У Києві далекого 1911 року відбувалися комерційні польоти дерижабля над містом. Повітряне судно символічно називалося “Київ” і його конструктором був Федір Андерс. Столичний аеростат був побудований на приватні кошти і використовувався для перевезень цивільних осіб.
Розповідаємо разом з виданням Телеграф історію київського дирижабля, який користувався величезною популярністю як серед простих городян, так і серед представників бізнесу та еліти.
Як виглядав дирижабль “Київ” та хто його створив
Перший у Києві дерижабль був сконструйований та збудований Федором Фердинандовичем Андерсом. Він народився 2 червня 1868 року у столиці. Його батько Фердінанд Андерс працював токарем на заводі “Арсенал”. Сім’я мала німецьке коріння, хоча вже тривалий час проживала на території України.
Федір навчався в училищі землеустрою. З 1909 року в Києві починає активно працювати співтовариство повітроплавання та Андерс захоплюється ідеєю створення дирижабля.
Частково 35-метровий дирижабль “Київ” було збудовано і на гроші киян, зібрані на благодійному “авіабалу” у Публічній бібліотеці у січні 1911 року. На цьому заході було міське начальство, місцева еліта, журналісти та авіатори.
У ті часи благодійність була в моді, і громадяни охоче жертвували гроші на добрі справи та інноваційні розробки. До отриманих коштів Андерс додав свої та на ці гроші побудував дирижабль.
Мотор і оболонку він купив на власні кошти, виручені за допомогою благодійного аеробалу. Решту елементів він створив сам. Перший політ дирижабля стався під час публічної демонстрації 6 серпня о 5 годині 15 хвилин.
Того дня за повного безвітряного сонця Андерс разом із механіком Вессером на борту здійснив успішний політ над Подолом у напрямку до Вишгорода. Дирижабль тримав висоту від 18 до 20 метрів.
Уже 22 жовтня винахідник розширив маршрут: із купецьких садів він пролетів над Подолом, Оболонню, долетів до Вишгорода і повернувся назад.
За рік аеростат здійснив понад 150 польотів і перевіз близько 200 пасажирів. Суспільство пильно стежило за успіхами дирижабля і виявляло до цього “виду транспорту” підвищений інтерес.
Крім цього польоти на аеростаті активно рекламували: “ціна за вхід була 50 копійок, а для учнів — 27 копійок”.
Газети того часу писали про технічні характеристики аеростата так: “Дирижабль має об’єм 890 м³. На ньому встановлено мотор “Анзані” на 25 кінських сил із водяним охолодженням. Довжина балона 51 аршин, а човна, підвішеного до балона, — 25 . З одного боку човна встановлено двигун та інші механічні пристрої, а з іншого — невеликий металевий кошик для пасажирів”.
Пізніше здійснювали навіть комерційні польоти між Майданом Незалежності та Трухановим островом. Літав так дирижабль цілий рік, але потім сталася НП. 12 серпня 1912 року був останній політ дирижабля “Київ” і стався він на відкритті першого в місті стадіону — “Спортивного поля” на Лук’янівці. Того дня Андерс захворів, тому пілотом був його помічник — син Володимир.
Той набрав висоту, зробив коло над містом і тут дирижабль потрапив у сильний повітряний потік і його понесло вгору. На порятунок послали літак, але врятувати дирижабль не вдалося. На висоті 1,5 км пілоту літака довелося повертати назад. Носило дирижабль кілька годин.
Вночі оболонка дирижабля стала вологою і він почав спускатися. Далеко за містом дирижабль сів. Син Андерса намагався відремонтувати дирижабль, завів двигун, але той загорівся. На щастя, Володимир не постраждав.
9 жовтня 1912 р. Андерс представив креслення другої моделі дирижабля під робочою назвою “Київ-2”. Тепер дирижабль мав стати більше і перевозити 12 пасажирів, а не 3. Він також мав можливість сідати на воду і плисти. Проте Андерс не встиг зібрати гроші на новий дирижабль, оскільки розпочалася війна.
Уже за СРСР конструктор закінчив КПІ у віці 50 років. Пізніше він працював на заводі Цеппеліна в Німеччині. У 1921 році радянський уряд доручив йому спроектувати дирижабль жорсткої конструкції місткістю на 100 осіб зі змінним у польоті об’ємом.
У 1924 році він розробив оригінальний проект такого дирижабля, проте проект реалізувати не вдалося. Помер конструктор у Києві 31 травня 1926 року та похований був на Байковому цвинтарі.
Жив Андерс у будинку №50 на вулиці Фундуклеївській (нинішня Богдана Хмельницького). Також у районі Жулян є зупинка громадського транспорту “імені Федора Андерса”. На цій зупинці розташований вихід до міжнародного терміналу аеропорту “Київ”.
Нагадаємо, що понад 100 років тому центром Києва розгулювали верблюди. Цих витривалих ссавців використовували для перевезення вантажів і навіть залучали їх до участі у церемоніальних парадах.
