Експерти розповіли, як на практиці виглядатиме політика НАТО щодо "стримування" агресії Росії в Східній Європі.
Через агресивні та загрозливі дії Російської Федерації в Східній Європі НАТО розширить свою військову присутність у регіоні та змінить тактику, перейшовши “від запевнень до стримування”. Про це заявив головнокомандувач об’єднаних сил НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав.
Так генерал назвав наміри Пентагону на початку 2017 року направити одну танкову бригаду для дислокації в східноєвропейських країнах – членах НАТО. Особовий склад бригади налічуватиме 4200 військовослужбовців.
За словами Брідлава, причиною такого кроку стала агресивна поведінка Росії в Східній Європі, зокрема, анексія Криму у 2014 році і конфлікт на сході України. Керівники оборонних відомств Латвії та Литви привітали таке рішення.
Треба також зазначити, що в українських ЗМІ заяву генерала Брідлава було передано некоректно, що підкреслили все без винятку експерти.
Медіа подали повідомлення в такий спосіб: “НАТО переходить від політики “безпеки” до політики “відлякування”. Насправді ж ішлося про перехід Альянсу “від запевнень до стримування”, наполягають фахівці. Чому так вийшло – чи це була вільність перекладу, чи свідома провокація шляхом спотворення інформації, про це можна тільки гадати.
Експерти розповіли, що на практиці означатиме політика “стримування” НАТО в Східній Європі, чим вона відрізнятиметься від попередніх дій у регіоні, а також яку реакцію вона може викликати в того, через кого, власне, до неї вдалися, – у Росії.
Військовий експерт, екс-заступник міністра оборони України Леонід Поляков:
Перш за все, слід звернутися до того, як заява звучала в оригіналі, оскільки в наших ЗМІ повідомлення відображено неправильно. Це нехай залишається на совісті тих, хто або провокує, або неправильно перекладає. Agence France-Presse 31 березня повідомило: “US General: NATO to switch” assurance to deterrence “in Eastern Europe” (“Генерал США: НАТО переходить від “запевнень до стримування” у Східній Європі”. – Ред.). Слово “assurance” перекладається як “запевнення”. Хоча років 20 тому, коли Україна дуже хотіла видати бажане за дійсне, вона, перекладаючи з англійської мови Будапештський меморандум, офіційно переклала фразу про “запевнення в безпеці” – “security assurances” – як “гарантії безпеки”. Тому, коли ми зараз починаємо кричати, що нам гарантували безпеку і показуємо оригінал меморандуму англійською мовою, нам відповідають: “Вибачте, а де слово “гарантії”? Можливо, українською мовою “assurance” краще звучить як “гарантії”, але в оригіналі немає “гарантій” – “запевнення” є”. Так само і в цьому випадку мова йде про “assurance to deterrence”, що означає перехід від “запевнення до стримування”.
Раніше, коли була політика запевнення (“assurance”), у стратегії НАТО було записано, що великий військовий конфлікт у Європі можливий, але в дуже далекому майбутньому, а в найближчій перспективі – усе буде мирно. Альянс прийняв нових членів, у тому числі балтійські країни. Тоді не було так званого передового базування, не було постійних польотів бойового чергування в повітрі, не зависали в певних регіонах розвідувальні супутники. Тобто не було того, що асоціюється з поняттям “стримування”. Були якісь періодичні навчання, на ротаційній основі на навчання приїжджали якісь підрозділи. Єдине – було базування на ротаційній основі літаків, оскільки, наприклад, у країнах Балтії не було своєї авіації. Однак при цьому і раніше були зобов’язання розглядати агресію проти одного з членів НАТО як агресію проти всього Альянсу. Але оскільки члени Альянсу не відчували реальної загрози, це було “запевнення”.
Починаючи з червня 2014 року, коли президент США Обама після агресії Росії проти України і наполегливих запитів з боку країн Балтії та інших країн Східної Європи зробив заяву про те, що вони посилять присутність у Східній Європі, оброблялися різні варіанти переходу від політики “запевнення”. Не було постійного передового базування, не було постійного бойового чергування різних сил і засобів, не тільки авіації, але й ракет.
Тепер, згідно із заявою про перехід до режиму “стримування”, буде перехід від посиленої ротаційної присутності, як було протягом останніх двох років, до постійного базування. Як це буде розвиватися, сказати складно, тому що плани НАТО невідомі. Думаю, що німці скептично до цього ставляться, оскільки сподіваються домовитися з росіянами. Поляки і балтійські країни обома руками за постійне базування і постійне чергування, посилення розвідувальних заходів та інших кроків, які асоціюються зі “стримуванням”.
Військовий експерт Інституту євроатлантичного співробітництва Ігор Козій:
Раніше у цивілізованого світу не було більш-менш вагомих доказів агресії Російської Федерації, проведення нею операцій, які призводять до захоплення частини території (як це сталося в Україні). У Європі дії Росії почали розглядати як посягання на територіальний суверенітет Литви, Латвії, Естонії. Також загрози звучали на адресу Швеції і Фінляндії. Тобто на північному фланзі ми бачимо дії РФ, які теж можна віднести до категорії “гібридних”.
На мій погляд, це розширена фаза спеціальних операцій Росії, яка сьогодні їх посилює. При цьому спостерігається перехід від “гарячої війни” до дипломатії, ось тому і з’являються “ввічливі зелені чоловічки”. З цієї причини Європа, точніше та її частина, яка знайома зі звичаями Російської Федерації, – балтійські країни, а також Польща, Румунія, Болгарія в один голос відразу заявили про необхідність посилення присутності США в Європі. Це робиться на противагу тій агресії, яка проводиться Росією в Україні і посилюється. До того ж, висока ймовірність того, що ця агресія буде проводитися і на решті частини європейського континенту, у різних куточках Європи.
НАТО сприйняло цей заклик, і, врешті-решт, було прийнято рішення про необхідність посилення європейських країн присутністю певного американського контингенту. Згадайте демарш, який на запрошення європейських країн проводило одне з підрозділів бронетанкового кавалерійського полку, коли воно їздило з країни в країну невеликим складом і демонструвало присутність, щоб заспокоїти населення, щоб показати, що НАТО – це єдиний блок.
Сьогодні потрібно переходити до серйозніших кроків, тому що Російська Федерація не збавляє обертів, а, навпаки, намагається трансформувати їх, не зменшуючи. Тому виникла необхідність порушити питання про розміщення танкової бригади в Східній Європі. Швидше за все, це буде бронекавалерійський полк або бригада.
Згадайте, у кінці 80-х років сили НАТО, у тому числі США, Німеччини і Британії, частково були виведені з Європи, коли почалося потепління у відносинах, і ці сили були розформовані. Зараз це доводиться відновлювати. РФ створює конфліктні ситуації, а НАТО просто-напросто, уже навздогін, намагається привести сили у відповідність з необхідністю. Майже постійно здійснюються провокаційні польоти авіації, особливо над Балтійським морем, з порушенням повітряного простору. Всі ці дії Росії і призводять до такого рішення НАТО. Думаю, що більше подробиць про те, які заходи реально здійснюватимуться, з’явиться після Варшавського саміту країн – членів НАТО. Європа однозначно потребує захисту. Це швидше спроба наздогнати РФ, ніж спроба її стримати. Однозначно Європа й далі намагатиметься проводити відповідні заходи, тому що країни Балтії не відчувають себе в безпеці. Крім того, ми бачимо сьогодні загрози і на південному фланзі: це не тільки Сирія, а й в основному Чорноморський регіон, де захоплена частина території України – Крим.
Не можна сказати, що РФ реагує на дії Європи. Вона, скоріше, використовує заяви і дії Європи для того, щоб виправдати те, що вже давно зробила або давно спланувала. Тому я й кажу, що Європа, на жаль, наздоганяє Росію, а не працює на випередження. У цьому слабкість НАТО і європейської політики безпеки та оборони.
Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник:
Інформацію в наших ЗМІ про рішення НАТО відображено некоректно. Ідеться про те, що Альянс переходить до політики “відлякування”. Хоча насправді у військовій термінології слово “deterrence” перекладається як “стримування”, а не “відлякування”. Біда наших ЗМІ в тому, що вони, на відміну від вас ( “Главреда”. – Ред.), підхоплюють чужий переклад і потім починають його ретранслювати. У цьому випадку (що також дивно, на мій погляд, оскільки це відбувається не вперше) першоджерелом неправильного перекладу є Deutsche Welle. Для мене це дивно, тому що Deutsche Welle вже не вперше вільно поводиться з перекладом. Не думаю, що у DW бракує хороших перекладачів. Навіть не знаю, чим це можна пояснити, тому що впевнений, що їхні перекладачі в змозі зробити коректний переклад, а не трактувати слова так, як вони це розуміють.
Політика “стримування” – це ціла наука, яка розвивалася протягом десятиліть холодної війни. Вона полягає в тому, що агресору дається чіткий практичний сигнал (а не просто сигнали на рівні декларацій), тобто конкретними діями показується, що будь-які його агресивні дії матимуть настільки високу ціну, що вона змусить агресора відмовитися від своїх задумів.
Тобто те, про що говорив головнокомандувач об’єднаних сил НАТО в Європі генерал Брідлав – перекидання в Східну Європу танкових бригад, має змусити Росію відмовитися від намірів щодо реалізації на території країн НАТО сценаріїв, подібних до тих, що застосовувалися в Криму або на Донбасі.
Як може реагувати на це Росія? Такі дії спонукають противника проявляти відповідну реакцію. Так, проходить декілька циклів: противна сторона робить якісь інші кроки, але, врешті-решт, сторони приходять до балансу сил, коли ситуація стабілізується. Безумовно, будуть заяви і дії з боку Росії у відповідь, але думаю, що все-таки вдасться зупинити цю ескалацію на тому рівні, який не призведе до конфлікту.