Будівництво горезвісного Керченського моста - найамбітнішого проекту путінського оточення після окупації Криму - зупинено. Компанії одного із соратників і "гаманців" Путіна Аркадія Ротенберга - саме він збирався поживитися з державного бюджету - просто припинили виділяти державні кошти. Усе добре, міст будується, Крим наш - а тільки грошей немає. Ви там тримайтеся, пише Віталій Портников.
Формально затримки з фінансуванням проекту пояснюються необхідністю переведення фінансування на нову процедуру, яка потрібна для ретельного державного контролю за витрачанням коштів, – оце Ротенберг зрадіє! Та насправді ми розуміємо, що все це відмагання. Нова процедура потрібна не для того, щоб контролювати шахрая Ротенберга, – Медведєв і Козак такі самі казнокради й навряд чи наважаться підняти руку на того, хто ділиться накраденим з тим, кого не можна називати, – а тому що гроші, які в бюджеті виділено на державні проекти, зараз перекидаються на інші потреби. І якщо є можливість формально зволікати з безглуздим фінансуванням хоча б декілька місяців – зволікатимуть. Краще не зображати будівництво моста, ніж пожертвувати соціальною стабільністю, що є фундаментом російського авторитаризму. У безстроковій відпустці сьогодні – навіть робітники “Уралмашзаводу”, колективу, що став символом відсталості й безоглядної підтримки путінщини. Для того, щоб просто так виплачувати зарплати їм – і мільйонам інших дармоїдів мимоволі, – потрібні кошти. От тобі, бабо, й Керченський міст.
Окупанти визнають, що на “головному будівництві путінізму” бракує необхідної техніки – і тому терміни запуску об’єкта (раніше йшлося про 2018-2019 роки) можуть перенести. Але цікаво інше. Джерела російської версії “Форбса” розповіли про те, що постійно ламаються гідромолоти, – причиною є проблемні ґрунти Керченської затоки. Коли російських будівельників попереджували про таку небезпеку, вони тільки презирливо відмахувалися: адже Путін наказав. Однак може скластися ситуація, коли Керченський міст просто не буде добудований саме через геологічні особливості. Або буде добудований, як чергове “потьомкінське село”, – а потім упаде в темні води протоки, забравши із собою життя сотень нових путінських жертв.
А найімовірніше, що “будівництво століття” так і залишиться черговою путінською імітацією, – і коли Крим повернеться додому, а над Керчю знову переможно здіймуться українські прапори, провал зупиненого будівництва буде ще одним нагадуванням про пітьму окупації та брехливі обіцянки її ініціаторів.