"Сам удома" — це один із тих фільмів, які щороку багато хто з нас із задоволенням переглядає. Комедія дуже проста, зрозуміла, з гарними жартами та чудовими акторами, окрім того, у фіналі фільму нам показують, як маленький хлопчик усвідомлює справжню суть Різдва і починає цінувати те, що має велику сім'ю. Сміливо можна сказати, що це фільм на всі часи, адже через понад 30 років його, як і раніше, обожнюють і дивляться на Різдво та Новий рік.
Але навіть якщо ви регулярно переглядаєте цей фільм перед святами, можливо, ви не знаєте деякі нюанси того, як він створювався і які з ним виникали проблеми у творців – Джона Г’юза та Кріса Коламбуса. Тому пропонуємо заглянути за лаштунки “Сам удома” та дізнатися ці маловідомі факти про нього.
1. У прокат “Сам удома” вийшов 16 листопада 1990 року, але ідея фільму про хлопчика, який залишився вдома сам, спала на думку Джону Г’юзу під час роботи над фільмом “Дядечко Бак”. У цьому комедійному сімейному фільмі маленький Маколей Калкін зіграв одного з трьох дітей, за яким дядечко мав доглядати, поки мама у від’їзді.
Захопившись ідеєю, Г’юз вирішив зняти “Сам удома” з дитиною в головній ролі, але для нього це був абсолютно новий досвід, адже раніше режисер працював над молодіжними та сімейними фільмами, де в головній ролі були не малюки. Над сценарієм Г’юз працював кілька тижнів разом із Крісом Коламбусом, і в результаті вийшла чудова історія, яку можна було продати кіностудії.
2. З готовим сценарієм Г’юз пішов на студію Warner Brothers. На зустрічі було визначено, що оскільки у фільмі немає суперзірок, і взагалі він може провалитися у прокаті, то більше 10 мільйонів доларів не коштує. Може здатися, що 10 мільйонів це багато, але для картини, де мало бути залучено безліч акторів, каскадерів та людей, які працювали над декораціями та іншими нюансами створення фільму, це було дуже мало – гроші потрібні були і на зарплатню, і на виробництво. Але все ж Г’юз пообіцяв студії, що сам зніме фільм і всього за 10 мільйонів.
У результаті роботи витрати перевищили заявлені, та Джон був упевнений, що коли Warner Brothers побачать відзнятий матеріал, погодяться заплатити будь-яку суму. Але дива не сталося, коли компанії повідомили, що фільм коштуватиме їй 14,7 мільйона, бюджет не ухвалили і фільм закрили.
3. Але, як ми всі знаємо, “Сам удома” все ж вийшов, але тільки на кіностудії 20th Century Fox. Розуміючи, що Warner Brothers можуть не виділити гроші, Г’юз за кілька тижнів до надання остаточного бюджету, таємно зустрівся з представником компанії 20th Century Fox і розповів йому про сюжет фільму. Історія дуже сподобалася Fox і вони погодилися зняти це кіно та ще й підняти суму бюджету до 18 мільйонів доларів. Таким чином, робота продовжилася, і “Сам удома” вийшов під крилом 20th Century Fox.
4. Що стосується акторів, то Маколей так сподобався Джону Г’юзу у фільмі “Дядечко Бак”, що нікого іншого в ролі Кевіна Маккаллістера він не бачив — роль була написана спеціально для нього. Але все ж таки перед стартом знімань Коламбус прослухав близько 100 дітей. Також кастинг проходили й інші актори фільму.
5. Під час вибору головних лиходіїв для фільму — “мокрих бандитів” — Коламбус і команда теж неабияк помучилися, адже спочатку роль буркуна Гаррі, до того як її отримав Джо Пеші, була запропонована Роберту Де Ніро та Джону Ловітцу, але обидва зніматися у фільмі відмовилися.
Роль смішного і придуркуватого Марва дісталася Деніелу Стерну, але коли актор дізнався, що знімання замість шести тижнів розтягнуть до восьми і доплачувати за це йому не будуть — відмовився грати. На роль Марва затвердили іншого актора – Деніела Робука. Другого дня репетиції Коламбус зрозумів, що дует Робук-Пеші не складається. Таким чином, творці фільму вирішили будь-що повернути Стерна, тому звернулися до нього повторно, той подумав і все ж погодився. У результаті його Марв був одним із найяскравіших персонажів у фільмі.
6. Але були у фільмі актори, про яких рідко хто говорить, — каскадери. Фільм знімався 1989 року, і тоді ще не було спецефектів, комп’ютерної графіки та різних м’яких конструкцій, на які актори падали, тому все, що ми бачимо у фільмі – реальні падіння, які виконували каскадери акторів. Коламбус зізнавався, що після кожної сцени з падінням запитував, чи все гаразд із каскадером і чи живий він.
7. Під час знімань все йшло чітко за планом та сценарієм, адже жарти та діалоги, на думку творців, були ідеальними. Проте було два випадки, коли актори відхилилися від написаних для них сцен. Перший випадок – коли Кевін був у ванній кімнаті. За задумом сценариста, хлопчик повинен був налити трохи лосьйону після гоління на руки, поплескати себе по обличчю та закричати, але натомість Калкін налив лосьйон, поклав руки на обличчя та загорлав, як у фільмах жахів. Момент вийшов настільки смішним і незабутнім, що його вирішили включити до фільму.
Другий момент, не прописаний сценаристами — імпровізація Джона Кенді, коли він розповідає мамі Кевіна про свій гурт та співає пісню. Цього моменту у сценарії не було.
8. Багато шанувальників фільму захоплюються розкішним будинком Маккаллістерів. Будинок існує насправді і розташований за адресою Lincoln Avenue 671 у селі Віннетка в Чикаго. Він був збудований у 1920 роках, має 5 спалень, 3 ванних кімнати, обладнане горище, камін, окремий подвійний гараж та оранжерею, але фільм у ньому насправді практично не знімався, адже
До фільму потрапили лише деякі сцени на кухні та першому поверсі – все інше декорації, під час створення яких дизайнери намагалися максимально передати дух Різдва, тому якщо уважно придивитися можна помітити, що в будинку переважають лише два кольори – червоний та зелений.
9. Але декорації були побудовані не на якійсь студії у Голлівуді – все, що ми бачимо у фільмі, створено у передмісті, у селі Віннетка, у середній школі Нью-Тріра, яка на той момент уже не функціонувала. Оскільки в Чикаго не було великих павільйонів для цього, величезні приміщення школи стали в пригоді і дозволили знімальній команді побудувати в спортзалі будинок Кевіна з нуля. Парадний вхід, сходи, кімнати, другий поверх та горище – все створено у спортзалі школи. Також у ній збудували декорації аеропорту, яким Маккаллістери біжать на літак і сам салон літака.
Труднощі виникли, коли потрібно було знімати одну з останніх сцен фільму із затопленим будинком, адже затопити шкільний спортзал команда не могла. Тут на допомогу знову прийшла винахідливість — декорації підвалу та сходи збудували просто у величезному басейні школи.
10. Як розумієте, у фільмі дуже багато всього несправжнього, і серед таких був улюблений гангстерський фільм Кевіна “Янголи з брудними обличчями”, який ми періодично бачимо. Насправді такого фільму не існує. Чорно-білі фрагменти було відзнято спеціально для “Сам удома”.
11. Оскільки фільм про Різдво, дуже важливо було, щоб у ньому було багато снігу, тому команда чекала на сніжний день для знімань останньої сцени, коли мама Кевіна приїжджає додому. Цей момент мав би передати магію свята. Щойно такий видався, вони одразу ж відзняли всі потрібні кадри, а щоб сніг красиво падав і кружляв, використовували білі картопляні пластівці, які розвіювали спеціальною технікою. Проблема була лише в тому, що коли за кілька днів сніг розтанув, пластівці залишилися на території будинку і почали неприємно пахнути протухлими овочами.
12. Також у фільмі чудова музика, і це недарма, адже написав її ні хто інший, як Джон Вільямс — геніальний композитор, який створив мелодії для таких стрічок, як “Іншопланетянин”, “Індіана Джонс” та “Зоряні війни”.
Спочатку композитором фільму був Брюс Бротон, але він вибув із проєкту. Під час обговорень подальших дій хтось зі знімальної команди заради жарту сказав, що треба запросити Вільямса. Тоді це ніхто не сприйняв серйозно, але робочу версію фільму все ж таки відправили композитору, йому сподобалося, і він несподівано погодився написати музику до “Сам удома”.
