Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не мають законних повноважень на примусове затримання громадян або їх доставлення до ТЦК. Такі дії можуть здійснювати виключно співробітники Національної поліції та лише за наявності підстав, зокрема якщо особа перебуває в офіційному розшуку.
Відповідну позицію виклав Третій апеляційний адміністративний суд у постанові у справі №160/6554/25.
Обставини справи
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся чоловік із позовом до військової частини. Він вимагав визнати незаконним наказ про його призов під час мобілізації та зобов’язати виключити його зі списків особового складу.
За словами позивача, наприкінці листопада 2024 року його силоміць доставили до приміщення ТЦК невідомі особи, де він утримувався протягом чотирьох діб. Після цього військово-лікарська комісія визнала його придатним до служби. Водночас чоловік заявив, що від проходження ВЛК фактично відмовився, оскільки не мав необхідних медичних документів, не отримував направлення на комісію та не був належним чином повідомлений про призов.
Суд першої інстанції 1 травня 2025 року відмовив у задоволенні позову. Не погодившись із таким рішенням, чоловік подав апеляційну скаргу, вказуючи на неповне з’ясування обставин справи.
Висновки апеляційного суду
Апеляційний суд став на бік позивача, наголосивши, що представники ТЦК можуть лише ініціювати питання про затримання особи у разі її перебування в розшуку через ухилення від отримання повісток. Водночас фактичне затримання та примусове доставлення громадян належить виключно до компетенції поліції.
У постанові зазначено, що самовільні дії працівників ТЦК щодо затримання громадян є протиправними, а військовослужбовці, які здійснюють оповіщення військовозобов’язаних, не наділені такими повноваженнями.
Крім того, суд дійшов висновку, що наказ начальника про призов позивача на військову службу під час мобілізації був виданий із порушенням законодавства та підлягає скасуванню.
