Опитування громадської думки свідчать про глибоке співчуття українцям, але оскільки кінця війни не видно, уряди, які пропонували їм короткострокову допомогу, тепер стикаються з набагато більшими рахунками, ніж вони очікували, і прагнуть контролювати витрати.
Про це повідомляє Reuters.
Приїхавши до Англії майже два роки тому, Міла Панченко думала, що її багатомісячна подорож зі зруйнованого міста Маріуполя закінчилася і вона може заспокоїтися. Але після того, як 55-річна українка чотири рази переїжджала, її визнали безхатченком, і її майбутнє залишається неясним. Їй нікуди повертатися.
Її багатоквартирний будинок в окупованому Росією Маріуполі був розбомблений, а потім знесений. Історії Міли демонструє приклади багатьох українців які змушені були тікати за кордон через російську окупацію та атаки, зазначає видання Reuters.
Панченко каже, що відчуває себе на милості британського уряду. Вона не знає куди їй піти, якщо Британія більше не зможе їй допомагати.
«У будь-який момент вони можуть сказати мені: війна закінчилася, до побачення. Куди я піду?» – каже вона.
За даними дослідження Червоного Хреста, українці в чотири рази більше ризикують залишитися без даху над головою, ніж інші сім’ї в країні. І деякі з понад 200 тисяч українців, які зараз живуть у Великій Британії, хвилюються, чи зможуть вони коли-небудь оселитися там на довгострокову перспективу.
Зазначається, що проблема відчувається по всій Європі, США та Канаді, які все ще приймають понад 6 мільйонів біженців через два роки після вторгнення Росії 24 лютого 2022 року.
Минулого тижня Міністерство внутрішніх справ Великої Британії продовжило на 18 місяців термін дії віз для українських біженців, які вже перебувають у країні, а також заявило, що підтримує «надію уряду України на те, що їхні громадяни врешті-решт повернуться». Але Панченко не має дому в Маріуполі, куди вона могла б повернутися. Вона хоче влаштувати своє життя в Хатфілді, місті в Британії. Панченко розповіла, що вона та більшість українців які теж знаходяться в Британії «хочуть бути корисними тут».
За словами біженця Володимира Головачова, який виїхав з України до оголошення воєнного стану, заявка на продовження візи може бути подана лише за три місяці до закінчення терміну дії поточної візи і поки що не дає можливості оселитися в Британії, хоча це і вітається. За його словами, відсутність визначеності є проблемою для роботодавців та орендодавців, які хочуть мати гарантії правового статусу біженців.
«Незрозуміло, як у найближчому майбутньому ми зможемо довести своє право на роботу, право на оренду на необхідний термін», – пояснює 31-річний Головачов, який працює у сфері маркетингу.
Британський уряд також виділить 1,2 млрд фунтів стерлінгів до 2026 року на допомогу місцевим радам у будівництві або купівлі житла, в тому числі для біженців з України та Афганістану, повідомив британський департамент житлового будівництва. Британія також збільшила виплати для господарів в рамках програми Homes for Ukraine до 500 фунтів ($627) на місяць через 12 місяців з 350 фунтів на місяць, щоб допомогти зі зростанням витрат на проживання.
Раніше повідомлялося, що Німеччина розширює дію угоди про примусове повернення біженців на їхню батьківщину, втім про повернення українців наразі не йдеться.
До слова, комітет постійних представників країн ЄС (Coreper) схвалив попередню угоду між переговорниками Ради ЄС і Європарламенту від 20 грудня 2023 року, що є пактом Євросоюзу про притулок і міграцію.
«Держави-члени підтвердили свою відданість покращенню європейської системи притулку та міграції. Ці нові правила зроблять європейську систему притулку більш ефективною та підвищать солідарність між державами-членами. Ця угода докорінно змінить те, як ми вирішуємо питання міграції та надання притулку», – сказала держсекретар з питань притулку та міграції Бельгії Ніколь де Моор, яка головує в Раді ЄС.
Пакт складається із п’яти законів, які реформують систему притулку та міграції ЄС. Йдеться про регламенти оновлення європейської бази даних відбитків пальців (Eurodac), посилення контролю на зовнішніх кордонах, започаткування загальної для всіх держав ЄС процедури притулку, заміну Дублінського регламенту 2013 року про відповідальність держав за розгляд заяв про надання притулку, встановлення рамок для вирішення кризових ситуацій у сфері притулку та міграції.
