Піст перестав бути просто частиною релігійного обряду після того, як виявилося, що ті, хто постять, довше живуть і менше хворіють. Тепер переривчасте голодування практикують і здорові, і хворі, і знаменитості: наприклад, прем’єр-міністр Великобританії Ріші Сунак, що дотримується жорсткої моделі обмеження калорій. Протягом 36 годин – з 17.00 неділі до 5.00 вівторка він п’є лише воду, чай та чорну каву. Або Ілон Маск, що втратив більше 10 кг на дієті періодичного голодування
Ця модель харчування пройшла шлях від радикальної формули 5:2, коли на два дні на тиждень кількість калорій скорочується до 500-600 на день, до обмеженого часу харчування. І вже кожен вибирає сам, скільки годин на добу обходитися без їжі, повідомляє The Guardian.
Добре спиш і краще розумієш
Найменш радикальний режим – обмеження харчування як мінімум на 12 годин, коли, наприклад, вечеря о 19 годині, а сніданок – о 7. Популярна версія 16:8, коли 16 годин голодуєш, а протягом 8 можеш їсти. У кожному разі, переривчасте голодування покликане перезавантажити всі системи організму та допомогти перемогти хвороби. І вчені вважають, що це цілком досяжна мета.
На думку біолога з Університету Південної Каліфорнії Вальтера Лонго, який 30 років вивчав тривалість життя та вплив голодування на організми, їжа з перервами може вилікувати діабет та підвищити результативність терапії раку.
Вчені, які вивчали клітинні ефекти голодування, дійшли висновку, що воно активізує механізм, який називається аутофагією та відповідає за переробку пошкоджених білків усередині клітин. Цей процес порівнюють з генеральним прибиранням, тому що клітини стають чистими і працюють краще.
Серед переваг уривчастого голодування – зміни метаболізму, що відбуваються за рахунок того, що тіло починає використовувати для виробництва енергії жирові відкладення. Перетравлення їжі відбувається без стрибків цукру у крові, оновлюється мікробіом кишківника, |якого не змушують цілими днями перетравлювати їжу. А від зростання корисних бактерій у ньому покращується імунітет, тиск, травлення та настрій.
Ще один плюс – поліпшення функцій мозку, яке забезпечують клітини з більш високою швидкістю метаболізму та меншою кількістю ушкоджень. Голодування покращує здатність до навчання та пам’ять – і внаслідок поліпшення метаболізму, і оскільки людина починає добре спати. До того ж, борючись із діабетом, воно бореться одночасно і з хворобою Альцгеймера.
Не всі витримують напади голоду та поганого настрою
Звісно, у переривчастого голодування є й обмеження.
- По-перше, його має передувати консультація із сімейним лікарем.
- По-друге, воно категорично не підходить дітям, вагітним та людям з розладами харчової поведінки.
- По-третє, деякі стани роблять його ризикованим – анемія, низький тиск, проблеми зі шлунком, кишківником, жовчним міхуром, ослаблений імунітет.
Потрібно бути готовим, що спочатку можуть мучити напади і голоду, і поганого настрою, викликаного ним. У першому випадку експерти рекомендують пити воду з додаванням будь-якого ароматизатора – лимона, апельсина, м’яти, огірка. Щоб впоратися з настроєм, треба навчитися переключатися на те, що приносить задоволення, і це має бути не їжа.
Сперечаються вчені щодо пропуску сніданку, який у моделі 16:8 виявляється неможливим. Прихильники кажуть, що безпечно можна голодувати і 20 годин, противники вважають, що пропуск сніданку небезпечний розвитком серцево-судинних хвороб та скорочує життя.
Так чи інакше, починати практикувати уривчасте голодування потрібно поступово, і не йти на рекорд, збільшуючи час відсутності їжі з 12 до 16 години відразу. І не варто чекати, що чарівний ефект, наприклад схуднення, настане за три дні, через тиждень покращиться пам’ять, а через місяць зникне діабет. Вважається, що аутофагія починає діяти тільки після двох-трьох днів голодування, але його дослідники схиляються до того, що для отримання всіх необхідних ефектів від неї необхідний довгостроковий період. Але якщо за 2-3 місяці здати аналіз крові, основні показники вже будуть іншими.
Освоюючи модель уривчастого голодування, можна продовжувати займатися спортом, за умови нормального самопочуття та достатнього споживання білка. І, звісно, без перегинів у вигляді 10-кілометрового забігу після 16-годинного голодування. Та ж історія і з їжею: 8-годинне або якесь інше “вікно їжі” не повинно стати концентрацією калорійного, шкідливого та “поживного”, щоб безболісно пережити період відсутності їжі. З таким підходом краще навіть не починати освоювати переривчасте голодування.
