Політолог Олег Постернак в авторській колонці для УНН про можливі наслідки відставки Андрія Єрмака для голови Нацбанку Андрія Пишного та Investment Capital Ukraine.
28 листопада багато хто запам’ятає як “чорну п’ятницю” через звільнення Андрія Єрмака. Для зовнішніх спостерігачів подія непомітна, зате всередині України – це справжній game changer. Обшуки в Єрмака і миттєва відставка з посади глави Офісу президента збили плани багатьом людям із його вертикалі. Депутатам, міністрам і не тільки.
Єрмака називали не першою, але й не другою людиною в країні. Андрій Борисович ухвалював рішення іменем Володимира Зеленського та всієї моновлади. Однією з привілеїв була недоторканність. Захищену Єрмаком людину/компанію переставали бачити не лише традиційні силовики й правоохоронці, а навіть НАБУ і САП (які б легенди вони про себе не складали).
Показовий приклад – не лише уявна група Міндіча, а й цілком реальні персонажі – такі, як голова Національного банку Андрій Пишний та інвестиційні банкіри з групи Investment Capital Ukraine (ICU). Тепер обидва гравці можуть втратити все, позбувшись надійного прикриття.
Пишний є відкритим кумом Єрмака, а ICU, схоже, приховано керує грошима оточення Єрмака. Обидва були частиною його влади. Навіть конфлікт між ними не змінив цього правила. У січні 2024 року Національний банк усунув Макара Пасенюка і Костянтина Стеценка від управління банком “Авангард”. Але історію швидко зам’яли. Як і в інших ситуаціях, ICU вийшли без наслідків, а просто зараз (з дозволу голови НБУ) вирішують свою проблему. Єрмак, як і належить, до самої “чорної п’ятниці” забезпечував обом недоторканність.
Тепер вони опинилися в ризикованому становищі. Пишний встиг нажити чимало ворогів, які не могли до нього дістатися через Єрмака. А за ICU накопилася добра дюжина епізодів, за які компанію можуть буквально розірвати на шматки силовики кількох держав.
Є в них і “спільний проєкт”. Після повномасштабного вторгнення Україна ліквідувала українську “дочку” “Сбербанка России”. Серед інших активів, той володів державними облігаціями України на 9 млрд грн. За збігом обставин, ці облігації “повисли” на рахунках ICU та банку “Авангард”. Наприкінці 2022 року Міністерство фінансів їх погасило, і на рахунках “Авангарду” (під контролем ICU) опинилися 9 млрд грн. Їх потрібно було перерахувати до бюджету. Але ICU пішли до суду та на рік заблокували списання. Нацбанк “не помітив” і навіть дозволив хлопцям заробити далі, що саме по собі показово.
Пасенюк і Стеценко вклали гроші в депозитні сертифікати НБУ, які дозволяли заробляти до 25% річних. Справи йшли непогано, і лише за рік ICU заробили на облігаціях “Сбербанка России” близько 1 млрд грн. Далі сталося за логікою, добре описаною в мультфільмі “Простоквашино”: корова державна, а молоко – наше. Пасенюк і Стеценко вирішили повернути 9 мільярдів державі, а відсотки – забрати собі. Зокрема, вони виплатили собі премії на 580 млн грн, які вивели їх за кордон, оминувши заборони НБУ.
З ким поділилися Пасенюк і Стеценко, я не знаю. Але підозрюю, що віддячити Пишному вони забули. Той подібних речей не вибачає. НБУ провів перевірки, “побачив” порушення та усунув Пасенюка і Стеценка від управління банком “Авангард”. З подачі НБУ розгорівся скандал, і Кабінет Міністрів подав на ICU до суду, вимагаючи повернути державі 2,1 млрд грн.
Пасенюк і Стеценко спробували через суд “відбити” і гроші, і банк. Однак вони програли.
Найцікавіше почалося далі. Коли про публічну прочуханку всі забули, Пасенюк і Стеценко отримали від Пишного унікальну можливість. Вже кілька місяців вони ходять по ринку, пропонуючи купити в них “Авангард”. Схоже, це гарний вихід із ситуації, коли держава може виглядати пристойно, а власники ICU – піти з грошима.
Сам по собі факт такого продажу – вже токсичний для репутації глави НБУ. Адже той грає за спиною Кабінету Міністрів, допомагаючи ICU нишком позбутися цінного активу. Швидше за все, Пасенюку і Стеценку вже ніколи не повернули б право управляти банком “Авангард”, і банк довелося б ліквідувати. Тому, поки про скандал усі забули, НБУ дозволив банк продати.
Але і це не все. За даними моїх джерел, Нацбанк (читай Пишний) вже кілька разів подовжував термін продажу банку. Це вже тягне на підозру в корупції.
Навіть це не все. Виявилося, “Авангард” сам по собі нікому не цікавий. Банк мав цінність виключно як придаток до групи ICU, він дозволяв економити на комісійних і зберігати проведені операції в таємниці. Однак це не класичний банк. Він не має клієнтської бази, кредитів і карткового бізнесу. По суті, від банку там лише ліцензія й портфелі цінних паперів. Якщо хтось хоче банк, ринком гуляють більш привабливі пропозиції. Зокрема, продаються “Львів” і “Полтава”, а на горизонті маячить приватизація державних “Сенса” й “Укргаза”. На їхньому тлі “Авангард” нікому не цікавий.
Тому дуже ймовірно, що ICU проведе фіктивну угоду. Щоб не втратити “Авангард” повністю, вона продасть банк на користь підставної компанії за символічну суму. А далі або продовжить працювати з ним, або продасть пізніше. Можливо, для надання статусу ринковості цій угоні ICU підключили “Альтіус Капітал”, який нещодавно оформив угоду з купівлі гольф-клубу для Тимофія Милованова. Зверніть увагу, що Милованов – це теж оточення Єрмака. Хоча від минулої п’ятниці правильно казати “колись був в оточенні Єрмака”.
Ну і звісно, що подібна фіктивна угода буде неможливою без дозволу НБУ. Хоча від “чорної п'ятниці” ймовірність такої послуги різко впала.
Якщо версія про фіктивну угоду має під собою підстави, це виявиться вкрай токсичним і для Пишного, і для ICU. Особливо з огляду на те, що Єрмак більше не очолює Офіс президента, і вони по суті залишилися без покровителя при владі.
Загалом, після відставки Єрмака, напевно, захитається крісло вже під Пишним. Голова НБУ встиг накопичити таку кількість ворогів, що йому справді варто озиратися. Неприємності тепер можуть “прилетіти” з будь-якого боку.
Ще у розпал Міндіч-гейту анонімні канали в Телеграмі почали обіцяти продовження. Вже давно говорили, що чинна влада всерйоз розгорнула гральний бізнес, зробивши державні банки частиною системи збору грошей. Тільки лінивий не дізнався, що Тимур Міндіч призначив “смотрящего” за “Сенс Банком”, а головний його інтерес – обслуговування фінансових потоків від грального бізнесу. Звісно, все це не могло статися без Пишного.
Також Пишний має інші приводи для занепокоєння. Кумівство з Єрмаком досі гарантувало недоторканність для нього особисто у старих справах. Наприклад, його не чіпали у справі торговельного центру “Гуллівер”, за схемою з депозитними сертифікатами та за іншими численними епізодами.
Групі ICU теж навряд чи позаздриш. Ще від часів Януковича за ними накопичилося безліч епізодів, які можуть призвести до позбавлення права працювати на українському ринку. Можливі також кримінальні справи за співпрацю з підсанкційними особами. Ймовірно, ICU досі обслуговують гроші Порошенка та Григоришина (обидва під санкціями), а також мають угоди з російським ВТБ (під міжнародними санкціями).
Але головна небезпека, що загрожує групі, – це розголос. Наприклад, існує стійка підозра, що ICU “сидять” у сумнозвісних варрантах Яресько. Опосередковано на це вказує той факт, що компанія Cleary Gottlieb виступає і чинним юридичним радником ICU, і радником тримачів варрантів. Цілком можливо, у них “сиділо” також оточення Єрмака.
Розголошення цих та багатьох інших епізодів здатне позбавити групу ліцензії вже в Лондоні, а також спричинити розслідування з боку FCA (фінансовий регулятор Британії).
Усі ці ризики чекали свого часу, поки Єрмак очолював Офіс Президента. Тепер, цілком несподівано вони вибухнули. Ще вчора господарі долі перетворилися на переслідуваних. Дійсно, це “чорна п’ятниця”. Життя має почуття гумору.
Автор Олег Постернак
