона пробула 60 але потім повернулася, то має надати пояснення. І наступного разу її вже не випускають за порушення. Або півроку не дають виїжджати. Тобто має бути позитивне заохочення. Її вражають в правах, але не переслідують, це дуже різні речі. Тобто дають зрозуміти, якщо ти порушив те, що надала тобі держава, півроку посидиш подумаєш або взагалі не зможеш виїхати. Ми розуміємо, що про це можна дискутувати”, – розповів Олексій Арестович.
Для громадян, які працюють за кордоном і мають довгострокові контракти, наприклад, моряків, треба розглянути окремі умови. За словами ексрадника ОП, таким чином в Україні можна частково забезпечити відкриті кордони і свободу для військовозобов’язаних чоловіків. Вони б мали змогу виїжджати до родин, лікуватися, працювати або відпочивати.
Скільки чоловіків може втекти за кордон
Чоловіки, які виїдуть за кордон і не повернуться до України, звісно будуть, каже Олексій Арестович. Однак, за його словами, їхня кількість не буде критичною.
“Тоді ми вражаємо їх у правах, як громадян України, ступінь цього враження ми можемо розглянути. Я не думаю, що це буде масова втеча. Навіть, якщо 50 або 100 тисяч не повернеться. Значить ці люди обрали іншу долю. І тоді виникає питання, а навіщо вони нам потрібні такі в Україні взагалі? Чисто історично, навіщо нам люди, які не хочуть її захищати. Але все це спрацює лише комплексно”, – розповів ексрадник ОП.
За його словами, перед тим, як частково відкривати кордони, необхідно виправити мобілізаційну кадрову політику в Збройних силах і Силах оборони.
“І коли чоловік зрозуміє, що його на вулиці не спіймають, не запхнуть в бусік і не повезуть до військкомату, а на другий день він не буде десь воювати під Бахмутом. А що він буде попереджений своєчасно, зможе впорядкувати свої справи, обрати бригаду, підрозділ, його використають по спеціальності, вправним чином навчать, він буде мати певні гарантії під час служби, буде ротуватися своєчасно. І наприклад, через рік його будуть взагалі відпускати в цивільне життя з умовою, що його знову не мобілізують півроку”, – каже Олексій Арестович.
Тоді кількість чоловіків, які не бажають мобілізуватися, бояться і хочуть втекти, буде зменшена щонайменше вдвоє, вважає ексрадник ОП. Він підкреслив, що просто так відкрити кордони зараз не можна – необхідні комплексні заходи.
Щодо законопроєкту, який пропонують депутати
Олексій Арестович розповів, що відпускати військовозобов’язаних чоловіків в обмін на внески на ЗСУ, як пропонують депутати, можна. Схожі приклади є у світовій історії, однак є нюанс.
“Наприклад, Туреччина. Там обов’язкова військова повинність. Але якщо людина не хоче служити, вона може відкупитися. Тобто можна розглянути і так. Але чи не буде питань. Скажімо, 13 тисяч гривень за кордоном заробити не важко. Чи оцей захід не спричине масовий виїзд чоловіків прямо зараз – це величезне питання. Або треба ставити більшу планку, більш високу. 13 тисяч гривень, 300 євро, це взагалі ні про що. Це втечуть всі тоді. Треба ставити планку, яка буде обтяжливою для тих, хто працює. Але достатньою для того, щоб людина, яка дійсно працює за кордоном і утримує родину, змогла заплатити. Я допускаю це, але це може бути лише одним із заходів”, – вважає ексрадник ОП.
Що робити з тими, хто незаконно виїхав з країни
Тих, хто незаконно виїхав з України після 24 лютого 2022 року необхідно вражати в правах, каже Олексій Арестович. Однак, на його думку, це не має бути одразу кримінальна відповідальність.
“Як би ми не розверталися до людей обличчям, ми розуміємо, що війну неможливо виграти добровольцям, все одно доведеться мобілізувати. А що буде, якщо ми будемо заохочувати або прощати тих, хто ухиляється від мобілізації? Але ступінь цього ураження треба обмірковувати. Зараз багато було криків про те, що їх треба кримінально переслідувати. Я на даному етапі так не вважаю”, – розповів Олексій Арестович.
Він пропонує встановити термін “добровільного повернення”. Наприклад, ті, хто повернеться з-за кордону до 1 квітня 2024 року та стане на облік, отримає амністію.
“Півроку дамо, повертайтеся, ми вас не переслідуємо, ви будете на звичайному військовому обліку, як звичайні громадяни”, – каже ексрадник ОП.
Ті, хто не повернуться у встановлений термін, мають бути вражені в правах, вважає Олексій Арестович.
“Ми кажемо, що зараз кримінально вас не переслідуємо, але після війни, якщо повернетеся, будемо розбиратися з кожним окремо. А якщо війна закінчилася, наприклад, і ви не повернулися, то ми будемо думати, що з вами робити принципово, як з громадянами, які обрали інше життя”, – пропонує ексрадник ОП.
Олексій Арестович каже, що суспільству треба надати сигнал, що держава змінює політику в галузі забезпечення прав військовослужбовців, членів їх родин, мобілізованих і тих, хто зараз перебуває за кордоном.
“Ми починаємо суспільну дискусію широку, в якості експертних груп з Верховної Ради, Кабміну, Міністерства оборони і громадських організацій і виробляємо пакет для тих, хто мобілізований, тих, кому доведеться мобілізуватися і для тих, хто за кордоном і не хоче повертатися. Цей пакет має бути побудований на принципах довіри людині. І навіть, якщо вона втекла і не хоче повертатися, поки немає бути жодних кримінальних загроз у стилі ми вас будемо репресувати. А переводити потенційну кримінальну відповідальність в фінансову. Добре, працюй за кордоном, але заплати за того хлопця, який воює за тебе”, – каже Олексій Арестович.
На його думку, це буде розумним рішенням, яке вирівняє соціальну справедливість і дасть змогу не втратити громадян з одного боку. З іншого – забезпечити достатню кількість людей у військо.
“Такий підхід має бути. Тоді довіра до влади, армії зросте і обов’язково знайдуться люди, які скажуть: “Ну добре, на таких умовах я готовий захищати Батьківщину”. Випуск за кордон – це лише десять відсотків реальної проблеми”, – вважає ексрадник ОП.
