Проект газопроводу "Сила Сибіру - 2", який Кремль розраховує протягнути до Китаю, щоб замінити "Газпрому" втрачений європейський ринок, досі не затверджено.
Стали відомі нюанси китайської позиції щодо газопроводу «Сила Сибіру – 2», яким Кремль ось уже кілька років намагається всіляко спокусити Пекін, а останні два роки в рази посилив цю спокусу, прагнучи хоч якось компенсувати втрачений газовий ринок у Європі, пише Дмитро Рой, аналітик haggim.az
Китай більше не заперечує, хоче Москва – нехай цей газопровід будує. Але з дотриманням деяких умов, які важко назвати інакше, ніж кабальними. По-перше, будівництво повністю здійснюватиметься за російський рахунок, китайці в нього ні юаня не вкладуть.
По-друге, не менше 80 відсотків витрат (у вартісному вираженні) на придбання обладнання та матеріалів газопроводу та інфраструктури, що обслуговує його, повинні бути витрачені в Китаї або придбані у китайських постачальників.
По-третє, експлуатація газопроводу на території Китаю ведеться на умовах концесії на 15 років Build-operate-transfer, що означає: через 15 років вся система «Сили Сибіру – 2» на території Китаю переходить у власність Китаю, і через 15 років « “Газпром” повинен домовлятися з китайською стороною про умови оренди їм свого ж газопроводу.
І по-четверте, газ має поставлятися із солідними знижками. Розмір знижки на газ для Китаю, який уже затвердив російський уряд – 46%. І якщо тисяча кубометрів російського газу для Туреччини та Європи коштуватиме $481,7, то Китаю російський газ коштуватиме $271,6.
Залишається дочекатися, коли Пекін додавить Москву ще й на відстрочку платежів на рік-два, адже апетит приходить під час їжі.
Що примітно, відбитися у Москви від цих кабальних пропозицій немає найменшого шансу. Навіть відмовитися від будівництва газопроводу Кремль не може, оскільки газ із північних родовищ потрібно кудись подіти. Або консервувати видобуток. Перенаправити його на виробництво ЗПГ не вийде – американці заявили, що зроблять усе можливе, щоб це не відбулося. А після історії про «Північні потоки» сумніватися в їхній рішучості не доводиться.
До того ж відмовитися від будівництва заважає елементарна жадібність газпромівських казнокрадів. Буде це затребуване чи ні – з цим розбиратимуться потім, якщо взагалі будуть. А зараз на кону будівництво і багато мільярдів, які будуть виплачені «потрібним» підрядникам.
У всіх випадках позиції «Газпрому» настільки вразливі, а Кремль має так мало інструментів, щоб продавити хоч скільки-небудь вигідну угоду, що погоджуватися на китайські умови доведеться.
