Після закінчення повномасштабної війни в Україні державу очікує не лише етап фізичного та економічного відновлення, а й вирішення важливих соціально-правових питань. Одне з них — подальша доля громадян, які під час мобілізації уникали служби у Збройних силах. Йдеться як про тих, хто залишив територію України, так і про тих, хто переховувався всередині країни.
На сьогодні в українському законодавстві немає чіткого алгоритму дій щодо цієї категорії осіб у післявоєнний період. Водночас у суспільстві зростає запит на справедливість та рівність перед законом.
Як відзначають юристи, на момент завершення дії воєнного стану більшість адміністративних та кримінальних проваджень, пов’язаних з ухиленням від мобілізації, можуть бути переглянуті або закриті. Штрафи за неявку до ТЦК чи відмову від проходження ВЛК у багатьох випадках можуть бути оскаржені у судах та скасовані через зміну обставин.
Кримінальне переслідування ухилянтів не є пріоритетним завданням держави, що готується до післявоєнного відновлення. Ба більше, масштабні репресії проти десятків тисяч осіб можуть створити ризик правового конфлікту та звинувачення у вибірковому правосудді.
З огляду на зазначене, експерти вказують на можливість формування суспільної моделі відповідальності, яка базуватиметься не на санкціях, а на моральній оцінці. У центрі уваги — репутаційні наслідки: обмеження кар’єрного зростання, складнощі з працевлаштуванням, особливо в держсекторі, та суспільне ставлення.
Після перемоги можливе посилення соціальної поляризації: ветерани, які пройшли фронт, та ті, хто залишився осторонь. Це створить нову етичну реальність, де кожному доведеться відповідати на просте запитання — “Що ти зробив для перемоги?”
У перспективі не виключається перегляд законодавства, зокрема — Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте головний акцент імовірно зміститься з покарання на стимулювання: створення умов для підвищення мотивації до служби, розширення програм реабілітації для ветеранів, розвиток територіальної оборони та резерву.
Держава після війни, швидше за все, не зосередиться на переслідуванні ухилянтів. Реалії вимагають концентрувати ресурси на економічному зростанні, інфраструктурних проєктах і підтримці ветеранів.
