Вчені нарешті розгадали головну таємницю Стоунхенджа.
Серед головних загадок британської пам’ятки Стоунхендж є Вівтарний камінь, походження та призначення якого є таємницею, яку не могли розгадати впродовж багатьох років. Проте новий аналіз показав, що ця величезна плита з пісковику була привезена з Шотландії, інформує OBOZ.UA.
Дослідники заявили, що геохімічний відбиток Вівтарного каменя ідеально відповідає фундаменту, знайденому в північно-східній Шотландії. Це свідчить про те, що творці Стоунхенджу везли цю велетенську прямокутну брилу вагою приблизно шість тонн 700 кілометрів на рівнину Солсбері, пише Reuters. Пам’ятна назва “Вівтарний камінь” походить від інтерпретації XVII століття англійським архітектором Ініго Джонсом. “Він отримав свою назву тому, що він плоский, як стіл, але ми не знаємо, чи завжди він був таким, і ми не знаємо, для чого саме він використовувався. Ми знаємо, що призахідне сонце під час сонцестояння освітлює його”, – сказав професор ізотопної геології Університету Кертіна та співавтор дослідження Кріс Кіркленд.
Вівтарний камінь – це сіро-зелений пісковик довжиною 4,9 метра. Він містить зерна різних мінералів. Дослідники проаналізували вік і хімічний склад зерен циркону, апатиту та рутилу у двох фрагментах вівтарного каменю. Вік циркону в основному датується 1-2 мільярдами років тому. А рутил і апатит – приблизно 450 мільйонами років тому.
Хімічний склад уламків збігався з шотландською корінною породою з регіону Оркадського басейну, що сягає від Інвернесса до північно-східного краю Шотландії та далі. Хоча досі вчені вважали, що вівтарний камінь був привезений з Уельсу, як і деякі інші великі камені Стоунхенджу. “І збіг такого типу вікових відбитків, які ми отримали з цих мінералів, ідентичний Оркадському басейну в Шотландії, а не в Уельсі”, – сказав геолог і співавтор дослідження Нік Пірс з Університету Аберіствіт в Уельсі.
“Висновки справді чудові – вони перевертають те, що вважалося протягом останнього століття. Нам вдалося визначити вік і хімічні відбитки, можливо, одного з найвідоміших каменів у всесвітньо відомому стародавньому пам’ятнику. Приємно знати, що наш хімічний аналіз і датування нарешті розкрили цю велику таємницю. Тепер ми можемо сказати, що ця культова скеля шотландська, а не валлійська”, – додав інший співавтор дослідження професор Річард Бевінс з Університету Аберіствіта.
Оскільки доставити такий величезний вантаж із Шотландії до Вілтширу було складно, це підкреслює важливість Вівтарного каменю для будівельників Стоунхенджу. “Як це було переміщено, невідомо, але морське судноплавство є реалістичною пропозицією, враховуючи гірську та лісисту місцевість можливих сухопутних маршрутів”, – припустив Бевінс.
