На тлі стрімкого скорочення постачання газу до Європи Росія продовжує переорієнтувати енергетичні потоки на схід.
Одним із ключових напрямів цього процесу стає співпраця з Іраном. Посол Ісламської Республіки в Москві Казем Джалалі повідомив на Євразійському нафтогазовому форумі, що 90 відсотків питань, що стосуються транзиту російського газу до Ірану через територію Азербайджану, вже узгоджені, пише азербайджанське видання haggin.az
За словами Джалалі, проект передбачає як відновлення існуючої інфраструктури, так і будівництво нових ділянок газопроводу. Вже підписано документ про транзит, а наступного тижня до Москви прибуде міністр нафти Ірану для участі у засіданні міжправкомісії та подальших переговорів. Іран підтверджує технічну готовність до прийому російського газу та обіцяє надати відповідну інфраструктуру.
В умовах втрати європейського ринку та погіршення фінансового стану російський «Газпром» активно шукає нові експортні напрямки. Іран, незважаючи на значні запаси газу (33,9 трильйона кубометрів за даними ОПЕК, другі за обсягом запаси у світі), стикається з внутрішнім дефіцитом у північних регіонах країни, а також не справляється з експортними зобов’язаннями перед Туреччиною та Іраком. Це робить російський газ актуальним рішенням як внутрішніх потреб Тегерана, так наступного реекспорту.
У зв’язку з цим підписання угоди про транзит через територію Азербайджану відкриває реальні логістичні можливості. В даний час доступні два маршрути: Моздок – Махачкала – Казі-Магомед з пропускною здатністю до 13 мільярдів кубометрів на рік, частина якої може бути задіяна для поставок до Ірану, а також Гаджикабул – Астара – Абадан – історично маловикористовуваний газопровід з потенціалом до 10 мільярдів кубометрів, але фактично діючий.
Таким чином, початкові обсяги 2 мільярди кубометрів газу на рік технічно реалізуються вже зараз.
Гаджикабул – Астара – Абадан – газопровід, що історично маловикористовується, з потенціалом до 10 мільярдів кубометрів, але фактично діє на рівні 500 мільйонів кубометрів.
Основна проблема, що гальмує прогрес, це цінове питання. Іран пропонує 100 доларів за тисячу кубометрів газу — в 4,5 рази нижче за європейські ціни. Росія не згодна з такою ставкою, і переговори продовжуються. Але навіть якщо сторонам вдасться досягти компромісу, рівень рентабельності за великих обсягів (до 55 мільярдів кубометрів) викликає обґрунтовані сумніви.
Згідно з меморандумом між «Газпромом» та Національною газовою компанією Ірану (NIGC), сторони планують створити газовий хаб за участю Катару та Туркменістану, налагодити своп-угоди та запустити торгову платформу. Теоретично йшлося навіть про 110 мільярдів кубометрів поставок. Проте реальність далека від амбіцій: навіть за використання Єдиної системи газопостачання можливості Росії обмежені 10 мільярдами кубометрів на рік.
Проблема посилюється через відсутність ефективної схеми розрахунків між країнами, які під жорсткими економічними санкціями. За законодавством Ірану, газ, що імпортується, спочатку повинен бути реалізований на внутрішньому ринку, що ускладнює плани з реекспорту.
Співпраця Росії та Ірану в газовій сфері — це не так економічна угода, як геополітичний маневр в умовах ізоляції санкцій. Але навіть якщо припустити масштабування постачання, «Газпрому» доведеться задіяти додаткові родовища. Зокрема, обговорюється Астраханське газоконденсатне родовище із оціночними запасами до 4 трильйонів кубометрів. Однак високий вміст сірководню та обмежені обсяги видобутку (всього 9,5 мільярда кубометрів на 2024 рік) обмежують його потенціал. Очищений газ становить лише близько 50 відсотків видобутого обсягу.
