На тлі нинішніх бурхливих подій на другий план незаслужено відійшла надзвичайно актуальна тема завершення строку дії Договору про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНВ). Хоча західні медіа час від часу давно про це нагадують, жодних рішень досі не ухвалено. Москва запропонувала Вашингтону продовжити дію договору ще на рік, однак Трамп хоче залучити до угоди Китай як повноцінну сторону, а в Пекіні вдають, що це їх не стосується, адже сукупна потужність ядерних зарядів Піднебесної, хоч і справляє враження та постійно зростає, все одно ще дуже далека від російських і американських показників.
Попри це в медіа постійно звучать заклики негайно ухвалити рішення, адже з четверга, 5 лютого 2023 року, світ уперше за довгі десятиліття житиме в умовах повної відсутності будь-яких юридичних норм, що обмежують подальше створення й нарощування ядерних потенціалів, хоча їх і без того накопичено стільки, що можна неодноразово знищити все живе на планеті.
Зокрема, The Wall Street Journal пише, що Трамп стоїть перед вибором, від якого залежить майбутнє системи ядерних обмежень між Вашингтоном і Москвою.
Видання нагадує: строк дії договору про обмеження стратегічних озброєнь спливає 5 лютого, і поки Білий дім не відповів на російську пропозицію продовжити його ще на один рік.
Угода, підписана 2011 року, залишається останнім чинним договором, який обмежує стратегічні ядерні сили США і Росії. Він встановлює верхню межу у 1550 ядерних боєголовок, а також ліміти щодо міжконтинентальних балістичних ракет і важких бомбардувальників. Якщо договір припинить діяти без будь-яких домовленостей, це стане першим випадком за більш ніж 50 років, коли ядерні арсенали двох країн опиняться без формальних обмежень.
У Кремлі заявили, що досі не отримали відповіді на ще торішню пропозицію Путіна протягом року дотримуватися основних кількісних обмежень договору. Пізніше Трамп назвав цю ідею «хорошою», однак остаточного рішення так і не було. У Білому домі лише зазначили, що президент сам визначить подальший курс у сфері контролю над озброєннями та терміни його оголошення.
У Республіканській партії розгорілися суперечки щодо того, як діяти. Частина прихильників жорсткої лінії вважає, що відмова від продовження надасть США свободу для нарощування ядерного потенціалу, зокрема з урахуванням зростання арсеналу Китаю, і посилить позиції Вашингтона в протистоянні з Москвою.
Натомість прихильники контролю над озброєннями попереджають, що такий крок може запустити нову непередбачувану гонку озброєнь і підвищити ризик ядерної помилки.
Зрештою нині в оточенні Трампа сформувалися три підходи до питання долі договору.
Прихильники першого підходу пропонують повністю відмовитися від угоди та готуватися до конкуренції арсеналів одразу з двома ядерними державами — Росією та Китаєм. За даними Пентагону, ядерний арсенал Китаю у 2024 році становив 600 боєголовок і може перевищити 1000 до 2030 року, а до 2035 року наблизитися до рівня США та Росії.
Другий підхід полягає в тому, що США могли б погодитися на тимчасове продовження обмежень за умови відновлення передбачених договором інспекцій російських ядерних об’єктів, доступ до яких РФ перекрила з 2022 року.
Нарешті третя група експертів виступає за прийняття московської пропозиції як тимчасового кроку, аби виграти час для переговорів щодо нового, ширшого договору за участю Росії і, в перспективі, Китаю.
Своєю чергою The Financial Times також нагадує, що епоха контролю над ядерними арсеналами добігає кінця 5 лютого, адже спливає строк дії останнього правового механізму, який обмежує кількість розгорнутої ядерної зброї в Росії та США.
Йдеться про Договір СНВ-3, що обмежує кількість бойових ракет і боєголовок у двох найбільших ядерних арсеналах світу. Перспективи майбутніх переговорів виглядають похмуро, а це потенційно відкриває нову еру атомної політики на межі війни між великими державами.
Завершення дії договору підбиває риску під більш ніж півстолітніми спробами Москви й Вашингтона обмежувати свої арсенали. Ці зусилля тягнулися від домовленостей часів Річарда Ніксона та Леоніда Брежнєва у 1972 році до переговорів Рональда Рейгана й Михайла Горбачова у 1985 році в Женеві.
Підписаний у 1991 році, коли Радянський Союз розпався, Договір СНВ-1 запровадив перші суттєві обмеження стратегічної ядерної зброї США й Росії та встановив режим інспекцій.
Після короткої паузи його замінив новий договір СНВ, підписаний у 2010 році й продовжений у 2021-му. Він обмежив кількість ядерних боєголовок, розгорнутих кожною країною, до 1550 — цього більш ніж достатньо, аби знищити одне одного й значну частину світу.
Путін запропонував, щоб обидві сторони добровільно продовжували дотримуватися чинних обмежень після завершення строку дії договору. Трамп, який назвав цю пропозицію «хорошою ідеєю», офіційної відповіді ще не дав, однак дав зрозуміти, що волів би «нову, значно вигіднішу угоду» з Росією та Китаєм.
«Президент Трамп неодноразово заявляв про необхідність розв’язання проблеми загрози, яку ядерна зброя становить для світу, і дав зрозуміти, що хотів би зберегти обмеження на ядерне озброєння та залучити Китай до переговорів щодо контролю над озброєннями», — заявив представник Білого дому.
Обговорення договору, підписаного у 2010 році під час невдалої «перезавантаження» відносин із Росією тодішнім президентом США Бараком Обамою, зірвалося після того, як Путін віддав наказ про повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році. За рік Путін призупинив участь Росії в договорі та натякнув, що Москва може відновити ядерні випробування.
Минулого року Трамп наказав Пентагону відновити ядерні випробування «на рівних умовах» із Росією та Китаєм. При цьому залишалося незрозумілим, чи йшлося про вибухові ядерні випробування, чи про випробування засобів доставки атомного заряду.
Про подробиці московської пропозиції та рішення Трампа щодо відновлення ядерних випробувань докладно йшлося в листопаді минулого року в публікації інтернет-видання «Економічні Новини» під заголовком «Атомні іграшки Путіна і Трампа штовхають світ до ядерного кошмару».
«Не може бути договору, який був би кращим за загальний статус ваших відносин. Тому відсутність договору є відображенням того, що відбувається» у ширшому сенсі між США та Росією», — сказав директор проєкту «Російські ядерні сили» Павло Подвиг.
Трамп, відомий своїм непередбачуваним стилем, ще може в останню мить оголосити, що має намір прийняти пропозицію Путіна добровільно дотримуватися обмежень договору ще протягом одного року.
Роуз Геттемюллер, яка була головною переговорницею США щодо договору на посаді заступниці держсекретаря з контролю над озброєннями, заявила, що прийняття пропозиції Путіна про добровільне продовження — це «очевидне рішення».
За її словами, США можуть опинитися в слабшому становищі, якщо дві країни почнуть змагатися в нарощуванні кількості боєголовок на ракетах і бомбардувальниках.
«Росія може додавати боєголовки швидше, ніж ми», — зазначила вона.
Колишній президент Медведєв, який вів переговори з адміністрацією Обами щодо Договору СНВ-3 про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, наприкінці січня заявив, що напруженість навколо України та принципові розбіжності з Вашингтоном щодо контролю над озброєннями роблять укладання нової угоди малоймовірним.
«Очевидно, що зі сторони США не надходить достатньо позитивних сигналів… Краще не укладати жодної нової угоди, ніж укласти таку, яка лише маскує взаємну недовіру й провокує гонку озброєнь в інших країнах», — сказав він.
Хоча Росія дотримується договору, вона продовжує серійне виробництво нових ядерних озброєнь і боєголовок, тоді як США віддають перевагу модернізації старих запасів.
Василь Кашин, професор пропутінської Московської Вищої школи економіки, заявив, що Москва не зацікавлена у збільшенні свого арсеналу, доки зберігає стратегічний паритет зі США.
«Ми задоволені нинішнім станом справ, і нашу безпеку вже забезпечено. Навіщо нам починати гонку озброєнь і витрачати на це додаткові кошти? Нам це не потрібно, бо ми й так маємо перевагу», — сказав Кашин.
Договір СНВ-3 також передбачав детальний процес перевірок і повідомлень, покликаний знизити ризик непорозумінь, які можуть швидко перерости в ядерну кризу.
«Реальний досвід застосування договорів про контроль над озброєннями полягає в їх виконанні, включно з інспекціями, обміном даними та повідомленнями, яких було тисячі», — говорить старший науковий співробітник Rand Corporation Семюел Чарап.
Однак процес інспекцій призупинили під час пандемії Covid-19, а потім повністю припинили, коли Путін призупинив участь Росії в договорі у 2023 році. За словами Подвига, пропозиція Путіна продовжити обмеження ще на рік матиме мало сенсу, якщо Росія не погодиться відновити процес верифікації.
«Цінність Договору СНВ-3 полягала не в самих обмеженнях, а в усій цій системі інспекцій, обміну даними та повідомлень. Якби ми могли отримати вищі стелі, але зі збереженням усього цього механізму прозорості, це було б добрим компромісом… Це потребує доволі високого рівня співпраці, довіри та взаємної поваги», — говорить Подвиг.
Водночас недовіру, пов’язану з призупиненням інспекцій і війною в Україні, посилює поява нових видів зброї, не охоплених чинною угодою. Росія розробляє передові системи доставки ядерної зброї, зокрема крилату ракету з ядерною енергетичною установкою «Буревестник» і підводний ядерний апарат «Посейдон», а також гіперзвукові неядерні системи, включно з балістичною ракетою «Орешник».
«Завершення строку дії Договору СНВ-3 насправді не пов’язане із самим договором. Йдеться про ширшу тенденцію недовіри та незацікавленості у контролі над озброєннями загалом», — сказав заступник директора проєкту з ядерної інформації Федерації американських учених Метт Корда.
Трамп також просуває проєкт протиракетної оборони «Золотий купол», який Медведєв назвав «вкрай провокаційним». Він заявив, що цей проєкт «повністю суперечить твердженню, що наступальні й оборонні стратегічні озброєння нерозривно пов’язані» у преамбулі до Договору СНВ-3.
Прагнення Китаю створити власний ядерний арсенал ускладнило переговори щодо контролю над ядерною зброєю. Трамп неодноразово заявляв, що хотів би залучити Пекін до ядерної угоди з Москвою.
На США та Росію припадає 86% світових запасів цієї руйнівної зброї, навіть попри те, що в останні роки арсенал Китаю подвоївся.
«У США доволі поширена думка, що ми маємо нарощувати озброєння, щоб відповісти Китаю», — сказав Актон.
«Стратегічне командування дійшло висновку, що йому потрібна можливість одночасно націлюватися на російські та китайські ядерні сили», — сказав він, маючи на увазі бойове командування США, яке контролює ядерний арсенал країни.
Зі свого боку Пекін навряд чи розглядатиме ідею контролю над озброєннями, доки не досягне паритету зі США.
«Ядерна зброя Китаю — це проблема Трампа, а не наша», — сказав Кашин. — «Розмови про те, що США мають бути такими ж сильними, як Росія й Китай разом узяті, можуть спровокувати нову гонку озброєнь».
Отже, напередодні завершення дії договору про обмеження СНВ ситуація залишається туманною і не дає особливих підстав сподіватися, що обмеження й інспекції буде продовжено.
