Дослідники з Kyoto University представили теоретичну модель, яка описує можливий фізичний механізм впливу сонячної активності на запуск землетрусів. Йдеться не про прогнозування, а про пояснення потенційного зв’язку між космічною погодою та процесами в земній корі.
Що таке космічна погода і як вона пов’язана з іоносферою
Під час сонячних спалахів змінюється щільність заряджених частинок в іоносфері — верхньому шарі атмосфери. Такі збурення фіксують за допомогою супутникових систем GNSS та показника загального вмісту електронів (TEC).
Саме ці коливання електронної щільності дослідники розглядають як можливий «пусковий механізм» у певних геологічних умовах.
Як може працювати механізм впливу
Згідно з моделлю, іоносфера та земна кора можуть бути пов’язані через так званий ємнісний (електростатичний) зв’язок — подібно до принципу роботи конденсатора.
У зонах розломів, де в тріщинах міститься вода під високим тиском, формуються нанометрові порожнини. За певних умов вони поводяться як мікроскопічні електрично активні структури. Якщо в іоносфері змінюється заряд, це може посилити електричні поля в глибині кори.
Розрахунки показують, що електростатичний тиск у таких випадках здатен досягати кількох мегапаскалів — величини, співмірної з припливними або гравітаційними напруженнями, які вже враховуються в сейсмології.
Двосторонній зв’язок: не лише кора впливає на атмосферу
Раніше аномалії в іоносфері — зокрема підвищення електронної щільності або зміна висоти шару — фіксували перед деякими сильними землетрусами. Традиційно їх вважали наслідком підземних процесів.
Нова модель припускає двонаправлену взаємодію:
- земна кора може впливати на іоносферу;
- але й іоносферні збурення здатні потенційно впливати на стабільність розломів.
Приклад і застереження вчених
Як один із прикладів дослідники згадують землетрус на півострові Noto Peninsula у 2024 році, який у часі збігся з періодом потужної сонячної активності.
Втім, автори підкреслюють: це не є доказом причинно-наслідкового зв’язку. Йдеться лише про можливий сценарій, у якому космічна погода може виступати додатковим тригером, якщо тектонічна система вже перебуває в критично напруженому стані.
Що далі
Модель поєднує підходи фізики плазми, атмосферних наук і геофізики, розширюючи уявлення про землетруси як виключно внутрішній процес Землі.
У майбутньому вчені планують інтегрувати іоносферну томографію з даними космічної погоди, щоб точніше визначити умови, за яких такий вплив може бути можливим.
Висновок
Поки що мова не йде про новий спосіб прогнозування землетрусів. Однак дослідження відкриває новий напрямок у розумінні того, як зовнішні космічні фактори потенційно можуть взаємодіяти з процесами в надрах Землі.
