У 2026 році Путін відзначає 26 років при владі, фактично зрівнявшись за тривалістю правління з найвідомішими російськими монархами та лідерами радянської доби. Вже 12 січня повномасштабна агресія проти України досягне позначки у 1418 днів. Ця цифра має особливе значення для Кремля, адже саме стільки тривала німецько-радянська війна, культ перемоги у якій став фундаментом сучасного російського режиму.
Як зазначає видання The Times, це порівняння демонструє повний провал путінської військової машини.
За аналогічний період у 1418 днів армія Сталіна пройшла шлях від Волги до Берліна, повністю розгромивши ворога. Натомість війська Путіна за цей же час фактично застрягли в районі Покровська, просунувшись лише на кілька десятків кілометрів від позицій лютого 2022 року. Для диктатора, який марить військовою славою минулого, низька ефективність його армії є прихованим ударом, хоча він і продовжує вдавати, що все йде за планом, аби не виказувати слабкості.
За словами головного редактора розслідувального проєкту «Проєкт» Романа Баданіна, Путін особисто бере участь у військовому плануванні, але опинився в полоні власної «ехо-камери». З його оточення зникли всі, хто був здатний на критичне мислення. Натомість довкола очільника Кремля залишилися лише «зручні» чиновники та люди з відверто неадекватним сприйняттям реальності, які транслюють теорії змов про західні віруси та роботів, що замінять людство.
Аналітики та опозиціонери наголошують, що захоплення територій для Путіна є лише інструментом, а не основною ціллю. Його справжнє прагнення — повна ліквідація незалежності України та усунення прозахідного уряду. Колишній прем’єр-міністр РФ Михайло Касьянов переконаний, що Путін не піде на компроміси, оскільки вважає втрату контролю над Києвом своєю особистою поразкою.
Касьянов також висловив сумнів щодо успіху зусиль адміністрації Дональда Трампа у завершенні війни. На його думку, Вашингтон помилково сприймає конфлікт як особисте протистояння двох лідерів, яких можна помирити за столом переговорів. Насправді ж Путін веде війну на винищення української державності, і будь-які дипломатичні ілюзії Заходу лише допомагають йому затягувати час, використовуючи ресурси, що залишилися, для продовження агресії.
