Дослідник довголіття змінив свій розпорядок дня після відвідування острова «Блакитної зони», де люди живуть до 100 років. Він дізнався, що більш розслаблений підхід може запобігти травмам і призвести до довшого, здоровішого життя.
Про це пише AOL.
Що відомо про «відкриття» дослідника
Стівен Остад — фанатик тренажерного залу. Він займається дослідженнями у сфері боротьби зі старінням. На його переконання, фізичні вправи можуть бути ледь не панацеєю від усіх проблем зі здоров’ям та рецептом довголіття. Саме тому він проводить близько години на день на велосипеді або у тренажерному залі.
«Я не приймаю жодних добавок. Я навіть не приймаю мультивітаміни, але проводжу багато часу в спортзалі», — сказав він.
Але під час нещодавньої дослідницької поїздки Остед зустрівся з довгожителями, які залишалися бадьорими завдяки зовсім іншому стилю фізичних вправ, і це змінило його погляд на тренування. За словами дослідника, вони выддають перевагу не важким фізичним навантаженням.
Чому на Сардинії так багато довгожителів
На італійському острові Сардинія люди регулярно доживають до 100 років — або навіть більше. Це дне з небагатьох місць на землі з такими показниками. Мешкнці так званих «блакитних зон» мають традиції, які, на думку вчених, пов’язані зі збереженням міцного здоров’я. Це насамперед активний спосіб життя, вживання простих, переважно вегетаріанських суперпродуктів та побудова міцних соціальних спільнот.
Як відомо, села на Сардинії розкидані по всій пересіченій гірській місцевості регіону. Тож жителі цих місць постійно займаються пішими прогулянками, що є частиною їхніх щоденних занять для пересування. У поєднанні з іншими домашніми справами, такими як садівництво, сардинці виконують усі необхідні вправи для довголіття, навіть не відвідуючи спортзал: багато легких кардіо, трохи високоінтенсивних навантажень від ходьби вгору та вправи для зміцнення м’язів з повним діапазоном рухів.
Ба більше, лікар регенеративної медицини на Сардинії розповів, що більшість пацієнтів — це переважно молоді люди, які травмуються в спортзалі.
«Аустад був приголомшений. Усі 90- та 100-річні, яких він зустрічав, були бадьорими та здоровими, тоді як молодше покоління потребувало медичної допомоги, бо надто перевантажувалося», — йдеться у матеріалі.
Цей факт переконав дослідника, що «не потрібно бути фанатиком у цьому питанні». Повернувшись додому, він переосмислив власний підхід до фізичних вправ. Раніше він любив наполегливо тренуватися в спортзалі, а вихідні «зводили його з розуму». Сьогодні Аустад все ще регулярно має кардіо та силові навантаження, при цьому навчився давати собі перерву.
«Це змушує мене почуватися трохи менш винним в ті дні, коли я вирішую, що мені не варто тренуватися», — сказала Остед.
