Що робити батькам, щоб налагодити стосунки з підлітком
Підлітковий вік – особливий час, коли в людини змінюються певні психологічні та фізіологічні речі, відбувається становлення як особистості. І найбільша проблема батьків та дітей у цей час – непорозуміння.
Загальні рекомендації батькам
- Батькам варто відвикати бути батьками маленьких дітей і вчитися бути батьками дорослих людей.
- Треба послідовно приймати те, що діти будуть відштовхувати батьків. Тому треба навчитися розчинятися, відходити в тінь і водночас залишатися включеними в ситуацію, якщо дітям потрібна допомога.
- Дати можливість підлітку пережити, впоратися, усвідомити те, що відбувається, самому. Батькам варто навчитися мовчазної присутності. Сепарація – це нормальний і закономірний процес психічного розвитку.
- Є діти, які не хочуть дорослішати й відокремлюватися. Відмова від дорослішання має більше непокоїти батьків.
- Прислухатися до думки підлітка без оцінних суджень.
Психологи ЮНІСЕФ наголошують, що найголовніше – побудувати зі своєю дитиною-підлітком довірливі стосунки. Вони дають велику силу:
- батькам, бо вони можуть зайвий раз не хвилюватися за дитину;
- підлітку, для якого родина стане джерелом підтримки.
Що ж можуть зробити батьки, щоб їхні стосунки з підлітком були довірливими?
Не сприймайте образливу поведінку підлітка близько до серця
Це й досі ваша найкраща у світі дитина, просто зараз на її емоції та поведінку сильно впливають гормони. Не реагуйте бурхливо на заяви, грюкання дверима та звинувачення, що летять у ваш бік. Видихніть, заваріть чаю та продовжуйте розмову у спокійному тоні.
Не приховуйте своїх емоцій від підлітка, однак говоріть з позиції власних почуттів. Замість фрази “Ти – моє розчарування” скажіть “Те, що ти зробив, дуже мене засмутило”. Намагайтесь не переходити на особистість: вчинок може бути поганим, дитина – ні.
Говоріть про свої цінності
Тепер світ не ділиться на “можна” і “не можна”: в ньому має з’явитись опція “я цього не схвалюю, але не забороняю”. Підлітковий вік – це пора приймати самостійні рішення, однак якщо дитина знає, що ви бажаєте їй лише добра, вона неодмінно враховуватиме вашу думку. Тому чітко проговорюйте свої цінності та ставлення до речей.
Хваліть свою дитину
Підлітки нерідко страждають від заниженої самооцінки, тому їм дуже потрібна батьківська підтримка. Стежте за тим, щоб заохочень з ваших вуст звучало значно більше, ніж критики: і навіть якщо сьогодні дитина не дотягує до вашої похвали, завтра вона намагатиметься підтвердити вашу високу думку про неї.
Будьте відкритими для розмов
Переконайтесь, що в дитини є можливість розказати вам щось тет-а-тет. А якщо підліток вже прийшов поговорити, відкладіть свої справи та увімкніть режим активного слухання. Ніхто не захоче ділитися чимось особистим зі спиною близької людини.
Обережно з порадами
Нав’язливі поради батьків спонукають підлітка вчиняти наперекір. Тому, якщо вам не подобається зачіска, вбрання підлітка чи його нова звичка, скажіть це тактовно і лише один раз. Обов’язково поясніть причину вашого невдоволення, і можливо, він дослухається до поради.
Говоріть на рівних
Поводьтесь так, наче ваш підліток вже дорослий. Це означає, що повчальний тон варто змінити на обговорення, а про підвищення голосу чи роздавання команд краще забути. Приводьте аргументи на користь своєї точки зору та з повагою слухайте аргументи дитини. Якщо ж розмова відбувається вже після неприємного інциденту, поцікавтеся причинами такої поведінки та поговоріть про наслідки.
“Карати не можна пробачати”
Покарання допустимі у виняткових випадках. Вони не мають ґрунтуватись на заборонах і тим паче на насильстві: наприклад, не говорити з кимось через образу, принижувати, ображати – це вже психологічне насильство.
Добре, коли в родині є “золотий фонд взаємодії” – традиції та ритуали, за яких сім’я проводить час разом та із задоволенням. Це може бути риболовля, шопінг, щотижневий похід в кіно тощо. У випадку, коли покарання здається вам необхідним, дитину можна позбавити саме такої взаємодії.