Ці кровопролитні бої можуть і не бути прелюдією до серйозного наступу сторін. Це більше схоже на різке загострення в ході тривалої війни на виснаження.
Одним з небагатьох позитивних моментів нереалізованої в основному мінської мирної угоди, підписаної в лютому 2015 року, було припинення вогню. Воно поклало кінець масштабним бойовим діям між українськими військами та проросійськими повстанцями, які близько двох років тому за підтримки Москви захопили частину Донецької і Луганської областей, що розташовані на кордоні України і Росії.
Угода запрацювала повною мірою лише через шість місяців після її підписання, однак вона допомогла різко знизити втрати в цій війні, яка забрала близько 10 тисяч людських життів (це військові втрати і втрати серед цивільного населення). Звичайно, дрібні перестрілки із застосуванням стрілецької зброї повністю не припинялися ніколи.
Проте на одній маленькій, та дуже важливій ділянці 500-кілометрової лінії поділу сторін знову почалися бойові дії, які тривають донині. До кінця незрозуміло, як саме поновилися бої. Можливо, одна зі сторін намагається застерегти іншу, або перевіряє її реакцію. Можливо також, що стрілянина по одиночних цілях поступово й непомітно переросла в зіткнення місцевого значення.
Сторони не публікують повних відомостей про втрати. Однак за словами прихильників самопроголошеної Донецької Народної Республіки, за минулий місяць у ході дедалі інтенсивніших боїв 90 бойовиків “ДНР” загинули і понад 200 отримали поранення. Це навряд чи повний лік утрат, оскільки деякі підрозділи сепаратистів продовжують вести бої, і ці цифри збільшуються. Сторони дедалі частіше застосовують важку артилерію, а іноді й танки, хоча мали відвести всю цю зброю від лінії фронту ще декілька місяців тому. Українська сторона взагалі не повідомляє про свої втрати.
Найнапруженіші бої йдуть у трьох районах: на околиці утримуваного Україною промислового міста Авдіївка, де розташоване одне з найбільших у Європі коксохімічних підприємств, що належить донецькому олігарху Рінату Ахметову, у районі залізничного вузла Ясинувата і в Горлівці, які підконтрольні ДНР.
Ці кровопролитні бої можуть і не бути прелюдією до серйозного наступу сторін, та й вище керівництво не демонструє особливої схильності до відновлення масштабних бойових дій. Це більше схоже на різке загострення в ході тривалої війни на виснаження. Сторони потроху відщипують один в одного передові позиції, здійснюючи маневри з метою вирівнювання лінії вогню й отримання кращих проходів через сіру зону, як називають вузьку смужку землі, що розділяє сторони, які воюють.
Торік один із командирів сепаратистів придумав свій термін для позначення таких кровопролитних боїв, про які мало повідомляють і які здаються марними та безрезультатними. Він назвав їх «м’ясорубкою».
До припинення вогню було декілька вирішальних битв, під час яких сепаратистів підтримували великі підрозділи регулярної російської армії. Тепер російські офіцери безпосередньо керують загонами ополченців, проте поки що суворо забороняють будь-які наступальні дії. Багато офіцерів з української сторони висловлюють відкрите невдоволення аналогічними заборонами своїх командирів. Офіційна влада в Києві в неофіційному порядку часто говорить про те, що зрештою вирішувати питання з війною все одно доведеться військовим наступом, але багато хто відчуває, що до нього ще декілька років.
Похмура рішучість боротися за маленький клаптик землі до останньої краплі крові не є новою й унікальною для сторін, що воюють. Коментатори з обох сторін порівнюють сьогоднішні бойові дії зі страшною і врешті-решт марною битвою за руїни донецького аеропорту в 2014-15 роках. Сотні людей загинули, однак учасники тих боїв донині не можуть зрозуміло пояснити, чому вони там воювали.
«Політичне его, справа честі держави», – сказав український офіцер, який там воював. «Вирівняти лінію оборони навколо Донецька», – заявив офіцер сепаратистів. Можливо, російські посібники сепаратистів хотіли здобути цінний бойовий досвід. Згаданий український офіцер вважає, що проти нього, серед інших, воював елітний російський контртерористичний загін «Вимпел». Руїни аеропорту досі перебувають на лінії фронту.
Та в кінцевому результаті, якщо ці дії мають якесь значення, вони мають стати сигналом тривоги для тих дипломатів і державних керівників у Європі, США, в Україні і в Росії, які спокійно прогнозують (і швидше за все, сподіваються), що військове протистояння на сході поступово заспокоїться та переросте в заморожений конфлікт. Однак у людей зі зброєю, яких дуже багато на лінії розмежування, можуть бути щодо цього інші думки.
