У доповіді Global Wealth Report, підготовленій Credit Suisse, ідеться про те, що українці збідніли на 19%.
Насамперед треба враховувати, що йдеться не про рік, а про половину 2015 р. та половину 2016 р. Це дуже важливо, адже автори рейтингу пояснюють падіння саме курсом національної валюти. Я вважаю, це дуже серйозний показник, що свідчить про некоректність цього дослідження, тому що міждержавні зіставлення, а надто якщо йдеться про добробут домогосподарств, можна робити, тільки використовуючи курс за паритетом купівельної спроможності. Цей показник дає змогу нівелювати зміни, пов’язані з коливанням ринкового курсу національної валюти.
У цій ситуації взято за основу ринковий курс, тому з’являється цікавий «фокус» щодо Великобританії, жителі якої також збідніли на 15%, тому що там девальвація фунта плюс зниження капіталізації фінансових активів домогосподарств через усі ризики, пов’язані з Brexit. Тобто некоректність розрахунків не дає змоги показати реальну зміну добробуту.
Крім того, треба враховувати, що в рейтингу йдеться саме про добробут, тобто про оцінку накопиченого майна. Там оцінюються показники вартості житла, що перебуває в розпорядженні домогосподарств, вартість активів, віднімаються зобов’язання… Це складний фінансовий розрахунок, на який дуже сильно впливають цінові та курсові чинники. Помилково, на жаль, багато коментаторів говорять про зниження доходів, що є некоректним.
Якщо не прив’язуватися до рейтингу, можна сказати про те, що 2015 р. – це період, коли була перша глибока девальвація гривні, плюс інфляція – понад 40%. На тлі цього можна констатувати реальне зниження доходів населення. Якщо брати вже 2016 р., можна говорити про невелике, але реальне позитивне зростання доходів населення. Інфляція вже невисока, курс у довгостроковому вимірі фактично стабільний, починається дуже повільний, однак позитивний темп зростання рівня доходів.
Щодо добробуту – це дуже складний вимір, оскільки у світовій практиці домоволодіння, нерухомість, – важлива складова оцінювання фінансового стану домогосподарств. По-перше, цей актив може бути використано як заставу, по-друге – це актив, що оподатковується як нерухомість. До того ж це джерело великих витрат, адже його потрібно утримувати.
У нас, на жаль, ще немає цілісної системи оцінювання внеску нерухомості в загальний добробут домогосподарств. Тому людина, яка має квартиру на Хрещатику, що коштує близько мільйона доларів, може вважати себе абсолютно бідною, бо вона отримує стандартну пенсію, субсидію й ледве перебувається. Хоча в такому рейтингу він – мільйонер, і його добробут оцінюється від загальної вартості цієї квартири. Тож через структурні відмінності робити такі міждержавні зіставлення неправильно.
Ярослав Жаліло, економіст, директор Центру антикризових досліджень
