Іранське агентство Mehr, яке пов’язане з Корпусом вартових ісламської революції (КВІР), оприлюднило аналітичну статтю політичного оглядача Рези Ірвані щодо останніх подій у регіоні. Матеріал, безперечно, відображає позицію вищого керівництва Ірану та містить роздуми про можливу відповідь Тегерана на збройну агресію з боку США.
Ірвані відкриває свою аналітику поясненням поняття «стримування»: у науковому сенсі воно означає страх перед другим ударом. Інакше кажучи, держава нарощує настільки вагомий потенціал, що супротивник, навіть після успішної атаки, утримується від подальших дій, побоюючись жорсткої відповіді. Це психологічний ефект, який і визначає суть стримування, пише haqqin.az.
Аналітик наголошує: держави, які мають справжній стримувальний потенціал, впевнені у своїй позиції, бо знають — ворог не ризикне повторити атаку або не витримає наслідків відповіді.
Саме в такому контексті, пише Ірвані, президент США Дональд Трамп, перебуваючи в полоні власної зверхності, вважає, що США змогли залякати увесь світ і стали «стримувальним фактором номер один». Після нічного удару по Ірану він миттєво поділився у соцмережах американським прапором, демонструючи, нібито, абсолютний контроль над ситуацією.
Такий крок, вважає Ірвані, мав прихований зміст: психологічно вплинути на осіб, що ухвалюють рішення в Ірані, і змусити їх думати, що будь-яка відповідь буде фатальною.
Втім, експерт переконаний: Трамп серйозно прорахувався. Атака, вчинена у ніч на 22 червня, та її подання у рамках «двотижневого вікна» свідчать про те, що США досі мислять застарілими шаблонами, не враховуючи трансформацій у системі ухвалення рішень в Ірані. На відміну від минулого, тепер Іран не керується обережною логікою — його реакції стали рішучішими й оперативнішими.
Ірвані також стверджує, що вісь США — Ізраїль втрачає вплив, а сам Трамп помилково вважає, що може маніпулювати ситуацією шляхом переговорів. Натомість Іран змусив Америку грати за своїми правилами. За його словами, участь Тегерана у женевських переговорах була частиною гри на випередження: США опинилися у незручному становищі, а Іран — здобув свободу маневру.
«Настав час, коли Іран не лише проголошує стратегічні гасла, а й втілює їх у конкретні військові накази. Америку потрібно поставити перед фактом: її флот більше не панує у Перській затоці, її бази — вразливі, її прапор — під загрозою», — зазначає аналітик.
У публікації йдеться, що образ Трампа як «безумного гравця» — це не прояв сили, а ознака страху. Така поведінка, згідно з політичною психологією, є не брутальною, а панічною. Якщо Іран відповість безкомпромісно, Трамп не зможе повернути ініціативу — бо не передбачив наслідків другого етапу протистояння.
На думку Ірвані, війна проти Ірану — це перетин «червоної лінії»: це вже не просто атака, а офіційне оголошення війни регіональному лідеру Близького Сходу. Якщо Іран не відповість, це сприймуть як втрату статусу потужного гравця, що означатиме і військову поразку, і геополітичну капітуляцію.
Автор вказує, що однією з особистих цілей Трампа є здобуття Нобелівської премії миру, і він намагався використати удар по Ірану як символічну «перевагу» для цього. Але насправді, вважає Ірвані, він лише відкрив Америку до прямого військового конфлікту, з якого вже неможливо вийти без втрат.
США, за словами експерта, вступили у відкриту війну напряму, а не руками посередників. Це змушує Іран не просто реагувати словами, а реалізувати на практиці всі попередні обіцянки. Іран має довести світові, що здатен не лише терпіти — а й завдавати ударів у відповідь.
«Ворог має боятися нашого гніву. Це має бути удар, що вийде за межі уяви, не в площині психологічної війни, а у фізичному світі, на полі бою. Кров невинних проливається, національні інтереси під загрозою, глобальне зарозумілість діє безпосередньо, а не через проксі-сили. Вже немає виправдань зволіканню. Це не момент для скорботи — це момент для повстання», — резюмує Ірвані.
