Армія США нещодавно провела великі навчання, відомі як “Проєкт Конвергенція” (Project Convergence), за підсумками яких командування зробило висновок, що в майбутньому солдати стануть більше покладатися на машини, і це знизить ризики для їхніх життів, пише Defense news.
Щоб інтеграція людини і машини працювала належним чином, в її основі має лежати функціональна і зручна для користувача мережа, захищена від кібератак, а також системи з необхідним рівнем автономії.
Що стосується навчань “Проект Конвергенція”, то вони дали змогу побачити, які системи працюють, а які ні, поки армія готується до боротьби з супротивником на кшталт Китаю, що володіє передовими можливостями. Під час Project Convergence армія буквально наповнила поле бою роботами, датчиками та іншими машинами, призначеними для допомоги солдатам у складних ситуаціях. В експерименті брали участь повітряні та наземні роботи з реконфігурованим корисним навантаженням, системи протидії дронам і випромінювач-приманка, який імітує радіочастотний трафік, щоб збити з пантелику ворога. Загалом військові використовували понад 240 технологій, включно з можливостями союзних збройних сил Великої Британії, Канади, Австралії, Франції та Японії.
Бюджетний запит на 2025 фінансовий рік знаменує собою перший випадок, коли армія включила фінансування для формувань, до складу яких входять люди і роботи, які також називаються H-MIF. На перший етап, який забезпечить початкову можливість інтеграції людини і машини в піхотні та бронетанкові формування, буде потрібно 33 мільйони доларів. Згідно з бюджетними документами, армія хоче, щоб машини в цих нових формуваннях знизили ризики і надали солдатам додаткову інформацію для ухвалення рішень.
На думку Александра Міллера, технічного директора начальника штабу армії генерала Ренді Джорджа, те, що військові все більше покладатимуться на роботів, — це неминуча реальність. Інакше США ризикують радикально відстати від супротивників, які також розвивають концепцію інтеграції людини і машини.
Міллер також підкреслив, що військовий досвід ЗСУ дуже допомагає американцям зрозуміти, як ще можна вдосконалити роботизовані платформи для атак, мінування, розмінування тощо. Незважаючи на те, що трапляються збої і роботи можуть не влучити в ціль або не вистрілити зовсім, або зупинитися, рухатися не в той бік, однаково їхнє використання допоможе зберегти життя багатьох людей.
Армія також має переконати Конгрес спростити процес закупівель, щоб військові могли оперативно купувати ті чи інші технології, щоб краще реагувати на потреби солдатів, швидко закуповуючи певне обладнання. Міллер сказав, що ще однією потенційною перешкодою є те, що в США виробляється недостатня кількість компонентів. Тому доводиться закуповувати ті деталі, які вироблені противником.
Бенджамін Дженсен, старший науковий співробітник аналітичного центру Центру стратегічних і міжнародних досліджень, оптимістично налаштований щодо інтеграції людини і машини, але це може зайняти більше часу, ніж очікує армійське командування.
“Більшість людей переоцінюють швидкість, з якою можна розробляти нові концепції навіть на основі перевірених технологій, — сказав він. — Часто для створення абсолютно нових формувань і структур потрібні роки після великої війни”.
