На початку січня росЗМІ стурбувалися через відео, на якому демонструвалося випробування двигуна нового українського ракетного комплексу "Грім-2". В Росії навіть почалися розмови про те, що цією зброєю ЗСУ начебто можуть знищити міст через Керченську протоку в окупований Крим.
Про те, як йде робота над “Громом-2”, коли приблизно українська армія може отримати таку зброю і чому розмови про її використання у нинішньому військовому конфлікті з РФ – провокації, в бліц-інтерв’ю “Апострофу” розповів директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express СЕРГІЙ ЗГУРЕЦЬ.
– Як ви вважаєте, коли чекати широкомасштабного виробництва ракетних комплексів “Грім-2”?
– Ми говоримо про заводські випробування одного з елементів комплексу. Скажімо так, одного зі ступенів твердопаливного двигуна. До проведення повномасштабних випробувань ще буде трохи більше часу, тому що ми маємо провести випробування ракети, комплексу, інших речей. Це все займе певний час. А широкомасштабне виробництво комплексу, за оптимістичними оцінками, може розпочатися через два роки.
– Чи може цей комплекс стати потужною українською зброєю у тій гібридній війні з Росією, яка зараз триває? Він робиться саме під конфлікт чи це нова потужна зброя для української армії?
– Цей комплекс виготовляється на замовлення іноземного замовника, враховуючи всі ті вимоги, які висунув закордонний покупець. На підставі цього комплексу може бути створений власний комплекс, який буде мати кращі тактико-технічні характеристики, і потенціал для цього буде цілком достатній.
Військові розраховують на те, що після вдалого завершення циклу випробувань і поставок партії для інозамовника це суттєво зменшить витрати на доопрацювання комплексу під вимоги українських військових, які вищі, ніж вимоги інозамовника.
– Тобто на сьогодні передчасно говорити, що це зброя для України?
– Про це ніхто й не говорить. Це комплекс, який виготовляється на підставах контракту для однієї з близькосхідних країн. Але це суттєво зменшує фінансові та технологічні ризики, пов’язані з розробкою цієї зброї, яка потрібна, власне, і Україні. І військові дійсно роблять ставку на цю систему озброєнь після завершення усіх робіт, пов’язаних з іншою країною.
– Наскільки потужною зброєю є комплекс “Грім-2”?
– Ця зброя потрібна нам тому, що на сьогодні найпотужнішим комплексом ЗСУ є радянський комплекс “Точка”, який стоїть на оснащенні нашої першої ракетної бригади.
Ракетний комплекс “Точка” має дальність до 120 кілометрів. Але він свого часу був розрахований для використання різних боєприпасів, включно з ядерною бойовою частиною та іншими речами, що передбачали можливість достатньо великого відхилення від цілі. Сьогодні у нас немає такої “далекої руки”, яка спроможна завдавати ураження противнику на великі відстані. І якщо ми говоримо, що комплекс “Вільха” виходить на дальність у 120 км, а в ідеалі ще трішки далі, то комплекс “Грім-2” має вийти на дальність 280 км у експортній версії. А у версії для власного використання він може мати і більшу дальність.
Тобто фактично цей комплекс буде першим, який буде спроможний вражати цілі на щонайменше вдвічі більшу дальність, а то й втричі, ніж ті зразки озброєнь, які на сьогодні є на оснащенні української армії. Це показник за дальністю.
Показники за точністю та потужністю, я думаю, будуть на порядок перевищувати ті показники, які на сьогодні пов’язані з комплексом “Точка”.
– В Росії виникла певна істерія щодо цього комплексу. Там вже почалися розмови, що ця зброя може вдарити по РФ. Зокрема, вони говорять, що цією зброєю можуть бути завдані удари по керченському мосту, яким Росія хоче з’єднати свою материкову частину з окупованим Кримом.
– Я не знаю, звідки беруться ці розмови. Це не зовсім так. Насправді йдеться про завершення певних етапів робіт, пов’язаних зі створенням комплексу для інозамовника. Це тривалий процес, пов’язаний з певними технологічними перешкодами та завданнями, які українська сторона вирішує. Такі комплекси створюються впродовж 7-10 років. Якби українська влада фінансувала цей проект з того часу, коли він заснувався, а цьому проекту щонайменше 12 років у різних версіях, то ця зброя вже була б. І вона дійсно була би спроможна виконувати ті завдання, про які ви говорите.
Під час початку війни ми вирішували ці завдання за рахунок комплексів “Точка” з усіма ризиками застосування, пов’язаними з тим, що цей комплекс мав купу технічних проблем. І не тільки з точністю, а й з тим, що не всі ракети долітали до цілей через те, що вони вже були старими, а їх ресурс не продовжувався.
До виконання бойових завдань комплекс “Грім-2” приступить після закупівлі Збройними силами, після відпрацювання їхніх можливостей. Лише після цього він потрапить на озброєння першої ракетної чи іншої бригади. І тоді вже можна буде говорити про використання його як бойового засобу.
До цього всі розмови про використання комплексу “Грім-2” як засобу боротьби в поточному конфлікті можна сприймати як провокаційні речі, які можуть створювати певне враження, що Україна намагається використати щось надзвичайно потужне у бойовому конфлікті, а техніка використання не є зрозумілою. Це коли ви говорите про мости та інші речі.
Ми говоримо про те, що впродовж короткого проміжку часу Україна за рахунок збільшеного фінансування цього проекту забезпечила завершення першого циклу робіт і зараз береться до іншого етапу робіт, пов’язаного зі створенням цієї зброї.
– Тобто ця вся істерія з Росії не має ніяких підстав?
– Я істерії з Росії не бачу, окрім того, що на окремих форумах є зневажливі оцінки цього комплексу, що виглядає смішно. Тому що ця зброя достатньо ефективна, і невелика кількість країн спроможна забезпечити повний цикл виробництва такої зброї. А ключове питання цього комплексу – повний цикл виробництва усіх компонентів, включно з твердим ракетним паливом, що є ключовим елементом цієї системи.
Паливо, система наведення – це ключове. А все інше – це, скажімо так, машина, яка доповнює цю складову.
Тобто створення власного циклу з виробництва ракетного озброєння з урахуванням власного палива – це те, що забезпечує нам підвищення потенціалу і по всіх інших зразках озброєнь, де є тверде паливо, яке треба замінювати на своє. Адже термін використання палива в різних ракетах – до 15 років. Зараз у нас всі ракети – зенітні ракети, ракети ППО, авіаційні – треба переоснащувати на інше паливо, аби забезпечити їхнє використання Збройними силами.
Так що питання щодо Росії – це скоріше їх нервова реакція на те, що в Україні здійснюються заходи, пов’язані з реальним підвищенням боєздатності оборонної промисловості, відтак – з поступовим підвищенням боєздатності української армії.
