З початку липня цього року мав вступити в дію прийнятий іще 23 листопада 2018 року закон № 2628, норми якого мали зменшити тіньовий ринок автозаправок. Проте своїм рішенням уряд відправив потрібні для впровадження цього закону нормативні акти на доопрацювання, відтягнувши цим самим початок детінізації ринку на невизначений термін.
Нелегали чи жертви монополістів
Тим часом у Нафтогазовій асоціації України (НАУ) заявляють про мільярдні втрати, яких зазнають державний і місцеві бюджети через функціонування нелегальних заправок, інформують Економічні Новини. «На даний момент в Україні нелегально працюють, як мінімум, 1,5 тис заправок і невизначена кількість складів нафтопродуктів. Обсяг реалізації пального через нелегальні заправні пункти досягає 40 тис. тон на місяць. Тіньовий ринок, зокрема, в сегменті дизельного палива становить 20%, а зрідженого газу – 50%. Прогнозні втрати державного і місцевих бюджетів в 2018 році становили приблизно 10 мільярдів гривень», – зазначають там.
Такий обсяг нелегального обігу нафтопродуктів у нашій країні в НАУ називають найбільшим на теренах пострадянського простору, не говорячи уже про країни Європи. За інформацією першого заступника Голови ДФС Сергія Білана, 60% тіньових схем пов’язані зі скрапленим газом, 30% – з дизпаливом, і 10% – із бензином.
Сам ринок нелегального пального за приблизними підрахунками спеціалістів становить 10 млрд доларів на рік. Нагадаємо, 40% ціни пального на легальних АЗС – це різного роду податки. Зокрема, 12 грн з одного літра відраховуються на ремонт доріг.
Побачити, де розміщені незаконні АЗС можна на спеціально створеній НАУ наприкінці минулого року інтерактивній карті. Попри те, що метою її створення була боротьба з нелегальними заправками, сьогодні багато водіїв використовують її саме для пошуку цих нелегальних заправок – як правило, ціни на пальне там нижчі, ніж на тих заправках, що працюють легально. Заощадити на 1 літрі пального можна приблизно 5-6 грн.
Зазначимо, наприкінці червня цього року середня ціна літру бензину категорії А-95 на легальних АЗС становила 29,48 грн, дизельного палива – 27,97 грн, газу – 13 грн.
Про те, що об’єми продаж пального попри збільшення кількості автомобілів в Україні на легальних АЗС падають, свідчать і дані Державної служби статистики. Так, згідно із ними, у минулому році українськими АЗС легально було реалізовано 12 266 000 тон бензину, 10 711 000 тон дизельного палива і 7 926 000 тон газу, тоді як у 2017 році було продано 14 403 000 тон бензину, 11 189 000 тон дизельного палива і 7 124 000 тон газу.
Тим часом, власники заправок, які працюють сьогодні без усіх необхідних дозволів на роботу, заявляють, що вони не проти легалізації на ринку, але зробити їм цього не дають великі компанії-монополісти, які хочуть витіснити звідси малий і середній бізнес. «При всьому своєму бажанні легалізуватися малому і середньому бізнесу в реальності зробити це виявляється непросто. Легальність бізнесу АЗС визначає наявність низки дозволів, на яких «сидять» працівники ДАБІ, Держпраці, ДСНС, екологічних департаментів в органах місцевої влади тощо. Компанії-монополісти мають більше за власників трьох-п′яти заправок можливостей «підгодувати» ці дозволи. Таким чином вони «викидають» малий і середній бізнес незаконними методами із законного поля діяльності, а потім уже офіційно виступають проти діяльності начебто незаконних АЗС, які забирають їхній «хліб»», – розповідає голова Асоціації громадського захисту підприємців Михайло Скляр.
Як приклад, Михайло Скляр наводить історію з власного досвіду. «Ми подали потрібний для ДАБІ перелік документів, у нас його прийняли, переглянули, сказали, що все добре, все є. Через 10 днів ми отримали офіційну відмову – чогось в документах не вистачило. Виправили, надали документи знову, і знову чогось не вистачило. Ходити так по колу можна дуже довго. Тільки документація, яка регулює діяльність газових заправок, розміщена у 28 нормативно-правових актах. І кожен регуляторний орган трактує їх, як хоче», – каже голова АГЗП.
Водночас віце-президент мережі АЗК “ОККО” Юрій Кучабський зазначив: “Нелегальні АЗС за рахунок того, що у них на кілька гривень дешевше пальне, фактично крадуть нашого клієнта. А це пальне у них дешевше лише тому, що вони, на відміну від нас, не платять ніяких податків. Тобто – обкрадають іще і бюджети. Якщо врахувати, що законні АЗС платять 40% зборів, а незаконні – 0 %, то порахуйте скільки вони насправді заробляють на своєму начебто “дешевшому” пальному. Держава має якось вирішувати цю проблему, адже в Україні сьогодні на 6000 легальних АЗС припадає 1600 нелегальних”.
Легальний ринок
Згідно з даними Державної фіскальної служби, на початок 2018 року в Україні було зареєстровано 9 тис. АЗС і 1,9 тис. АГЗС.
Найбільшу кількість АЗС (1188), за підсумками минулого року, мала група «Приват», яка об’єднує кілька брендів – ANP, «Авіас», «Сентоза», «Юкон» тощо. Сюди можна додати і 537 АЗС «Укрнафти», яка отримує пальне від групи «Приват», продає його за цінами «Приват» і загалом у своїй діяльності тісно співпрацює з цією групою. У минулому році «Укрнафта» запустила перші ребрендовані автозаправні станції в Києві та області й пообіцяла в 2019 році відкриття оновлених АЗС в шести областях Центральної та Західної України. Попри це поки що сам процес виглядає якимось млявим.
Друге за кількістю АЗС місце на сьогодні посідає мережа WOG. У неї 450 заправок. Їх кількість може зрости і за рахунок оренди АЗС «БРСМ-Нафта». Втім – може і скоротитися. Є інформація, що група «Приват» хоче викупити після оформлення спадку на дітей долю Ігоря Єремеєва (загинув у 2015 році) у WOG. Заманює клієнтів на свої заправки WOG не тільки пальним для автотранспорту, а й їжею та напоями для водіїв та їх пасажирів. За підсумками минулого року, тільки кави тут було випито понад 30 млн. порцій.
Третє почесне місце за кількістю своїх заправок належить мережі ОККО – 403 АЗС. У минулому році вона відкрила 10 нових заправок і ще 29 реконструювала. Подібний темп мережа планує зберегти і в цьому році. Крім того, ОККО вирішила зробити ставку на електромобілі – до 2020 року понад 300 АЗС там планують обладнати зарядками для електромобілів. ОККО також розвиває мережу ресторанів італійських Pasta Mia і східної кухні Meiwei.
На четвертому місці за кількістю заправок АМІС – 216, на п’ятому – «БРСМ-Нафта» – 152 АЗС. Також 134 АЗС – у SUN OIL, 132 – SHELL, 127 – GLUSCO. Інші гравці ринку мають менше 100 АЗС.
Потужним конкурентом цим мережам АЗС уже незабаром може стати міжнародна мережа AVIA, яка на сьогодні є сьомим за кількістю АЗС в Європі брендом після Shell, Total, BP, ESSO, Eni і Repsol. Перша АЗС мережі нещодавно відкрилася у Києві. До кінця 2019 року AVIA планує відкрити 15 АЗС, а уже на 2020-2022 рр. у планах компанії – відкриття 100 нових АЗС AVIA.
У кого пальне краще
Про те, що якість пального на заправках легальних АЗС і тих, що працюють, не маючи всього необхідного пакету документів, суттєво не різниться говорить Михайло Скляр. «Зробити контрафактний скраплений газ, або, як кажуть, газову «бодягу» – неможливо. Для цього треба мати завод із високотехнологічним обладнанням, щоб порушити пропорції між пропаном і бутаном, додати якісь домішки. Власники кількох невеликих заправок, які є представниками малого і середнього бізнесу, дозволити собі такий завод не можуть. У нас на заправках звичайний скраплений газ – імпортний або вітчизняного виробництва. Він нічим не відрізняється від того, що реалізується у великих мережах АЗС», – каже він.
«Бодягу», про яку так часто говорять у контексті нелегальних заправок, за словами Михайла Скляра, технологічно простіше зробити, коли йдеться про дизель і бензин. Проте натрапити на таку «бодягу» – каже він – можна і заправившись на АЗС розкручених мереж.
Зазначимо, нещодавня перевірка в лабораторії бензину з 12 заправок країни експертами Інституту споживчих експертиз виявила порушення майже в 20% проб.
Щодо немережевих заправок, то тут, за словами Михайла Скляра, дуже важливу роль відіграє репутація. «Продавати в наших умовах відверту «бодягу» ризиковано для власника. В малому та середньому бізнесі репутація – дуже значущий момент. Якщо справді щось траплятиметься з автомобілями, то на цю заправку ніхто не поїде. Отже, малі підприємці не ризикуватимуть», – каже він. Попри це, Михайло Скляр не заперечує існування ринку контрафактної продукції.
Зазначимо, згідно з даними ДФС, Україна в січні-травні 2019 року імпортувала 3 238,778 тисяч тон нафтопродуктів: бензин, дизпаливо, мазут, реактивне паливо тощо. Порівняно з аналогічним періодом минулого року імпорт нафтопродуктів зріс на 19%. У грошовому еквіваленті сума імпорту становила 2 мільярди 39,106 мільйонів доларів, що на 17,3% більше, ніж було у січні-травні 2018 року – 1 мільярд 738,569 мільйонів доларів. Найбільшим імпортером палива залишається Росія. Звідси імпортовано палива на 842,143 мільйонів доларів. На другому місці – Білорусь. Імпортовано палива на 775,058 мільйонів доларів. На третьому Литва – на 223,217 млн доларів.
З введенням з 1 серпня 2019 року Україною мита на імпорт дизельного палива з РФ має вирости імпорт дизпалива з Туркменістану. Так, трейдерська структура Туркменбашинського комплексу Turkmen Petroleum планує наростити поставки дизельного палива до України на 40%, до 250-260 тисяч тон на рік.
Тим не менше, понад 50% на ринку займає пальне саме українського виробництва – Кременчуцький НПЗ і Шебелинський ГПЗ (Харківська обл.).
