Учені успішно розшифрували 4000-річні клинописні таблички, знайдені понад століття тому на території сучасного Іраку. Ці стародавні таблички вказують на те, що деякі місячні затемнення вважалися провісниками смерті, руйнувань і хвороб, пише Live Science.
За словами Ендрю Джорджа, професора Лондонського університету, та Дзюнко Танігучі, незалежного дослідника, ці чотири глиняні таблички є “найдавнішими прикладами збірників прикмет, пов’язаних із місячним затемненням”.
Автори табличок використовували час ночі, рух тіней, а також дату і тривалість затемнень для прогнозування прикмет. Наприклад, в одній з прикмет зазначається, що якщо “затемнення затьмарюється з центру одразу [і] прояснюється одразу: помре цар, знищення Еламу”. Елам — регіон у стародавній Месопотамії, нині частина Ірану.
Інша прикмета говорить, що якщо “затемнення почнеться на півдні, а потім проясниться: падіння Субарту і Аккада”, обидва з яких були месопотамськими регіонами. У ще одній йдеться: “Затемнення у вечірню варту — це означає мор”.
Цілком ймовірно, що стародавні астрологи базували деякі свої прогнози на минулих подіях, пов’язаних із затемненнями.
“Витоки деяких прикмет могли лежати в реальному досвіді — спостереженні передвісника, за яким слідувала катастрофа”, — зазначив Джордж. Однак він зауважив, що більшість прикмет найімовірніше походять із теоретичної системи, яка пов’язує характеристики затемнення з різними прогнозами.
Клинописні таблички, ймовірно, походять з Сіппара, міста, яке процвітало на території сучасного Іраку. Таблички стали частиною колекції Британського музею між 1892 і 1914 роками, але досі не були повністю перекладені і опубліковані.
“У стародавній Месопотамії існувала сильна віра в те, що небесні явища можуть передбачати майбутнє. Люди вважали, що події на небі — це закодовані знаки, які боги залишили там як попередження про майбутні перспективи тих, хто живе на землі”, — вважають дослідники.
Радники царя спостерігали за нічним небом і зіставляли свої спостереження з усталеними текстами про небесні явища.
“Якщо передбачення, пов’язане з даною прикметою, було загрозливим, наприклад, “цар помре”, тоді проводилося дослідження оракула за допомогою екстиспіції [огляд нутрощів тварин], щоб визначити, чи загрожує царю реальна небезпека”, — додають науковці.
Якщо нутрощі тварини вказували на небезпеку, люди вірили, що можуть виконати певні ритуали, щоб звести нанівець погану прикмету і так протистояти злим силам, що стоять за нею. Це вірування означало, що навіть негативних прикмет можна уникнути, якщо діяти правильно.
