Перше - цей символічний жест є непоганим результатом перемоги Майдану. Якщо американські танки та ракети з'явилися в Прибалтиці, то українські військові чесно вказали на свого основного ворога, яким би страшним і сильним він не був.
Навіть НАТО соромиться назвати свого основного противника, і тому швидко загниває. А українці не побоялися.
У світі знову відтворюється старовинний європейський архетип: Давид проти Голіафа.
Друге – вкрай болюча реакція російськоих ЗМІ, Інтернету та офіційної влади свідчить про те, що для Кремля та його громадської думки акти демонстративного приниження або знущання над «величчю Росії» сприймаються там набагато болісніше, ніж чергові санкції та критика світової спільноти. Адже якщо слабкий знущається над сильним, це означає, що сильний не є таким сильним, як йому здається.
Третє – «художники» з військової розвідки України самі не знають, що накоїли. Вони несвідомо визначили кінцеву мету України – бути форпостом Західного світу в боротьбі з агресивною, консервативною Росією. Україні судилося виконати свою історичну місію – стати епіцентром європейської безпеки.
Крім того, саме Україні, за мандатом ООН, доведеться здійснювати «відновлення порядку» в післявоєнній, постпутінській Росії, бо ніхто у світі не знає росіян краще, ніж українці.
І останнє. Не менш важливе. Судячи з цієї емблеми військової розвідки, Україна – перша країна у світі, яка відкрито, мужньо бореться з агресивною Росією, «за мир у всьому світі», а не тільки за себе.
Віктор Небоженко
