У період світової фінансової кризи 2008-2009 років була гостра необхідність в економічному об'єднанні, і саміти G-20 мали сенс. Але з тих пір подібні зустрічі втратили свою значимість.
У китайському місті Ханчжоу з 4 по 5 вересня президент Сі Цзіньпін приймав у себе саміт “Групи двадцяти”. Зазвичай саміти G-20 особливого сенсу не несуть, а нинішня зустріч виявилася навіть шкідливою. Примітним став випадок, коли до “Борту номер один” Барака Обами не було подано трап, і президенту довелося спускатися самостійно. Про це пише Андерс Аслунд на сайті Atlantic Council.
У період світової фінансової кризи 2008-2009 років була гостра необхідність в економічному об’єднанні, і саміти G-20 мали сенс. Але з тих пір подібні зустрічі втратили свою значимість.
Іронічно, що майбутні зустрічі на вищому рівні одночасно знайшли масштабність і втратили публіку. Для нас, фахівців, саміт поточного року виявився справжньою насолодою. На чотирнадцяти сторінках, в сорока восьми розділах було розписано, як учасники G-20 згодні з усім хорошим і засуджують все погане. Заяви Генеральної асамблеї ООН, в порівнянні з цим співтовариством, здаються вдумливими і сміливими.
Комюніке було настільки порожнім, що навіть Китай – господар саміту – посоромився публікувати його. Замість цього він вважав більш розумним оприлюднити заяву президента Сі Цзіньпіна обсягом трохи більше двох сторінок.
Основною проблемою було те, що у лідерів “двадцятки” не було єдиного знаменника. З огляду на те, що чотири учасники були сформованими авторитарними державами (Китай, Єгипет, Росія і Саудівська Аравія), у них взагалі не знайшлося загальних цінностей.
Вони могли дійти згоди в питаннях глобальної економічної політики в 2008-2009 роках завдяки здоровому глузду. Але тепер, як не дивно, США закликає покарати Німеччину, вимагаючи фіскального і монетарного стимулювання, хоча від цього вже давно немає ніякого толку. Німеччина, в свою чергу, не бачить причин з цим миритися. Як наслідок, на порядку комюніке з’явився рядок:
Ми зобов’язуємося використовувати всі політичні інструменти – монетарні, фіскальні та структурні – індивідуально і колективно, для досягнення нашої мети – сильного, впевненого, збалансованого і всебічного зростання
Навіщо взагалі писати настільки порожню фразу без будь-яких уточнень?
Трохи більш осмисленою роллю G-20 є демонстрація його “Прагнення зміцнювати засновану на правилах, прозору, вільну від дискримінації, відкриту і всебічну торговельну систему, центром якої є СОТ” – незважаючи на те, що деякі з країн, особливо Бразилія, Індія і Росія, вдаються до протекціонізму, який комюніке, в свою чергу, ігнорує.
Чи варто уточнювати, що дві великих торговельних угоди, спонсорованих США, а саме “Тихоокеанське торгове партнерство” і “Трансатлантична торговельне та інвестиційне партнерство”, скоро будуть підписані. Про них не згадується зовсім, хоча вони – справжня скалка для Китаю.
Логічно було б припустити, що учасники G-20 – володарі найбільших економік світу, але насправді це не так. Наприклад, Аргентина в цьому рейтингу від першості дуже далека. Лише 19 учасників – окремі країни, в той час як двадцятим є Європейський союз. G-20 привертає безліч дармоїдів. В цьому році було представлено не менше 35 країн і міжнародних організацій – навіть Міжнародна організація праці.
Несподіваним сюрпризом була поява новачка – Володимира Путіна. У 2014 році на саміті в Брісбені він був ізгоєм через військову агресію проти України. Зустріч в Ханчжоу дозволила йому вибратися з міжнародної ізоляції, абсолютно не змінюючи своєї поведінки.
Він провів дві двосторонні зустрічі 3 вересня під Владивостоком з прем’єр-міністром Японії Сіндзо Абе і південнокорейським президентом Пак Кін Хе. У Ханчжоу він встиг поговорити з китайським лідером Сі Цзіньпіном, турецьким президентом Раджеп Тайіпом Ердоганом, саудівським принцом Салманом бін Саудом, німецьким канцлером Ангелою Меркель, президентом Франції Франсуа Олландом, а також з Терезою Мей, Абдель Фаттаха ель-Сісі, Бараком Обамою та Мауріціо Макрі. Не дивно, що Путін був найпопулярнішим політиком в Ханчжоу і, судячи з фотографій, насолоджувався кожною хвилиною.
Кричущою неповагою з боку Заходу стало те, що лідери групи п’яти країн БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південно-Африканська Республіка) провели нараду, в той час як лідери “Великої сімки” G-7 не спромоглися навіть зібратися, хоча всі їх представники на саміті були присутні. І зовсім ганьбою був той факт, що Кім Чен Ин, президент Північної Кореї, що була одним з головних питань обговорень, запустив три балістичні ракети в бік Японського моря.
Безліч важливих тем, таких як Сирія, Україна, санкції Заходу проти Росії, конфлікт навколо групи островів Південно-Китайського моря, не були підняті зовсім. Захід нічого не виграє – і йому вигідніше триматися в стороні. Можливо, настав час йому заново вчитися дипломатії. Могло б вдатися, якби Путін і Сі проводили тренінги.
