11 квітня Верховна Рада таки проголосувала за багатостраждальний законопроєкт про мобілізацію. Його історія тягнеться ще з минулого року і за цей час навіть встиг змінитися головнокомандувач Збройних сил, який, власне, і був одним з основних «стейкхолдерів» цього законопроєкту.
Після того, як перший варіант проєкту, занесений в Раду під ялинку, був розкритикований з усіх боків, наприкінці січня до парламенту потрапила вже друга версія з іншим номером реєстрації – 10449. Голова монобільшості Давид Арахамія оптимістично прогнозував, що проєкт швиденько проголосують і він буде прийнятий вже за основу 13-14 лютого. Дійсно, незважаючи на низку претензій і до цього варіанту, Рада таки прийняла його в першому читанні 7 лютого. Але потім анонсовані Арахамією темпи суттєво загальмувалися.
Почався довгий шлях доопрацювання законопроєкту в комітетах, що тривав до вчорашнього дня. Цього тижня комітет з питань національної безпеки та оборони таки спромігся завершити процедуру розгляду кількох тисяч правок до проєкту: 4294 він відхилив та 31 врахував. Таким чином шлях документа до сесійної зали було відкрито. На те, аби пройти обов’язкову нудну процедуру розгляду відхилених правок в залі, парламентарі витратили всю середу, яка для кількох десятків найстійкіших з них плавно перейшла у четвер.
Зранку ж у четвер, коли в залі зібралася рекордна для останніх засідань кількість нардепів, вони швидко освятили 31 ухвалену комітетом правку та проголосували за закон в цілому – 283 голоси. З них 192 дали «слуги народу», попри те, що продуктивність монобільшості останнім часом була під великим сумнівом. Утім доволі жорсткий заклик Володимира Зеленського до депутатів, які, на його думку, загралися у популізм і надто затягнули з розглядом питання про мобілізацію, свою роль зіграло.
Окремо президент наголосив на тому, що цей закон не можна вичищати від жорстких норм, навколо доцільності яких точилися палкі дискусії.
Ще одна гостра тема – демобілізація. У попередньому варіанті законопроєкту було прописано, що вона відбуватиметься за 36 місяців безперервної військової служби, але тільки за рішенням Ставки верховного головнокомандувача. Така норма викликала багато критики, проте в остаточному варіанті в останній момент прибрали навіть такий напівваріант. Демобілізація, як і ротація військовослужбовців, що перебували «на нулі» більше ніж шість місяців, у новому законі не передбачені взагалі. Підставою для такого резонансного рішення стало відповідне звернення головкома ЗСУ Олександра Сирського до міністра оборони Рустема Умєрова, а міністра – до Кабміну. Аби дещо підсолодити пігулку, оборонний комітет рекомендував розробити новий законопроєкт про демобілізацію протягом восьми місяців.
Комітетська правка щодо вилучення норми про демобілізацію з законопроєкту пройшла в залі «на межі» – 227 голосів. Причому вирішальні два голоси дала… «Батьківщина» (Олександр Абдуллін, Костянтин Бондарьов), хоча Юлія Тимошенко сам законопроєкт нещадно критикувала.
Які ж головні новації заховані в одному з найрезонансніших законопроєктів в історії українського парламентаризму та що думають юристи з приводу багатьох спірних моментів, які напевно вилізуть назовні під час його застосування нових правил?
Нові обов’язки
Чоловіки у віці 18-60 років зобов’язані протягом 60 днів з дня набуття законом чинності оновити свої облікові дані у військкоматі, центрі надання адмінпослуг (ЦНАП) або в електронному кабінеті призовника. Під обліковими даними маються на увазі: адреса проживання, номери засобів зв’язку, електронна пошта (за її наявності) та інші персональні дані. У ЦНАПі мобілізувати людину не можуть, а електронний кабінет заводити можна за бажанням. Повістку через електронний кабінет отримати буде не можна.
Військовозобов’язані за кордоном можуть уточнити свої дані через офіційну електронну адресу або офіційний номер телефону ТЦК за місцем перебування на військовому обліку або через електронний кабінет. У комітеті запевняють, це не означає депортацію в Україну чи будь-які інші обмеження. Контактні дані необхідні для того, щоб Міністерство оборони і Генштаб мали чітке розуміння, яка кількість громадян перебуває за кордоном.
Під час проведення мобілізації чоловіки віком від 18 до 60 років зобов’язані постійно носити із собою військово-обліковий документ (військовий квиток, приписне посвідчення, тимчасове посвідчення) і предʼявити його на вимогу представника ТЦК, поліцейського або прикордонника. Ті зможуть перевірити документ в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобовʼязаних та резервістів. Ті, хто перевіряє документи, зобовʼязані вести фото– та відеофіксацію цього процесу.
Військовозобов’язані, яких визнано обмежено придатними, мають повторно пройти військово-лікарську комісію до 4 лютого 2025 року, щоб перейти або в статус «непридатний», або в статус «придатний».
Водночас, добровольці, які самостійно прийдуть до ТЦК для мобілізації без отримання повістки, як «премію» отримають відстрочку у два місяці для вирішення особистих справ та підготовку.
Базова військова служба і загальновійськова підготовка
Замість строкової запроваджується базова військова служба, яку мають проходити громадяни від 18 до 25 років. Період проходження служби можна буде обрати самостійно до виповнення 24 років.
Строки базової військової служби встановлюються: в мирний час до п’яти місяців, з яких до трьох місяців здійснюється базова загальновійськова підготовка, до двох місяців – фахова підготовка; під час дії воєнного стану – до трьох місяців, з яких не менше одного місяця здійснюється базова загальновійськова підготовка, до двох місяців – фахова підготовка.
Відстрочка від направлення надається призовникам, які навчаються або визнані тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я. Призовники зобов’язані щороку до 1 жовтня подавати у ТЦК документи, що підтверджують їхнє право на відстрочку.
Відстрочка від направлення для проходження базової військової служби надається призовникам, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно яких кримінальна справа розглядається судом, до прийняття відповідного рішення.
Із 1 вересня 2025 року в закладах фахової передвищої та вищої освіти, військових вишах та військових навчальних підрозділах вишів впроваджується базова загальновійськова підготовка. Чоловіки зобовʼязані її проходити, для жінок – це добровільно. Її можна не проходити за станом здоров’я, або якщо студент вже служив в Україні чи в інших державах.
Обмеження
Якщо чоловіки віком від 18 до 60 років, які живуть за кордоном, не оновлять військово-облікові дані протягом 60 днів від набуття законом чинності, вони не зможуть отримувати консульські послуги. Зокрема, йдеться про оформлення закордонного паспорта, причому не лише в консульствах, але й у закордонних філіях ДП «Документ».
З цих обмежень будуть винятки: оформлення посвідчення особи на повернення в Україну; вчинення консульських дій щодо дітей громадянина України, другий з батьків яких є іноземцем або особою без громадянства; вчинення дій за заявами громадян України, які перебувають під арештом, затримані чи позбавлені волі за кордоном.
Військовозобов’язані, що будуть оформлювати внутрішній та закордонний паспорти в Україні, не зможуть цього зробити без пред’явлення військово-облікового документу.
Чоловіки до 60 років, які не пройшли базову загальновійськову підготовку або військову службу, не зможуть вступити на державну службу або розпочати роботу в органах місцевого самоврядування, прокуратурі і поліції. Окрім знову-таки непридатних до військової служби за станом здоров’я.
Під час доопрацювання в комітеті з первинного варіанту зникли норми блокування банківських рахунків ухилянтів, їхнього автоматичного внесення до Єдиного реєстру боржників та неможливість оформлення операцій з майном. Утім, залишилась заборона керувати автомобілем, якої ТЦК ще має добитися в кожному конкретному випадку у суді. І з цієї норми також є винятки: випадки, коли автомобіль є основним законним джерелом існування людини та використання особою транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на його утриманні осіб з інвалідністю.
Хто не підлягає мобілізації
Ті, хто наглядають/доглядають
- Визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
- жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
- жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину;
- жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
- жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на хворобу з певного переліку;
- жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
- усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка до моменту усиновлення була дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років;
- зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;
- опікун особи, визнаної судом недієздатною;
- особи, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи та (певні випадки) ІІІ групи. Норма про осіб ІІІ групи з’явилася перед другим читанням;
- які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати;
- члени сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або ІІ групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеню споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я);
- жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Чиновники
- керівники міністерств та їхні заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
- народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, їхні помічники (не більше двох);
- судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник Служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
- Голова та інші члени Рахункової палати;
- працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України, дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол, та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;
- усі силовики, правоохоронці, працівники Бюро економічної безпеки та Державного бюро розслідувань;
- державні службовці, які готують висновки до проэктів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність президента України, Верховної Ради та Кабінету міністрів.
Освітяни
- Здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої̈ та вищої̈ освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;
- наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Члени сімей загиблих
- Жінки та чоловіки, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції та стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану;
- члени сімей осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року).
Бонуси для військових
Військових лишили без положення про демобілізацію і навіть без деяких мотиваційних норм, які пропонувалося включити до другого читання. Зокрема, нардепи «збили» одноразову доплату у розмірі 70 тис. грн. військовослужбовцям та щомісячну винагороду за особливості проходження служби (10 тис. грн). Але Рада доручила уряду розробити нормативно-правові акти щодо мотиваційних виплат військовим під час воєнного стану.
У прийнятий закон внесені додаткові обставини для звільнення з військової служби. Для військовослужбовців-жінок – це вагітність, декретна відпустка, для військових обох статей – наявність трьох дітей до 18 років, самостійне виховання неповнолітньої дитини, усиновлення дитини, виховання дитини з інвалідністю, необхідність постійно доглядати за дружиною (чоловіком) з інвалідністю, здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною.
Окремо прописано право звільнитися з військової служби військовослужбовцям, які повернулися з полону.
Щодо фінансових заохочень – це винагорода від 12 тисяч до 908 тисяч гривень за знищену або захоплену ворожу техніку. Є нова норма, від якої навряд чи в захваті будуть банкіри – військовослужбовцям і їхнім дружинам (чоловікам) не будуть нараховуватися пеня, відсотки та штрафні санкції за користування кредитом. Щоправда, це послаблення не буде поширюватися на кредити на купівлю житла чи автомобіля.
При укладанні першого контракту військовослужбовці мають право на компенсацію 50% від першого внеску з іпотеки, а також додатково по 100 тисяч гривень після першого і другого років служби. Упродовж трьох місяців з дати укладання першого контракту військові мають право отримати сертифікат на купівлю автівки в розмірі 150 тис. грн.
Коментарі юристів
Надаємо слово юристам, які вже вишукали ключові проблемні точки в ухваленому парламентарями законі про мобілізацію.
Адвокат Роман Кичко окреслив поле для потенційних зловживань після вступу у дію нових правил. Зокрема, за час своєї юридичної практики він стикався з випадками, коли військовозобов’язаним ТЦК та СП відмовляли видати оновлений військово-обліковий документ. Людина була заброньована, їй замінили застарілий військово-обліковий документ, а ТЦК та СП стверджував про недійсність бронювання і на цій основі відмовляв у видачі нового документу до моменту мобілізації. Такі ситуації поширені не тільки серед заброньованих, але й з тими військовозобов’язаними, де ТЦК та СП на власний розсуд визначає, що документів для підтвердження відстрочки не достатньо, видає мобілізаційну повістку, а оновлений військово-обліковий документ відмовляється видати.
Підстава для відстрочки, яка була змінена, стосується здобувачів освіти. Тепер це має бути рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначений у частині другій статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури. Тобто людина, яка буде здобувати другу вищу освіту, не має права на відстрочку. Знову дискримінація, фактичне обмеження в праві на освіту, вважає юрист.
Дуже багато питань викликає положення ухваленого закону, відповідно до якого Кабміну разом з правоохоронними органами необхідно перевірити обґрунтованість рішень медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) щодо встановлення інвалідності громадянам України чоловічої статі віком від 25 до 50 років, яким після 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності цим Законом вперше встановлено інвалідність II та III груп. Виходить, що правоохоронцям дали вказівку перевірити МСЕК. Це означає, що можуть масово відкриватися кримінальні провадження на членів комісій, що, навряд чи позитивно вплине на можливість отримання інвалідності на законній основі для людини, яка за медичними показаннями має на це право.
«Моє бачення таке, що законопроєкт про мобілізацію матиме наслідки у вигляді: ще більших порушень під час оформлення відстрочки за окремими підставами, через їх нечітку юридичну конструкцію; ще більше навантаження на суди; ще більше навантаження та тиск на лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) та медико-соціальні експертні комісії (МСЕК); ще більше навантаження на державних виконавців; ще більше випадків тлумачення норм законодавства ТЦК та СП на свою користь, а не на користь військовозобов’язаного. Ряд механізмів просто не буде працювати нормально, їх знову будуть змінювати, якщо не законами то постановами Кабміну», – резюмував Роман Кичко.
Адвокат Дмитро Бузанов зосередився на аналізі норми про тимчасове обмеження права керування транспортним засобом під час мобілізації. За його словами, нині таке обмеження діє під час стягнення заборгованості зі сплати аліментів. Там чітко визначено порядок і підстави. Чого не скажеш про ухвалений мобілізаційний законопроєкт, де відсутнє посилання на конкретну норму.
Отже, вважає юрист, тимчасове позбавлення права керування автомобілем може вводитися за невиконання обов’язку військовозобов’язаним або резервістом оновити військово-облікові дані протягом 60 днів з дати вступу закону в дію. Одночасно з цим визначено, що позов подається до суду протягом 30 днів з дня виникнення підстав, що дають ТЦК та СП на пред’явлення позовних вимог. Тобто, якщо людина не оновила свої дані в 60-денний термін з дати початку дії закону, то позов може бути пред’явлений лише протягом 30 днів з дня закінчення цього строку. Адвокат зауважив, що два місяці на оновлення військово-облікових даних, замало. Відповідно, з’явиться велика кількість людей, які формально будуть вважатися порушниками. Тим самим утвориться додаткове навантаження на роботу ТЦК та СП, що безумовно вплине на своєчасну подачу позовних заяв до судів на порушників.
Для того, щоб суд не відмовив в задоволені позовних вимог ТЦК та СП щодо обмеження права керування транспортним засобом, на думку Бузанова, безпосередньо ТЦК та СП мають довести:
а) що людина не виконала обов’язок передбачений частиною 3 статті 22 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинила адміністративне правопорушення передбачене статтею 210-1 Кодексу про адміністративне правопорушення («Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію»);
б) що поліція не змогла затримати людину та доставити до ТЦК та СП. Виникає питання строків здійснення такого затримання та доставлення. А у разі неможливості достатнє підтвердження цього ТЦК та СП має звернутися до поліції із відповідним поданням. Оскільки процедури «оголошення розшуку» особи у Кодексі про адміністративні правопорушення не визначено, то поліція може обмежитись тим, що організує виїзд за місцем проживання, роботи, навчання людини, яке вкаже ТЦК та СП у поданні. У разі відсутності такої за вказаними адресами, поліція має повідомити про неможливість здійснення адміністративного затримання та доставки до ТЦК та СП.
Разом з тим Феміда може відмовити в задоволені позову про обмеження у праві керуванні транспортним засобом, якщо буде встановлено, що таке обмеження позбавляє основного джерела засобів для існування. Як зазначив юрист, такою категорією громадян можуть бути водії, які працюють в службах таксі, кур’єри, які працюють в доставці тощо. Також суд може відмовити в застосуванні обмеження і до людей, які використовують авто у зв’язку з інвалідністю та чи перебуванням на її утриманні людини з інвалідністю І чи ІІ групи або дитини з інвалідністю.
Окремо адвокат прогнозує у майбутньому подання скарги громадянами до Конституційного суду. Адже йдеться про використання правосуддя для обмеження прав людини (наприклад, тимчасового кермування автомобілем), що протирічить нормам Конституції, зокрема, статі 55 Основного Закону, яка гарантує права людини і громадянина на судовий захист від неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів влади. Більше того, додає правозахисник, у рішенні Конституційного суду від 30 січня 2003 року зазначено, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах…».
